§ 3. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання

Сама по собі передача державної і комунальної власності у приватні руки не є надійною гарантією того, що майно використовуватиметься належним чином, ефективно, у зв'язку з чим законодавство передбачає відповідальність (з 1 вересня 2001 р. — у тому числі кримінальну) у разі повного або часткового невиконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації.

У ст. 235 КК передбачено покарання за подання неправдивих відомо стей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується дер жавне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, не обхідних для їх приватизації, а так само за недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язко вих умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими норма тивно-правовими актами України.

Соціальну обґрунтованість криміналізації таких діянь засвідчують відомості про масштаби порушень, пов'язаних з невиконанням під час приватизації інвестиційних зобов'язань. Так, за даними Генеральної про куратури України, лише у Донецькій області за три роки за укладеними договорами продажу державних пакетів акцій вартістю ЗО, 6 млн грн. і 58, 2 млн доларів СІНА під інвестиційні зобов'язання фактично внесено лише 15 % інвестицій, за 60 приватизаційними договорами інвестиційні зобов'язання не виконуються взагалі або виконуються не у повному об сязі¹. За інформацією судді Вищого господарського суду України В.Е.Овечкіна, не виконується кожен третій договір купівлі-продажу дер жавного майна, а розгляд господарських спорів, пов'язаних з привати-

¹ Баліна С.Н., Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочин них посягань. Навчальний посібник. — К.: Атіка, 1999. — С. 87

866

зацією, демонструє недостатність у чинному законодавстві санкцій, які б слугували дієвими важелями впливу на порушників інвестиційної дис ципліни¹. Несумлінні покупці намагаються будь-яким способом затягну ти проведення реальних розрахунків за придбані об'єкти приватизації, пе реносять строки внесення інвестицій, дуже нерівномірно розподіляють їх за етапами з акцентуванням більшої частини обсягу інвестицій на ос танній період, очікують моменту вигідно позбутись акцій, обтяжених зо бов'язаннями, продавши їх введеним в оману третім особам.

Предметом злочину, передбаченого ст. 235 КК, виступають докумен ти, необхідні для приватизації державного або колективного майна, у тому числі декларації щодо походження коштів, за рахунок яких воно приватизується. Переліки відповідних документів визначаються як за конами, так і нормативними актами Фонду державного майна України. Розглянемо більш докладно, які саме документи можуть виступати предметом аналізованого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону "Про приватизацію державного май на" покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати до органів приватизації бізнес-план або техніко-економічне обґрунтуван ня післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайня тості працівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестицій, строків та порядку її внесення. За яви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється ФДМУ.

Державне майно може бути придбане за рахунок власних і позичених коштів покупців. Покупці — іноземні інвестори та підприємства з іноземни ми інвестиціями набувають державне майно у процесі приватизації з опла тою його вартості у національній валюті на загальних підставах та з подан ням відомостей про джерела надходження коштів. Однак ст. 54 Закону "Про Державний бюджет України на 2002 рік" дозволяла іноземним інвесторам та підприємствам з іноземними інвестиціями у процесі приватизації державно го майна сплачувати його вартість у вільно конвертованій валюті. Таке ж право мають покупці-нерезиденти відповідно до ст. 61 Закону від 26 грудня 2002 р. "Про Державний бюджет України на 2003 рік". При придбанні об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, покупці — фізичні осо би повинні подати до органу приватизації декларацію про доходи. Такі ви моги містяться у ст. 21 Закону "Про приватизацію державного майна".

Законодавство про приватизацію невеликих державних підприємств передбачає, що у разі придбання об'єкта малої приватизації за рахунок грошових коштів покупці — фізичні особи подають до органу привати зації декларацію про доходи незалежно від вартості майна. Об'єктами малої приватизації є: 1) цілісні майнові комплекси невеликих держав них підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; 2) окреме індивідуально визначене майно; 3) об'єкти незавер-

¹ Овечкін В.Е. Проблемні питання відправлення правосуддя у справах, пов'язаних із застосуван ням законодавства про власність // Вісник господарського судочинства. — 2001. — № 1. — С. 46-48

867

шеного будівництва та законсервовані об'єкти (ч. 1 ст. 2 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Покупці — юридичні особи зобов'язані подати до державного органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників.

Законодавство про малу приватизацію встановлює, що покупці пода ють до органу приватизації заяву про включення підприємства до пе реліку об'єктів, що приватизуються. Заява повинна містити: 1) назву об'єкта та його місцезнаходження; 2) запропоновані умови купівлі та ек сплуатації об'єкта. Разом із заявою покупці — фізичні особи подають: 1) відомості про особу, домашню адресу та громадянство; 2) номери ра хунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Юридичні особи до заяви додають, зо крема, нотаріально посвідчені копії установчих документів, що підтвер джують право юридичної особи бути покупцем. Додаткові відомості та документи подаються до органу приватизації лише за згодою заявника.

До документів, необхідних для приватизації державного чи комуналь ного майна, належать підтвердні документи, на підставі яких прий мається рішення про визнання претендента учасником відкритих торгів. Як вже зазначалось, процедура проведення торгів з продажу акцій ВАТ за процедурою тендерів або гарантованого розміщення акцій регламен тується Положенням про порядок підготовки та проведення відкритих торгів, затвердженим наказом ФДМУ від 5 жовтня 2001 р. № 2081.

Підтвердні документи претендента повинні містити: 1) платіжне дору чення про внесення тендерної гарантії; 2) завірені у встановленому поряд ку копії установчих документів; 3) документ, що підтверджує відсутність у майні претендента частки державної власності в розмірі більше ніж 25%; 4) прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або довіреність на представника юридичної особи; 5) відомості щодо кількості акцій об'єкта приватизації, що перебувають у володінні (розпорядженні, користуванні) покупця (особи, яку він представляє або в інтересах якої діє), та суб'єктів господарювання, пов'язаних з покупцем (особою, яку він представляє або в інтересах якої діє) відносинами контролю, та частки голосів у вищому органі управління об'єкта приватизації (у відсотках до статутного фонду); 6) інформацію щодо виконання кваліфікаційних вимог до промислового інвестора; 7) у разі потреби згоди органу Антимонопольного комітету — копію рішення цього органу про надання згоди на придбання пакета акцій; 8) відомості щодо мети та мотивів покупця придбати пакет акцій ВАТ, який пропонується до продажу.

Претендент тендера — резидент повинен також подати копію фінан сової звітності за останній звітний рік та квартал (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів) або річний фінансовий звіт за минулий рік, підтверджений ау дитором, у разі наявності такого звіту. Кожен фінансовий документ по винен бути підписаний керівником та головним бухгалтером юридичної особи — претендента та засвідчений її печаткою.

Предметом аналізованого злочину слід визнавати кваліфікаційні до кументи, тобто пакет документів, що подається претендентом до держав ного органу приватизації згідно з інформаційним повідомленням та

868

підтверджує відповідність претендента кваліфікаційним вимогам. Цими вимогами визнаються критерії, яким повинен відповідати претендент для того, щоб бути визнаним комісією учасником аукціону, конкурсу та бути допущеним до участі в аукціоні, конкурсі (п. 1 Положення про про даж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку, затвердженого наказом ФДМУ від 23 жовтня 2001 р. № 1937, розпорядженням Анти монопольного комітету України від 29 жовтня 2001 р. № 140-р, рішен ням ДКЦПФР від 13 грудня 2001 р. № 368; п. 1 Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за кла сифікацією об'єктів приватизації віднесені до груп В, Г, затвердженого наказом ФДМУ від 26 липня 2002 р. № 1136, розпорядженням Антимо нопольного комітету України від 26 липня 2002 р. № 226-р, рішенням ДКЦПФР від 1 серпня 2002 р. № 222). У разі виявлення недостовірних відомостей, наданих у кваліфікаційних документах, державний орган приватизації напередодні проведення аукціону, конкурсу приймає рішення щодо позбавлення статусу учасника аукціону, конкурсу особи, що надала недостовірні дані в кваліфікаційних документах. Підсумки аукціону чи конкурсу не затверджуються державним органом привати зації за умови, що переможець подав свідомо сфальсифіковані докумен ти та інформацію, які завадили іншому учаснику аукціону або конкур су стати його переможцем.

Предметом злочину, передбаченого ст. 235 КК, може бути також банківська гарантія. Це документ, який виданий учаснику тендера його основним обслуговуючим банком і який гарантує оплату учасником у встановлений ФДМУ термін продажної ціни пакета акцій. Банківська гарантія також може надаватись для участі в аукціоні чи конкурсі як засіб забезпечення дотримання його учасником встановлених правил.

Згідно з ч. З ст. 25 Закону "Про приватизацію державного майна", господарське товариство, до складу якого ввійшло не менш як 50 % працівників підприємства, майно якого приватизується шляхом прода жу на аукціоні чи за конкурсом, користується пільгами: 1) пріоритет ним правом на придбання цього майна за рівних запропонованих умов купівлі; 2) правом на розстрочку платежу на строк не більше одного ро ку з початковим внеском не менше ЗО % ціни, за яку придбане майно. Закон, щоправда, не визначає, на який момент потрібно встановлювати співвідношення між загальною чисельністю трудового колективу і кількістю працівників, що увійшли до складу засновників господарсько го товариства. У п. 18 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 25 квітня 2001 р. № 01-8/500 із змінами "Про деякі питан ня практики застосування у вирішенні спорів законодавства про прива тизацію державного майна" вказується, що, оскільки пільги стосуються оплати придбаного об'єкта приватизації, то зазначене співвідношення належить обчислювати на момент надання пільг, тобто на момент укла дення договору купівлі-продажу.

З метою отримання згаданих вище пільг до складу господарських то вариств, створюваних для участі в приватизації, можуть включатися

'/₂28 3-І08 869

сторонні для даного підприємства особи, у зв'язку з чим фальсифікують ся документи, пов'язані з трудовими правовідносинами, — заяви про прийняття на роботу, накази про призначення на посади, табелі обліку робочого часу, відомості на одержання зарплати тощо, а також протокол загальних зборів трудового колективу по прийняттю рішення про взят тя участі у приватизації та створення з цієї метою господарського това риства. Зазначені дії в залежності від конкретних обставин справи мо жуть кваліфікуватись за ст. 233 або ст. 235 КК. Крім цього, якщо буде встановлено, що до складу господарського товариства увійшли сторонні особи, у господарського суду є правові підстави для визнання недійсни ми як установчих договорів такого товариства, так і укладеного ним до говору купівлі-продажу.

Предметом злочину, що розглядається, треба визнавати і ті докумен ти, які додаються до актів оцінки вартості об'єкта приватизації, — до говір оренди державного майна, довідка про відображення у бухгал терському обліку операцій з використання позичкових коштів, акти про завершені види поліпшення основних засобів і довідка про розмір вит рат, пов'язаних з цим поліпшенням, довідка про довгострокові фінан сові вкладення з розшифровкою за видами, довідка про оцінку нема теріальних активів, відображених у передавальному балансі на дату йо го складання, аудиторський висновок (у разі проведення аудиту), інвен таризаційні описи основних товарно-матеріальних цінностей, у тому числі малоцінних і швидкозношуваних предметів, інших активів тощо.

До документів, зміст яких може перекручуватись в плані відповідаль ності за ст. 235 КК, слід відносити документи, які згідно зі ст. 5 Зако ну "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" подаються органам приватизації для включення відповідного об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Маються на увазі такі документи: 1) лист-пропозиція щодо приватизації відповідного об'єкта; 2) погодження органу, уповноваженого управляти відповідним держав ним майном, або витяг з плану приватизації підприємства, до статутно го фонду якого не був включений відповідний об'єкт незавершеного будівництва; 3) довідка про наявність та перелік проектно-кошторисної та технічної документації щодо об'єкта незавершеного будівництва; 4) документи про відведення земельної ділянки під об'єкт незавершено го будівництва, а у разі відсутності документа про відведення — пояс нення про причини.

Наказом Антимонопольного комітету України, ФДМУ, ДКЦПФР і СБУ від 11 січня 2000 р. № 1/24/6/10/5 затверджено Порядок аналізу відомостей про відносини контролю, який встановлює процедуру ре алізації органами приватизації своїх повноважень щодо недопущення до участі у конкурсах з продажу належних державі контрольних пакетів акцій тих суб'єктів господарювання, які приховують інформацію щодо свого реального власника. Таким власником визнається суб'єкт господа рювання, який за рахунок контролю над учасником конкурсу буде мати вирішальний вплив на господарську діяльність ВАТ, створеного на базі стратегічно важливого підприємства, у разі придбання контрольного па кета акцій цього товариства. Подання необхідних для приватизації до-

870

кументів, які перекручують інформацію про реального власника, утво рює склад злочину, передбачений ст. 235 КК.

Об'єктивна сторона аналізованого злочину виражається у двох фор мах: 1) подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно чи підприємство, або в інших документах, необхідних для приватизації; 2) недотримання вимог щодо подальшого використання приватизовано го об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для при ватизації державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа направляє відповідному адресатові документи певного ха рактеру і змісту. Це можуть бути повністю сфальсифіковані документи, виготовлені винним або іншою особою, а також справжні документи, в які внесені дані, що не відповідають дійсності повністю або частково. Оскільки у диспозиції ст. 235 КК йдеться саме про подання документів, нею не охоплюються їх виготовлення або підроблення, у зв'язку з чим дії винного, на мою думку, за наявності всіх ознак відповідного складу зло чину потребують додаткової кваліфікації за ст. 358 або ст. 366 КК (ре альна сукупність злочинів).

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за рахунок яких приватизується державне чи комунальне май но, що поєднується з легалізацією грошових коштів, здобутих злочин ним шляхом, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передба чених ст.ст. 235, 209 КК. У зв'язку з такою кримінально-правовою оцінкою вчиненого звертає на себе увагу п. 9 Програми протидії ле галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік, затвердженої постановою КМУ і НБУ від 15 травня 2002 р. № 676. Тут вказується на необхідність здійснити заходи щодо припинен ня зловживань під час приватизації великих промислових підприємств (насамперед паливно-енергетичного комплексу) з метою заволодіння контрольними пакетами акцій зазначених підприємств з використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ч. 2 ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна" і ч. З ст. 23 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлюють, що договори купівлі-продажу майна по винні включати певні зобов'язання покупця, передбачені бізнес-планом, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу чи викупу. Вка зані зобов'язання стосуються таких моментів: 1) здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; 2) здійснення комплексу заходів щодо збереження техно логічної єдності виробництва та технологічних циклів; 3) збереження та раціонального використання робочих місць; 4) виконання вимог антимо нопольного законодавства; 5) збереження номенклатури та обсягу вироб ництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; 6) завершення будівництва жилих будинків та утримання об'єктів соціальне-побутово го призначення; 7) виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; 8) вне-

V⁸* 871

сенпя інвестицій, їх розміру та строків; 9) виконання встановлених мобілізаційних завдань.

Термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років. Щодо деяких підприємств (монополістів, ВПК, галузевих науково-дослідних інститутів тощо) строк встановлюється КМУ. В юридичній літературі обґрунтовується висновок про необхідність перегляду приватизаційного законодавства в цій частині, оскільки суб'єкти господарювання зобов'язані дотримуватись вимог антимо нопольного законодавства і вживати заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища постійно, а не лише на протязі певного періоду¹. Погоджуючись з наведеною позицією в плані вдосконалення законодавства, водночас зауважу, що при притяг ненні наразі до кримінальної відповідальності за ст. 235 КК треба керуватись чинними термінами виконання зобов'язань щодо використання приватизо ваних об'єктів.

В умовах договору купівлі-продажу щодо внесення інвестицій визна чається порядок внесення таких інвестицій з розподілом за роками та кварталами. Розмір інвестицій зазначається у грошовому виразі неза лежно від форми внесення (п. 132 Державної програми приватизації на 2000—2002 роки).

Включення до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації інших зобов'язань покупця допускається лише за згодою сторін. Очевидно, що умисне невиконання включених до договору купівлі-продажу додатко вих зобов'язань мало б розцінюватись за ст. 235 КК як злочин, однак більш уважне ознайомлення з диспозицією даної кримінально-правової норми ставить під сумнів правильність зробленого висновку. Із тексту ст. 235 КК випливає, що законодавець вимоги щодо подальшого викори стання приватизованого об'єкта визнає різновидом умов щодо привати зації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами (а не договором). У зв'язку з цим варто погодитись з висловленою в літе ратурі думкою про те, що невиконання додаткових вимог, включених у договір за згодою покупця, тягне за собою не кримінальну, а цивільну відповідальність².

Оскільки відповідальність у ст. 235 КК пов'язується із недотриман ням винним обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених не до говором, а нормативно-правовими актами, вважаю, що аналізована кримінально-правова норма не підлягає застосуванню і у тих випадках, коли зміст зобов'язань покупця конкретного об'єкта приватизації не відповідає бізнес-плану, плану приватизації або умовам аукціону, кон курсу чи викупу. До того ж порушення встановленого законодавством порядку приватизації є підставою для визнання договору купівлі-прода жу об'єкта приватизації недійсним.

Об'єкти, на яких у технологічних процесах використовуються от руйні, радіоактивні речовини, бактеріологічні, біологічні, сильнодіючі хімічні засоби, а також об'єкти, що виконують вибухові роботи, прива-

¹ Демченко Н.С. Вказана праця. — С. 70-71

² Преступление и наказание // Бизнес. Бухгалтерия (Спецвыпуск). — 27 августа 2001 г. —
№ 35/1. — С. 45

872

тизуються на загальних підставах із збереженням державного контролю, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до законодав ства. До умов договорів купівлі-продажу вищеназваних об'єктів прива тизації в обов'язковому порядку включаються зобов'язання покупця що до здійснення ним контролю та вжиття необхідних заходів з метою га рантування захисту громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, по слуг або небезпечних виробництв тощо.

Обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва (крім продажу під розбирання) є: 1) встановлення строку за вершення будівництва об'єкта; 2) заборона продажу об'єкта незаверше ного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію; 3) забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього при родного середовища під час добудови та подальшого введення в експлу атацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань терміни завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням орга ну приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укла дається додатковий договір.

До договору купівлі-продажу контрольного пакета акцій підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, включа ються зобов'язання покупця, які були визначені умовами конкурсу щодо забезпечення певних показників діяльності підприємства (мінімального розміру доходів, надходжень до бюджетів тощо).

Перераховані вище зобов'язання, які випливають із специфіки об'єкта приватизації, наводяться відповідно у пп. 8, 70 і 129 Державної програми приватизації на 2000—2002 роки і у ст. 19 Закону "Про особ ливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".

Правилами тендера може передбачатися використання інвестицій за такими напрямками: 1) на поповнення обігових коштів ВАТ, пакет акцій якого пропонується до продажу, або на погашення боргових зо бов'язань, на підвищення ефективності виробництва, розширення ринків збуту, на заходи з екологічної санації підприємства та його тери торії, для технічного переозброєння та модернізації існуючого вироб ництва, на соціальні потреби підприємства; 2) на збереження протягом шести місяців робочих місць (п. 27 Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів, затверджений наказом ФДМУ від 5 жовтня 2001 р. № 2081).

Згідно зі ст. 13 Закону "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" термін оплати вартості акцій не повинен перевищувати тридцяти днів від дня укладення договору купівлі-продажу.

Якщо згідно з умовами договору купівлі-продажу передбачені зо бов'язання покупця щодо майбутніх інвестицій, покупець може пере продати відповідний пакет акцій тільки за умови, що всі його інвес тиційні зобов'язання переходять до наступного власника пакета акцій.

Покупець пакета акцій ВАТ шахти за конкурсом зобов'язаний вико-

28+V, 3—І08

873

нати вимоги Гірничого закону України, умови конкурсу, передбачені техніко-економічним обґрунтуванням післяприватизаційного розвитку ВАТ, а також здійснити виконання певних заходів у господарській, еко номічній та соціальній сферах діяльності підприємства. Перелік таких заходів міститься у п. 12 Типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства шахти (розрізу) за конкурсом, затвердженого наказом ФДМУ від 29 березня 2002 р. № 573.

На покупця можуть покладатись зобов'язання щодо збереження про тягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта. Наприклад, відповідно до ст. 18 Закону "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі" у разі приватизації підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, а та кож сервісних, будівельних та інших несільськогосподарських підприємств та організацій АПК, які виконують роботи і надають послу ги сільськогосподарським товаровиробникам, підприємствам рибного та лісового господарства, передбачається збереження їх виробничої спеціалізації протягом не менше десяти років.

Порушення вказаних вище та інших подібних зобов'язань, які покла даються на покупців державного чи комунального майна та осіб, які придбавають об'єкти приватизації протягом терміну дії цих зобов'язань, потрібно визнавати недотриманням вимог щодо подальшого використан ня приватизованого об'єкта та інших умов щодо приватизації, встанов лених законами та іншими нормативно-правовими актами України, і кваліфікувати за ст. 235 КК. Зокрема, аналізований склад злочину ут ворюють такі діяння: порушення визначених договором купівлі-прода жу строків, форми і розмірів внесення інвестицій; порушення терміну сплати за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом; недотримання зобов'язання щодо збереження профілю діяльності приватизованого об'єкта або кількості робочих місць; зміна номенклатури та обсягу виробництва продукції; подальший продаж акцій, придбаних на відкритих торгах, юридичній особі (групі юридич них осіб), яка надавала послуги з підготовки та проведення цих торгів; порушення порядку подальшого відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону або викупу.

З точки зору неналежного внесення інвестиції як одного з різновидів кримінальне караного недотримання обов'язкових умов щодо привати зації, викликає інтерес справа, розглянута у 1998 р. Вищим арбітраж ним судом України. Компанія, визнана переможцем некомерційного конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Запорізький завод феросплавів", запропонувала 71 % інвестицій у вигляді надання товарного кредиту на поставку електроенергії, електродної маси і стружки. Визнаючи недійсним протокол конкурсної комісії про визначення остаточним пе реможцем конкурсу цієї компанії, ВАС України у своїй постанові вка зав, що, оскільки товарний кредит є по суті договором купівлі-продажу з відстрочкою кінцевого розрахунку за поставлений товар під проценти, надання товарного кредиту не може вважатись інвестицією¹.

¹ Демченко Н.С. Вказана праця. — С. 69-70 874

Видається, що злочинним недотриманням обов'язкових умов щодо приватизації варто визнавати таке зловживання» описане в літературі: проведення заліку орендної плати у рахунок придбаного у власність майна, що супроводжується переоформленням договорів оренди "заднім числом"¹.

Як справедливо зауважує П.П.Андрушко, для притягнення до відповідальності за ст. 235 КК треба встановити, що у особи була об'єктивна можливість виконати передбачені договором зобов'язання. При невиконанні зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (непе реборна сила) кримінальна відповідальність виключається². На мою думку, висновок про відсутність аналізованого складу злочину треба ро бити і в тому разі, коли покупець об'єкта приватизації бере на себе зо бов'язання, реально виконати які він не спроможний з інших (крім не переборної сили) об'єктивних причин. Скажімо, підвищення конкурент-носпроможності продукції, що випускається, залежить не лише від зу силь товаровиробника, а й від ринкової кон'юнктури.

Правомірною поведінкою, яка виключає застосування ст. 235 КК, є використання покупцями об'єктів незавершеного будівництва — грома дянами України та юридичними особами, зареєстрованими на території України, наданого їм права на розстрочку платежу за об'єкт привати зації на строк, встановлений ст. 20 Закону "Про особливості привати зації об'єктів незавершеного будівництва".

Злочин, передбачений ст. 235 КК, належить до формальних складів і визнається закінченим з моменту: 1) подання відповідних перекручених документів належним адресатам — органу приватизації, тендерній комісії, комісії з приватизації об'єкта тощо; 2) фактичного невиконання встановле них нормативно-правовими актами умов щодо приватизації майна.

На кваліфікацію злочину як закінченого діяння не впливає та обста вина, був чи ні договір купівлі-продажу приватизованого об'єкта розірваний у судовому порядку у зв'язку з невиконанням покупцем по кладених на нього зобов'язань, а також був чи ні об'єкт приватизації ре-приватизований, тобто повернений у державну або комунальну власність. Порядок повернення у державну власність об'єктів привати зації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-про дажу таких об'єктів затверджений постановою КМУ від 18 січня 2001 р. № 32, а наказом ФДМУ від 14 листопада 2001 р. № 2107 затверджено Порядок проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що по вертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентари зації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів.

Притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 235 КК не ви ключає застосування інших санкцій за повне або часткове невиконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону "Про приватизацію державного майна" у разі порушення

¹ Багінський В.З. Особливості методики розслідування злочинів у сфері приватизації // Еко 
номічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник. Том 25 / За ред.
А.І.Комарової, М.О.Потебенька, В.П.Пустовойтенка та ін. — К., 2001. — С. 630

² Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка — К.:
А.С.К., 2002. — С. 520

875

встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвес тицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі ОД % вартості невнесених інвестицій за кожний день прострочення. У разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання дого вору покупець сплачує штраф у розмірі 10 % загального обсягу інвес тицій. У разі недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження про тягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта покупець сплачує штраф у розмірі 10 % вартості придбаного майна. Штрафи стягуються з винних осіб за рішенням суду і перераховуються до державного бюджету. Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при недотри манні покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком їх скорочення, пов'язано го із санацією та реструктуризацією підприємства) сплачується штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненого працівника. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта.

Ознаки суб'єкта та суб'єктивної сторони злочину, що розглядається, в цілому збігаються з відповідними характеристиками злочину, описа ного у ст. 233 КК. Варто однак уточнити, що у даному разі з числа ви конавців виключаються працівники органів приватизації. Натомість за ст. 235 КК до відповідальності можуть притягуватись службові особи підприємств, створених на базі приватизованого майна.

Порядок надання державними органами приватизації згоди на по дальше відчуження об'єктів, придбаних покупцями державного майна за договорами купівлі-продажу, затверджено наказом ФДМУ від ЗО бе резня 2001 р. № 500. Відчуження майна (акцій) за договорами купівлі-продажу, обтяженими відповідними зобов'язаннями, можливе лише за згодою органу приватизації. Дана згода надається шляхом накладання на договір подальшого відчуження поряд підписами сторін відповідної резолюції за підписом керівника органу приватизації або його заступни ка, завіреним печаткою.

Оскільки передбачені договором купівлі-продажу приватизованого об'єкта зобов'язання протягом терміну їх дії зберігають свою силу для осіб, які придбавають об'єкт у порядку його подальшого відчуження (ч. 2 ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", ч. З ст. 22 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", п. 130 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки), суб'єктом аналізованого злочину в частині недотримання обов'яз кових умов щодо приватизації, встановлених законодавством, потрібно визнавати не лише власників приватизованих об'єктів і службових осіб приватизованих підприємств, а й тих осіб, які придбали у них раніше приватизоване державне чи комунальне майно.

Претендентом на придбання пакета акцій, придбаного на відкритих торгах, при його подальшому продажу не може бути юридична особа (група юридичних осіб), яка надавала послуги з підготовки та проведен-

876

ня цих торгів. Вважаю, що порушення даної вимоги не може кваліфіку ватись за ст. 233 КК як вчинення приватизації неправомочною особою, оскільки перехід права власності на об'єкт приватизації за договором по дальшого відчуження вже не є власне приватизацією. З цих самих міркувань аналізоване діяння не може розглядатись як використання підроблених приватизаційних документів (ст. 233 КК) або подання не правдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації (ст. 235 КК). Проте у ситуації, що розглядається, не виключається інкримінування ст. 235 КК — за умови, що претендент, до якого з по рушенням встановленого порядку перейшло право власності на об'єкт приватизації та невиконані зобов'язання, умисно не виконує останні.

877

висновки

Проведене дослідження дозволяє дійти висновку про те, що законо давче забезпечення протидії злочинам у сфері господарської діяльності, на жаль, далеке від досконалості. Практично по кожному складу злочи ну, проаналізованому у книзі, в юридичній літературі спостерігається спектр думок, позицій, тлумачень, що свідчить про невичерпний по тенціал для наукової діяльності, однак не може негативним чином не відбиватись на практиці застосування кримінального закону.

До слабких місць розділу VII Особливої частини КК України є підста ви відносити: складність, нечіткість і непродуманість ряду законодавчих формулювань ознак складів злочинів; нерозробленість понятійного апа рату (при тому, що терміни, зміст яких розкривається у регулюючому законодавстві, у контексті КК можуть мати дещо інший, специфічний зміст); надмірність бланкетності при конструюванні кримінально-право-вих норм про відповідальність за господарські злочини; довільність па раметрів показників, які характеризують суспільне небезпечні наслідки або предмети злочинних посягань; неузгодженість кримінальне-право вих формулювань з положеннями базового законодавства, що регулює господарську діяльність. Та обставина, що розділ КК, присвячений зло чинам у сфері господарської діяльності, буквально "рясніє" термінами, запозиченими із регулюючого законодавства, неминуче ускладнює про цес кримінально-правової кваліфікації, означає, що в цій частині КК 2001 р. став порівняно з попереднім КК ще більш складним для за своєння і застосування, у тому числі для практичних працівників судо вих і правоохоронних органів. З проблемою великого за обсягом, супе речливого і мінливого законодавства, до положень якого відсилають норми розділу VII Особливої частини КК, під час роботи над книгою постійно мав справу і автор, який у зв'язку з перманентним нормотвор-чим процесом в Україні був вимушений по декілька разів переробляти тексти одних і тих самих параграфів і глав.

Не ставлячи під сумнів обґрунтованість ідеї загальнопревентивного впливу регулюючого законодавства, спроможного більшою або меншою мірою мінімізувати прояви суспільно небезпечної поведінки суб'єктів господарювання, водночас зауважу, що значення кримінально-правових засобів впливу у цій сфері недооцінювати все ж не варто. З огляду на за значене вище, стає зрозуміло, що КК України в частині регламентації відповідальності за господарські злочини потребує виважених, добре продуманих і юридичне кваліфікованих змін. Розраховувати в плані за безпечення правильного і уніфікованого застосування відповідних кримінально-правових норм на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не слід хоча б з тієї причини, що постанови цього високоповаж ного і досвідченого судового органу втратили статус керівних роз'яснень і не є обов'язковими для виконання, у тому числі для суддів, які при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

У даній роботі автор намагався донести до читача своє уявлення про те, яким чином треба змінювати розділ VII Особливої частини КК, вису нув і обґрунтував конкретні пропозиції щодо вдосконалення криміналь-

878

ного законодавства, присвяченого регламентації відповідальності за зло чини у сфері господарської діяльності. Зрозуміло, що ці пропозиції не можуть претендувати на завершеність і досконалість, але автор сподівається на те, що вони змусять фахівців зайвий раз звернути увагу на проблему поліпшення якості чинного КК.

Абстрагуючись від конкретики і ведучи мову про загальні моменти, які повинні враховуватись при вдосконаленні розділу VII Особливої частини КК, зауважу, що, на мою думку, перевагу слід віддавати легальному тлу маченню закону, тобто безпосередньому розкриттю у тексті КК змісту спе цифічних кримінально-правових понять, а також прагнути до того, щоб за допомогою бланкетних формулювань визначати якомога менше ознак кон кретних складів господарських злочинів. Останнє диктується не лише прагматичними міркуваннями про необхідність кращого розуміння змісту кримінально-правових норм та їх менш проблемного застосування, а й по требою втілення у практику боротьби з господарськими злочинами прави ла, закріпленого у ч. З ст. З КК. Хоч дана норма проголошує, що зло чинність діяння визначається тільки КК, існування кримінально-правових норм з бланкетними диспозиціями призводить до того, що фактично чима ло ознак складів господарських злочинів визначаються не КК і,навіть не іншими законами, а підзаконними нормативними актами.

Ще один загальний момент пов'язаний з належним науковим забезпе ченням законодавчої діяльності, спрямованої на внесення змін і допов нень до розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу. Робота над книгою вкотре переконала автора у тому, що якісні та ефективно діючі за кони можуть бути результатом лише трудомісткої, неквапливої законо творчості, яка є справою рук професіоналів. У зв'язку з цим вважаю за доцільне об'єднати зусилля фахівців з кримінального права, які спеціалізуються на вивченні проблем боротьби з господарськими злочина ми, та вчених з інших галузей права — господарського, фінансового, цивільного, митного тощо. Видається, що завдяки такій взаємодії, яка має торкнутись кожної із 38 статей, розміщених у розділі КК "Злочини у сфері господарської діяльності", вдасться уникнути недоліків і недоречно-стей, пов'язаних із співвідношенням приписів кримінального і базового законодавства, сформулювати більш-менш якісні диспозиції кримінально-правових норм. Результатом узгодженої і цілеспрямованої співпраці криміналістів та інших вчених-правознавців міг би стати законопроект про викладення у новій редакції розділу VII Особливої частини КК. Поло ження цього законопроекту, звичайно, повинні максимально узгоджува тись з нормами ухвалених Верховною Радою нового Цивільного та Госпо дарського кодексів України.

Насамкінець зазначу, що книга, яку завершує автор, є лише початком глибокого осмислення кримінально-правових проблем, пов'язаних з про тидією злочинам у сфері господарської діяльності. Значна кількість питань розглянута у роботі у постановочному плані і очікує своїх дослідників. Практика застосування КК покаже, наскільки точними, виправданими і обґрунтованими були запропоновані автором рішення, оцінки і тлумачення, неминуче поставить перед кримінально-правовою доктриною нові запитан ня. Простір для наукових пошуків залишається відкритим.

879

БІБЛІОГРАФІЯ ВСІ ГЛАВИ ГЛАВА 1

Актуальные проблемы юридической ответственности за нарушения в сфере экономи ческой деятельности и налогообложения (Обзор научно-практической конференции) / Подготовил А.П.Кузнецов // Следователь. — 2001. — №4. — С. 2-20

Аминов Д., Ларичев В., Гильмутдинов А. Обзор современной банковской преступно сти и практики борьбы с нею // Законодательство и экономика. — 2000. — № 8. — С. 42-50

Аминов Д.И., Ревин В.П. Преступность в кредитно-банковской сфере в вопросах и от ветах. — М.: Брандес, 1997. — 120 с.

Андрушко П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним Кримінальним ко дексом та проектом КК: проблеми систематизації, криміналізації та декриміналізації // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. — № 12. — С. 13—18

Антонов К.В. Концептуальні питання організації боротьби з економічною зло чинністю в сучасних умовах // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інсти туту МВС України. — 2002. — № 2. — С. 258-265

Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законода тельство КНР. — М.: ИД "Муравей", 2000. — 432 с.

Баранов А.А. Криминологический анализ и предупреждение экономических преступ лений в сфере малого предпринимательства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — М., 1999. — 23 с.

Берзін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними кри теріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом Ук раїни // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 10. — С. 90-95

Боротьба з господарськими злочинами / Ф.А.Лопушанський, В.П.Філонов, Ю.Л.Ти-таренко та ін. — Донецьк, 1997. — 160 с.

Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми). — Харків: Право, 2001. — 264 с.

Вериц В. Экономические преступления в нормах нового УК РФ // Закон. — 1997. — № 5. — С. 110-115; № 6. — С. 114-119; № 7. — С. 113—117; № 8. — С. 112—115; № 9. — С. 117—120

Верив В.П. Преступления в сфере экономики: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 2001. — 200 с.

Використання досягнень науки і техніки у боротьбі з економічною злочинністю ("круглий стіл" з питань виконання Комплексної цільової програми боротьби зі зло чинністю на 1996—2000 роки) // Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 4. — С. 123—196

Викулин А.В. Понятие ущерба в УК РФ применительно к главе 22 // Государство и право. — 1998. — № 4. — С. 99—103

Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. — Ростов-на-Дону: Фе никс, 1995. — 640 с.

Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности по УК РФ // Юридический мир. — 1997. — № 6—7. — С. 34—38

Волженкин Б.В. Экономические преступления. — СПб: Юридический центр Пресс, 1999. — 312 с.

Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления). — СПб: Юридический центр Пресс, 2002. — 641 с.

Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань в сфері підприємництва. Навч. посібник. — X.: Рубікон, 2000. — 272 с.

Галагуза Н.Ф., Ларичев В.Д. Преступления в сфере страхования: предотвращение, вы явление, расследование (отечественный и зарубежный опыт). — М.: Анкил, 2000. — 256 с.

Галахова А.В. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления: вопросы квалификации. — М.: Юрид. лит., 1987. — 160 с.

880

Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономики. — М.: Учебно-консультационный центр "ЮрИнфоР", 1996. — 304 с.

Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деятельности. — М.: Учебно-консультационный центр "ЮрИнфоР", 1998. — 296 с.

Головлев Ю.В. Хозяйственные преступления: понятие и система // Государство и право. — 1993. — № 4. — С. 78-88

Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Моно графія. — X.: Вид-тво Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. — 384 с.

Гуцалова К. Поняття та ознаки економічної злочинності // Підприємництво, госпо дарство і право. — 2002. — № 10. — С. 87-93

Дементьева Е.Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой ры ночной экономикой (на материалах США и Германии). — М., 1992. — 51 с.

Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Отв. ред. В.К.Мамутов. — Донецк, 2000. — 250 с.

Джурук В., Хахулин В. Проект Хозяйственного (Коммерческого) кодекса Украины против экономических правонарушений // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 2. — С. 26-30

Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк МЛ. Злочини у сфері підприємництва. На вчальний посібник. — К.: Атіка, 2001. — 608 с.

Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник. Том 25 / За ред. A.I.Комарової, М.О.Потебенька, В.П.Пустовойтенка та ін. — К., 2001. — 820 с.

Егоршин В.М., Колесников В.В. Преступность в сфере экономической деятельности.

— СПб: Фонд "Университет", 2000. — 273 с.

Жалинский А.Э. Преступления в сфере экономической деятельности в трактовке но вого Уголовного кодекса // Журнал российского права. — 1997. — № 8. — С. 72-84

Ильин А. Криминальная матрица. Экономическая преступность на современном эта пе. ~ СПб: Нева, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — 255 с.

Карпец И. Экономика и преступность // Законность. — 1992. — № 3. — С. 52-53

Клямкин И.М., Тимофеев Л.М. Теневая Россия: экономико-социологическое исследо вание. — М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. — 595 с.

Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.В.Наумов.

— М.: Юристъ, 1997. — 824 с.

Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Н.Ф.Кузнецо вой. — М.: Зерцало, 1998. — 878 с.

Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Науч. ред. А.С.Мих-лин. — М.: Спарк. —2000. — 862 с.

Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общей ред. В.М.Лебедева и Ю.И.Скуратова. 4-е изд., перераб и доп. — М.: НОРМА-ИНФРА М., 2002. — 960 с.

Кондрашков Н. Проблемы ответственности за хозяйственные преступления // Закон ность. — 1994. — № 8. — С. 29-31

Коржанский Н.И. Квалификация хозяйственных преступлений: Учеб. пособие. — Волгоград, 1984. — 52 с.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 416 с.

Корчагин А.Г. Экономическая преступность. — Владивосток: Изд-во Дальневосточ. ун-та, 1998. — 216 с.

Корчагин А.Г., Щербаков А.В. Наказуемость и борьба с экономическими преступле ниями // Российский следователь. — 2000. — № 3. — С. 11—19

Косюта М.В. Додержання законів у сфері економіки: Актуальні проблеми проку рорського нагляду. — Одеса: Юридична література, 2000. — 264 с.

Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник / С.М.Астапкина, В.В.Бугай, В.Д.Грабовский и др. — Ниж. Новгород: Нижегор. ВШ МВД России, 1995. — 400 с.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та ін.; За ред. П.С.Матишевського, С.С.Яценка, П.П.Андрушка. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 896 с.

881

Кримінальне право. Особлива частина. Підручник / Ю.В.Александров, В.І.Антипов, М.В.Володько та ін. — К.: НАВСУ—"Правові джерела", 1998. — 896 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. — К.: Юрінком Інтер, X.: Право, 2001. — 496 с.

Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Яценко С.С.

— К.: Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.

Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: Станом на 1 вересня 2000 p.: У 2 кн. / Уклад. П.П.Андрушко, С.Д.Шапченко. — К. : Юрінком Інтер, 2000.

— Кн. 1. — 784 с.; Кн. 2. — 752 с.

Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. — М.: СПАРК, 1996. — 124 с.

Кругликов Л.Л., Дулатбеков Н.О. Экономические преступления (вопросы дифферен циации и индивидуализации ответственности и наказания): Учеб. пособие. — Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2001. — 159 с.

Кузнецов А.П. Общая характеристика преступлений в сфере экономической деятель ности // Следователь. — 2000. — № 1. — С. 5-8

Кузнецов А.П. Преступления в сфере экономической деятельности: понятие, место, классификация // Следователь. — 2000. — № 2. — С. 2-9

Кузнецов А., Изосимов С., Бокова И. Стоимостные критерии в примечаниях главы 22 УК РФ // Уголовное право. — 2002. — № 3. — С. 33-36

Кузнецова Н.Ф. Кодификация норм о хозяйственных преступлениях // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. — 1993. — № 4. — С. 12-21

Кузнецова Н.Ф., Лопашенко Н.А. Проблемы квалификации экономических преступ лений // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. — 2001. — № 2. — С. 3-15

Курс уголовного права. Особенная часть. Том 4. Учебник для вузов / Под ред. Г.Н.Борзенкова и В.С.Комиссарова. — М.: ИКД "Зерцало-М", 2002. — 672 с.

Ларичев В.Д. Преступления в кредитно-денежной сфере и противодействие им: Уч.-практ. пособие. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 240 с.

Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления. — М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1963. — 192 с.

Лопашенко Н.А. Преступления в сфере экономической деятельности (Комментарий к главе 22 УК РФ). — Ростов-на-Дону, 1999. — 384 с.

Лопашенко Н. Экономическая преступность как угроза экономической и иной безо пасности // Уголовное право. — 2000. — № 1. — С. 94-99

Лопашенко Н. Еще раз об оценочных категориях в законодательных формулировках преступлений в сфере экономической деятельности // Уголовное право. — 2002. — № 2.

— С. 42-45; № 3. — С. 37-39

Мазур С.Ф. Уголовно-правовая охрана экономической деятельности. — М.: Академия управления МВД России, 1998. — 112 с.

Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. — X.: Консум, 1999. — 480 с.

Медведев A.M. Экономические преступления: понятие и система // Советское госу дарство и право. — 1992. — № 3. — С. 78-87

Мурзаков С.И. Структура имущественного ущерба и квалификация преступлений в сфере экономики // Российский следователь. — 2000. — № 3. — С. 7-10

Навроцький В. Господарські злочини. Лекції для студентів юридичного факуль тету. — Львів: Юрид. фак-т Львівського державного ун-ту ім. Івана Франка, 1997.

— 60 с.

Навроцький В,О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. — К.: Атіка, 1999. — 418 с.

Навроцький В.О. Кримінальне право. Особлива частина: Курс лекцій. — К.: Знання, 2000. — 771 с.

Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 p.). — К.: Атіка, 2001. — 272 с.

Налоговые и иные экономические преступления: Сб. науч. трудов. Вып. 2 / Под ред. Л.Л. Кругликова. — Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2000. — 139 с.

Налоговые и иные экономические преступления. Сб. науч. статей. Вып. 3 / Под ред. Л.Л.Кругликова. — Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2001. — 136 с.

882

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. В.Ф.Бойко та інші. — 6-те вид., допов. — К.: А.С.К., 2000. — 1120 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. МЛ. Мельника, МЛ. Хаврошока. — К.: Каннон, А.С.К., 2001. — 1104 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Під загальною ред. По-тебенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: Форум, 2001. — У 2-х ч. Особлива частина. — 942 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. — К.: А.С.К., 2002. — 936 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. — 2-е вид., доповн. і виправл. — К.: А.С.К., 2002. — 968 с

Наумов А.В. Уголовный закон в условиях перехода к рыночной экономике // Совет ское государство и право. — 1991. — № 2. — С. 28—35

Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 г. / Под ред. Н.И.Мельника, Н.И.Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К., 2002. — 1216 с.

Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 25-26 жовтня 2001 р. / Ред. кол. Сташис В.В. (го лов, ред.) та ін. — К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. — 272 с.

Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: Комментарий к действующему законодательству. — Харьков: Рубикон, 1997. — 105 с.

Перепелица А.И. Новое в уголовном законодательстве об ответственности за хозяйст венные преступления (Комментарий к действующему законодательству) // Весы Феми ды. — 2000. — № 4. — С. 62-78

Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. —К.: Правові джерела, 1995. — 325 с.

Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. — К.: Правові джерела, 1998. — 448 с.

Преступление и наказание // Бизнес. Бухгалтерия (Спецвыпуск). — 27 августа 2001 г. — № 35/1. — С. 5-45

Преступления в сфере экономики. Постатейные материалы к новому Уголовному ко дексу Российской Федерации / Сост. Яни П.С. — М.: Кросна-Лекс, 1997. — 848 с.

Преступления в сфере экономики. Уголовно-правовой анализ и квалификация / Б.Д.За-видов, О.Б.Гусев, А.П.Коротков, И.А.Попов, В.И.Сергеев. — М.: Экзамен, 2001. — 224 с.

Преступность в сфере внешнеэкономической деятельности / В.Д.Ларичев, Е.В.Миля-кина, Е.А.Орлова и др. — М.: Экзамен, 2002. — 512 с.

Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 15-18 грудня 1998 р. / В.І.Борисов (гол. ред.); Нац. юрид. акад. Ук раїни ім. Ярослава Мудрого, Кримінологічна асоціація України. — X., 1999. — 284 с.

Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Тези доп. і повідо млень міжнар. наук.-практ. конф. / Наук. ред. Борисов В.І., Дорош Л.В. — X.: Харківський центр вивч. орг. злочинності при Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 1999. — 53 с.

Проценко І. Економічна злочинність як одна із загроз економічній безпеці України // Право України. — 2002. — № 9.— С. 60-64

Расследование преступлений в сфере экономики: Руководство для следователей. Под общей ред. И.Н.Кожевникова. — М.: Спарк, 1999. — 415 с.

Рекомендации "круглого стола" "Субъекты хозяйствования и экономическая преступ ность: вопросы предупреждения", 1 ноября 2001 г. — Донецк: Институт экономико-пра вовых исследований НАН Украины, 2001. — 15 с.

Российское уголовное право. В 2-х т. Т. 2. Особенная часть / Под ред. проф. А.И.Ра-рога. — М.: Профобразование, 2001. — 872 с.

Сологуб Н.М., Евдокимов С.Г., Данилова Н.А. Хищения в сфере экономической дея тельности: механизм преступления и его выявление. Метод, пособие. — М.: ПРИОР, 2002. — 256 с.

Стрельцов Е.Л. К оценке общественной опасности хозяйственных преступлений // Проблемы социалистической законности. — 1991. — Вып. 26. — С. 68-72

Стрельцов Е.Л. Проблемы уголовной ответственности за преступления в сфере пред принимательства: Автореф. дис. ... д-ра юрид наук. — Харьков, 1992. — 43 с.

883

Стрельцов Є. Правові проблеми регулювання підприємницької діяльності (криміналь но-правовий аспект) // Право України. — 1992. — № 2.— С. 26-30

Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций. — Одесса: АО БАХВА, 1997. — 572 с.

Стрельцов Є.Л. Господарські злочини. Глава VI Кримінального кодексу України з на уково-практичним коментарем. — Одеса: Астропринт, 1998. — 152 с.

Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: На вчальний посібник. — Одеса: Астропринт, 2000. — 476 с.

Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: Сб. матер. "Круглого стола" (Донецк, 1 ноября 2001 г.). — Донецк: ИЭПИ НАЛ Украи ны, ООО "Юго-Восток, Лтд", 2002. — 166 с.

Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система. — X.: Вища школа, 1984. — 240 с.

Таций В., Сташис В. Новый Уголовный кодекс Украины // Законность. — 2002. — № 1. — С. 48-52

"Теневая" экономика и организованная преступность // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. — 1990. — № 4. — С. 59

Тосунян Г.А., Иванов Э.А. Влияние законодательства на теневой и криминальный оборот капитала в России // Государство и право. — 2000. — № 1. — С. 40-47

Трайнин А.Н. Уголовное право. Часть Особенная. Изд. 2-ое, доп. и перераб. — М.: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1927. — 339 с.

Туляков В. Віктимізація підприємств і організована злочинність // Юридичний вісник України. — 4—17 травня 2002 р. — № 18/19

Турчинов О.В. Тіньова економіка: закономірності, механізми функціонування, мето ди оцінки. — К., 1996. — 199 с.

Тучков С. Характеристика злочинів у сфері господарської діяльності, що вчиняють ся шляхом підроблення // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 10. — С. 96-98

Тюнин В.И. Система преступлений в сфере экономической деятельности (история и современность) // Российский следователь. — 2000. — № 2. — С.20-24

Тюнин В.И. Конструкция составов преступлений главы 22 УК и проблема установле ния вины // Следователь. — 2000. — № 9. — С. 8-13

Тюнин В.И. О "длящихся" и "продолжаемых" преступлениях в сфере экономической деятельности // Журнал российского права. — 2001. — № 1. — С. 44-48

Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов / П.И. Ваулина, П.А.Волост-нов, М.И. Ковалев и др. — М.: ИНФРА. М — НОРМА, 1998. — 768 с.

Уголовное право. Особенная часть: Учебник: В 2 ч. — Ч. 1 / Р.М.Асланов, Н.А.Беля ев, А.И.Бойцов и др. — СПб: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1995. — 280 с.

Уголовный кодекс Австрии / Пер. с нем. — М.: ИКД "Зерцало-М", 2001. — 144 с.

Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Науч. ред., предисловие проф. И.М.Рагимова. — СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 325 с.

Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. проф. Б.В.Волженкин, пер. с англ. И.В.Мироновой. — СПб: Юридический центр Пресс, 2000. — 253 с.

Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З.Г. Бигвава. — СПб: Юридический центр Пресс, 2002. — 409 с.

Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. С.С.Беляев. — СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 230 с.

Уголовный кодекс Испании / Под ред. проф. Н.Ф.Кузнецовой и проф. Ф.М.Решетне-кова. — М.: Зерцало, 1998. — 218 с.

Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. А.И.Лукашова, Э.А.Саркисо-ва - СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 313 с.

Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. А.И.Лукашова. - СПб: Юриди ческий центр Пресс, 2001. — 298 с.

Уголовный кодекс Республики Беларусь. Принят Палатой представителей 2 июля 1999 г. / Предисл. проф. Б.В.Болженкина. — СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 474 с.

Уголовный кодекс Республики Казахстан / Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 г. № 167. - СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 466 с.

884

Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. А.И.Лукашова, Н.Ф.Кузнецова. - СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 234 с.

Уголовный кодекс Украины: Научно-практ. коммент. / Отв. ред.: В.И.Шакун, С.С.Яценко: 5-е изд., доп. — К.: А.С.К., 1999. — 1088 с.

Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под ред. Ю.А.Кармазина и Е.Л.Стрель цова. — Харьков: Одиссей, 2001. — 960 с.

Уголовный кодекс Франции / Науч. ред. Л.В.Головко, Н.Е.Крылова. — СПб: Юриди ческий центр Пресс, 2002. — 650 с.

Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. — М.: Зерцало, 2000. — 208 с.

Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. — М.: Зерцало, 2000. — 138 с.

Уголовный кодекс Швеции / Пер. с англ. УК Швеции по состоянию на 1 мая 1999 г. С.С.Беляева. — М., 2000. — 167 с.

Уголовный кодекс Эстонской республики / Науч. ред. и перевод с эстонского В.В.За-певалова. — СПб: Юридический центр Пресс, 2001. — 262 с.

Уголовный кодекс Японии / Науч. ред. А.И.Коробеев. — СПб: Юридический центр Пресс, 2002. — 226 с.

Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. — 2000. — № 2. — С. 61-64

Хавронюк М. Термінологічні вади нового Кримінального кодексу України // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 6. — С. 77-81

Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, В.В.Хахулин и др.; под ред. Мамутова В.К. — К.: Юринком Интер, 2002. — 912 с.

Хозяйственно-правовые средства предотвращения экономических преступлений: тез. докл. и выступ, "круглого стола". Донецк, 16 ноября 1995 г. / В.К.Мамутов и др. (ред.) НАН Украины, Ин-т эконом.-правовых исслед. — Донецк, 1996. — 92 с.

Шестаков А.В. Теневая экономика: Уч. пособие. — М., 2000. — 152 с.

Шишко И. Вина и преступления в сфере экономической деятельности // Уголовное право. — 2002. — № 3. — С. 55-59

Шлыков В.В. Экономическая преступность: историко-правовые аспекты: Учеб. посо бие. — Рязань: Рязанский ин-т права и экономики Минюста России, 2000. — 67 с.

Яковлев A.M. Социология экономической преступности. — М.: Наука, 1988. — 256 с.

Яковлев A.M. Преступность в сфере экономики // Советское государство и право. — 1986. — № 4. — С. 48-54

Яковлев A.M. Законодательное определение преступлений в сфере экономической де ятельности // Государство и право. — 1999. — № 11. — С. 38-43

Яни П.С. Актуальные проблемы уголовной ответственности за экономические и должностные преступления: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — М., 1996. — 57 с.

Яни П.С. Экономические и служебные преступления. — М.: ЗАО "Бизнес-школа "Ин тел-Синтез", 1997. — 208 с.

Яни П. Проблемы уголовной ответственности за экономические преступления // За конность. — 2001. — № 1. — С. 3-6