5.6. Проектування місця розташування підприємства

Рішення щодо місця розташування підприємств зазвичай розгля­даються та приймаються від загального до окремого. Виділяють два рівні таких рішень:

• макрорівень - рішення про континент, країну, адміністративно- територіальну одиницю та місто розташування підприємства;

• мікрорівень - вибір конкретної площі (ділянки) або будівлі для підприємства

Фактори, які враховуються при ухваленні рішення на кожному з цих рівнів, відповідно відрізнятимуться Наприклад, головними факторами, які мають

бути проаналізовані на макрорівні, є такі:

Демографічні чинники, що впливають на розмір і розвиток головних ринків збуту продукції операційної системи та визначають кількісний і якісний склад її трудових ресурсів.

Політична стабільність у країні.

Державна політика щодо сприяння розвитку підприємництва (наприклад, податкова політика).

Соціально-економічні фактори.

До найважливіших чинників на мікрорівні належать:

розмір, конфігурація та інші технічні аспекти обраного майданчика для будівлі;

архітектурна сумісність з іншими сусідніми об'єктами;

наявність і зручність під'їзних шляхів:

Для багатьох видів підприємств при вирішенні питання про місце розміщення домінуючим є певний чинник. Наприклад, пошивні підприємства розташовуються поблизу джерел дешевої праці, тому велика частина цієї галузі промисловості емігрувала в країни, що розвиваються Станції обслуговування автомобілів розташовуються на вулицях або на шляхах з інтенсивним рухом транспорту.

5.7. Процес проектування підприємства

Процес проектування підприємства складається з низки логічно пов'язаних між собою етапів:

Збір вихідних даних. Проектувальник повинен мати у своєму розпорядженні докладну інформацію щодо схем планування опера­ційного процесу, прогнозованої продуктивності й асортименту продукції, фонду часу, різних норм і нормативів та обмежувальних факторів.

2.Визначення кількості, якості та типів ресурсів, які необхідні для забезпечення визначеної продуктивності.

3. Аналіз та оптимізація можливих комунікацій.

4. за результатами попередніх етапів розробляється генеральна компоновка із зазначенням усіх розмірів і місць розташування кожної ділянки та схеми можливих міжцехових та інших комунікацій.

Розглянемо три головні типи планування матеріально-технічних

об'єктів.

При операційному функціональному плануванні ресурси групують за ознакою виконуваної роботи (процесу). За таких умов технологічна ділянка міститиме всі верстати, які виконують одну й ту ж стадію операційного процесу, а також на ній уміщатимуться всі працівники, які їх обслуговуватимуть.

Лінійне, або потокове, планування застосовується у масовій опе­раційній або в системі з безперервним процесом, де кожен виріб фактично проходить ті ж самі операції обробки.

Фіксоване позиційне планування реалізується переважно під час виконання проектів, наприклад будівельних.

Важливо зазначити, що, по-перше, хороший план розміщення обладнання може істотно відбитися на безпеці, ефективності та моти­вації працівників, у той час як поганий призведе до зайвого витрачання виробничих площ, втрат часу, а інколи навіть може завдати серйозної шкоди.

При складанні плану розташування обладнання слід враховувати такі фактори та обмеження:

-доступний простір.

- безпечність

-раціональність

-організація комунікацій

-гнучкість

Проектування робіт передбачає точне визначення змісту кожного виду роботи в організації та опосередковано - порядок розподілу роботи в ній. Який би ступінь автоматизації не застосовувався в операційній системі, завжди залишиться потреба в людських ресурсах. Проектуючи роботи, необхідно враховувати соціальний (поведінські принципи) і економічний (принципи економічної ефективності) аспекти.

Під час проектування робіт важливим є нормування праці, яке дає можливість організувати операційний процес у просторі та часі. При розробці операцій визначають оптимальний метод виконання завдання. Нормування праці полягає у визначенні часу, який необхідний для виконання тієї чи іншої роботи. Очікуваний час виконання роботи називається нормою часу, яка вказується або у вигляді часу, що витрачається на одиницю продукції, або у вигляді кількості виробів, вироблених за певний період.