§ 2, Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

У ст. 234 КК йдеться про продаж, іншу незаконну передачу привати заційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівлю, розміщення або інші операції з приватизаційними документа ми без належного дозволу, а також про викрадення приватизаційних па перів. Фактично дана стаття КК передбачає відповідальність за два са мостійні склади злочинів, які для зручності аналізу будуть розглядатись як одне злочинне посягання: 1) операції з приватизаційними паперами без належного дозволу (ч. 1 і ч. 2 ст. 234 КК); 2) викрадення привати заційних паперів (ч. З ст. 234 КК).

Предметом злочину виступають приватизаційні папери. Це — особли вий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду (ч. 1 ст. 1 Закону від 6 березня 1992 р. із змінами "Про приватизаційні папери'*). Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Кожен громадянин України має рівне право на одержання приватизаційних паперів однако вої номінальної вартості для приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери мають такі реквізити: запис про належність па перу до України; найменування органу, що випустив папір; зазначення виду приватизаційного паперу, серії та порядкового номера; дата випуску і строк використання; номінальне значення приватизаційного паперу у вартісному, обчисленому виходячи з відновної вартості майна, що прива-

¹ Гугорова Н.О. Вказана праця. — С. 119-120, с. 202-203

861

тизується, та (або) натуральному вираженні, або в умовних одиницях; прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання власника, відомості про документ, що посвідчує його особу; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатка установи, яка видала папір.

У приватизаційних паперах також міститься інформація про умови і порядок їх використання та про права власника.

Для випуску приватизаційних паперів використовуються бланки спеціального зразка, які затверджуються НБУ. Рішення про випуск при ватизаційних паперів приймається КМУ згідно з Державною програмою приватизації. Емісію приватизаційних паперів здійснює НБУ, який і встановлює умови їх зберігання, обліку та погашення.

Різновидами приватизаційних паперів, фактично випущеними під час приватизації в Україні, стали приватизаційні майнові сертифікати і житлові чеки.

Приватизаційний майновий сертифікат — це особливий вид держав ного цінного паперу, який засвідчує право власника на безоплатне одер жання у процесі приватизації частки майна державних підприємств (п. 1.1 Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сер тифікатів, затвердженого постановою Правління НБУ від 2 грудня 1994 р. № 204 у редакції постанови НБУ від 11 квітня 1997 p.).

Приватизаційні майнові сертифікати видавались громадянам у готівковій формі починаючи з 2 січня 1995 p., були неподільними, тобто використовувались їх власником тільки цілком і лише один раз, застосо вувались у процесі приватизації до 1 травня 1999 р. У країні була створе на і функціонувала Національна мережа центрів сертифікатних аукціонів, через які за приватизаційні майнові сертифікати та компенсаційні сер тифікати купувались акції підприємств, що приватизувались. Крім особи стого вкладення приватизаційних майнових сертифікатів у підприємства, які приватизувались шляхом акціонування, через центри сертифікатних аукціонів, у власників сертифікатів були й інші легальні можливості — вкладення їх членами трудових колективів у свої підприємства, які при ватизувались, конвертація на житлові чеки та Інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній, передача у довірче управління.

П. З Державної програми приватизації на 2000—2002 роки до основних завдань приватизації відносить, зокрема, приватизацію підприємств ви ключно за кошти з урахуванням їх індивідуальних особливостей. У зв'яз ку з цим в юридичній літературі стверджується, що "норми ст. 234 засто совуватись не можуть"¹. Цей висновок видається занадто категоричним, адже предмет злочину, що розглядається, не обмежується лише привати заційними майновими сертифікатами, дії з якими, справді, втратили ак туальність у зв'язку із завершенням сертифікатної приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону від 19 червня 1992 р. із змінами "Про приватизацію державного житлового фонду" житлові чеки — це прива тизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і вико ристовуються при приватизації державного житлового фонду. Держав ним визнається житловий фонд місцевих рад народних депутатів та

¹ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Під загальною ред. Поте-бенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: Форум, 2001. — У 2-х ч. Особлива частина, — С. 404

862

житловий фонд, який перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Житлові чеки існують у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, емісія яких здійснюється НБУ (постанова КМУ від 26 квітня 1993 р. № 305 "Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків").

Житлові чеки можуть також використовуватись для приватизації ча стки майна державних підприємств, земельного фонду. Громадяни, які мають житло на праві власності, а також громадяни, які отримали такі чеки в порядку компенсації за приватизовану квартиру (будинок), мо жуть використовувати одержані житлові чеки для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 234 КК, сертифікати на зе мельну частку (пай), випуск яких був передбачений Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям". П.П.Андрушко обґрунтовано зауважує, що емітентом цих сертифікатів є не НБУ, а відповідна районна державна адміністрація, яка здійснює їх випуск і видачу. Крім цього, вказані сертифікати засвідчують право власності на земельну частку (пай) колективного сільськогоспо дарського підприємства, тобто право власності на частку не у державній, а у колективній власності¹. Відомо, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснювалось після перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 234 КК, полягає у вчиненні одного з наступних діянь, вказаних законодавцем альтерна тивно: 1) продаж приватизаційних паперів; 2) їх інша незаконна переда ча; 3) купівля приватизаційних паперів; 4) їх розміщення; 5) інші опе рації з приватизаційними документами без належного дозволу.

Купівля і продаж приватизаційних паперів означає укладання щодо них договорів купівлі-продажу. Відповідно до ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується переда ти майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Інша незаконна передача приватизаційних паперів — це їх відчужен ня будь-яким оплатним чи безоплатним способом, за винятком продажу (наприклад, передача у борг або у рахунок погашення боргу, дарування), використання як засобу застави або платежу, а так само передача іншій особі для використання у процесі приватизації.

Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу при ватизаційного паперу з обов'язковим відображенням змісту обмінної опе рації як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах. При цьому відбувається погашення приватизаційного паперу. Привати заційні папери можуть бути використані лише для обміну на документи, що встановлюють право власності на придбані об'єкти приватизації.

¹ Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка — К.: А.С.К., 2002. — С. 517

863

Оскільки приватизаційні папери вільному обігу не підлягають (ч. 1 ст. 5 Закону "Про приватизаційні папери"), їх купівля, продаж та пере дача іншим особам є незаконними і утворюють склад злочину, передба чений ст. 234 КК.

Регулююче законодавство прямо встановлює, що приватизаційні па пери не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів або кредитів. Угоди, укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, відмінних від прид бання громадянами України частки майна державних підприємств та інших об'єктів відповідно до законодавства про приватизацію, є недійсними.

З приватизаційними документами дозволено здійснювати посередниць ку та представницьку діяльність. Ст. 7 Закону "Про приватизаційні папе ри" визначає посередницьку діяльність з приватизаційними паперами як комерційну діяльність, яка проводиться шляхом обміну приватизаційних паперів на паї, акції і здійснюється посередником від свого імені, за дору ченням, за рахунок і на ім'я власників приватизаційних паперів. Посеред ницька діяльність з приватизаційними паперами здійснюється на підставі дозволу (ліцензії). Порядок надання дозволу (ліцензії) визначається зако нодавством України. Інструкцію щодо умов і правил здійснення посеред ницької діяльності з приватизаційними паперами та контролю за їх до триманням затверджено наказом ФДМУ та Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України від 19 лютого 1997 р. № 190/ЛП-7.

Під представницькою діяльністю з приватизаційними паперами ро зуміється обмін приватизаційних паперів на паї, акції, що здійснюється представниками від імені, за рахунок і на ім'я власників привати заційних паперів. Положення про порядок обліку та контролю за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних па перів затверджено наказом ФДМУ від 23 березня 1994 р. № 153.

З огляду на зазначене вище, під кримінальне караним розміщенням приватизаційних паперів потрібно розуміти діяльність посередника, який обмінює приватизаційні папери інших осіб на паї та акції підприємств, не маючи при цьому виданої ФДМУ ліцензії на такий вид господарської діяльності.

Інші операції з приватизаційними документами без належного дозво лу в плані відповідальності за ст. 234 КК — це, наприклад, незаконне проведення представницької діяльності з приватизаційними паперами.

Докладна схема нелегального обігу готівкових приватизаційних сер тифікатів, які спочатку скуповувались у громадян, а згодом використо вувались різноманітними фінансовими посередниками — трастами, інве стиційними фондами і компаніями тощо, наводиться у статтях Н.Го-рицької¹. Більшість фінансових посередників, порушуючи Закон "Про приватизаційні папери", займались скуповуванням за готівку привати заційних майнових сертифікатів, які надалі переоформлювались на інве стиційні сертифікати посадових осіб компаній. Все це робилось на за-

¹ Горицкая Н. Криминализация процесса приватизации по-украински // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999. — № 4, — С. 6; Горицкая Н. Мифы и реальность "ваучерной" прива тизации // Бизнес. Бухгалтерия. — 21 июня 1992 г. — № 25

864

мовлення зацікавлених фінансових структур або для того, щоб стати власником державних пакетів акцій стратегічно важливих підприємств. Механізм правомірного вільного обігу приватизаційних майнових сер тифікатів так і не був запроваджений.

У період проведення сертифікатної приватизації на практиці інколи поставало питання про те, чи можуть кваліфікуватись за статтями КК про відповідальність за розкрадання державного майна випадки викори стання під час приватизації незаконно скуплених приватизаційних май нових сертифікатів. На мою думку, відповідь на це питання могла бути лише негативною — у подібних ситуаціях не вбачається безоплатності як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони будь-якого розкрадання. На гадаю, що безоплатність означає те, що обернення майна на користь вин ного або інших осіб відбувається без рівноцінного відшкодування вилу чених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею, тобто еквівалент, наявність якого виключає інкримінування розкрадання, може бути грошовим, натуральним або трудовим. Таким чином, фактична оплата об'єкта приватизації за допо могою незаконно скуплених приватизаційних майнових сертифікатів хоч і порушувала порядок обігу останніх і приписи чинного привати заційного законодавства, не могла розцінюватись саме як безоплатне за-володіння державним майном, тобто як його розкрадання.

Викрадення приватизаційних паперів (ч. З ст. 234 КК) означає заво-лодіння ними шляхом крадіжки, грабежу або розбою. Для з'ясування змісту цих понять потрібно звертатись до ст.ст. 185—187 КК. В залеж ності від конкретного способу викрадення приватизаційних паперів виз начатиметься і момент закінчення злочину (наприклад, загальновідомо, що розбій належить до злочинів з усіченим складом і визнається закінченим з моменту скоєння нападу).

Не можна не помітити, на мою думку, нічим невиправдану неузгод женість тексту кримінального закону при описанні ознак однотипних злочинів. Скажімо, у ч. 1 ст. 357 КК йдеться не лише про викрадення офіційних документів, штампів або печаток, але й про їх привласнен ня, вимагання, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем. Вважаю за доцільне на законодав чому рівні поширити подібний підхід на ч. З ст. 234 КК. Тим більше, що на практиці мали місце випадки заволодіння приватизаційними майновими сертифікатами обманним шляхом — вони виписувались на громадян, котрі виїхали за кордон або померли. На сьогоднішній день протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом вима гання, шахрайства, привласнення або зловживання службовою особою своїм службовим становищем в залежності від обставин треба кваліфікувати за ст. 357 КК або як відповідний злочин проти власності (ст. 189, ст. 190, ст. 191 КК).

Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 234 КК, — загальний. У ч. 1 ст. 234 КК вказано, що продаж або інша незаконна передача привати заційних паперів тягне кримінальну відповідальність у тому разі, коли дані дії вчинені особою, яка не є власником приватизаційних доку ментів. При цьому з диспозиції даної кримінально-правової норми вип-

865

ливає, що и Інші дії, перераховані у ній, своїм предметом мають чужі для винної особи приватизаційні папери.

Власниками приватизаційних паперів потрібно визнавати громадян, які отримали їх у встановленому порядку. При видачі приватизаційних паперів громадянину у паспорті або документі, який його замінює, ро биться відповідний запис. Право власності на одержані приватизаційні папери в разі смерті їх власника переходить у порядку спадкування, визначеному законодавством України. В разі смерті громадянина, що не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних до видачі померлому паперів не успадковується.

Суб'єктивна сторона аналізованого злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 234 КК, є: 1) повторність; 2) вчинення злочину особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачений ст. 233 або ст. 235 КК (має місце юридична по вторність однорідних злочинів); 3) вчинення злочину організованою гру пою; 4) з використанням службового становища.