
- •59. Порівняння електричної та гравітаційної взаємодії.Закон Кулона.
- •61. Електричне поле.Напруженість і потенціал поля.
- •62.Енергія електричного поля
- •63. Теорема Гаусса
- •64.Електричне поле в діелектриках.
- •65. Поляризація діелектриків, діелектрична сприйнятливість, діелектрична проникність речовини.
- •66.Умови на границі двох діелектриків.Електричне зміщення.
- •67.Типи Діелектриків.Сегментоелектрики.
- •68.Провідники в електричному полі.
- •69. Енергія електростатичного поля
- •70.Різниця потенціалів. Напруга.
- •71.Електроємність.Конденсатори.Зєднання конденсаторів.
- •72.Постійний електричний струм.Закон Ома.
- •73.Потужність.Закон Джоуля-Ленца.Електрорушійна сила.
- •74.Зєднання опорів.Резистори.
- •75.Правило.Кіргофа.Шунт.Додатковий опір.
- •76.Нагрівні прилади.ТеНи
- •77.Магнітний потік.Робота з переміщенням провідника і контуру зі струмом у магнітному полі.
- •78.Електромагнітна індукція.Правило Ленца.
- •79.Явища самоіндукції. Взаємна індукція
- •80.Енергія магнітного поля.
- •81.Типи магнетиків.Точка кюрі.
- •83.Основи теорії Максвели для електромагнітного поля.
- •84.Рівняння Максвелла в диференціальній формі.
- •85. Рух зарядженої частинки в електромагнітному полі
- •86.Геометрична оптика.
- •87.Явище повного внутрішнього відбивання.Кут Брюстера.
- •88.Визначення показника заломлення рідини рефрактометром.
- •90.Інтерференція світла.Когерентність світлових хвиль.
- •91.Дифракція світла.
- •93. Дифра́кція Фраунго́фера
- •94.Дифракційна решітка.Формула Вульфа-Бегга
- •95.Застосування дифракції. Визначення довжини хвилі за допомогою дифракційної решітки.
- •96.Дисперсія світла.Аномальна та нормальна дисперсія.
- •97.Поляризація світла.Поляризатори.Природне та поляризоване світло.
- •98. Теплове випромінювання
- •99.Природа теплового випромінювання
- •100.Закони Кірхгофа.Стефана Больцмана та Віна,
- •101.Пірометри.
- •103.Застосування лазерів.
- •104.Напівпровідники.
- •105.Визначення параметрів напівпровідникових приладів.
- •106.Мікросхеми.Чіпи.Компютери.
- •107.Склад атомного ядра.Протони.Нейтрони.Нуклони.
- •108.Масове тіло.Ізотопи.
- •109.Ядерні сили.Ядерні реакції.Радіоактивність.
- •110.Взаємодія заряджених частинок,квантів і нейтронів з речовиною.
- •111.Елементи дизометрії.
- •82.Магнітне поле в речовині.
71.Електроємність.Конденсатори.Зєднання конденсаторів.
Є́мність —
здатність тіла накопичувати електричний
заряд.Ємність визначається, як
відношення заряду тіла Q до йогопотенціалуV..
Здебільшого ємність позначається
латинською літерою C. Одиницею вимірювання
ємності всистемі
СІєФарад.Ємність
провідника залежить від його форми. Чим
більша поверхня провідника, тим вища
ємність. Це пояснюється тим, що на більшій
поверхні віддаль між електричними
зарядами зростає.Ємність також залежить
від середовища, в яке поміщений провідник.
Чим більша діелектрична проникність
середовища, тим більша ємність.
Конденсáтор— система з двох чи більше електродів (обкладок), які розділені діелектриком, товщина якого менша у порівнянні з розміром обкладок. Така система має взаємну електричну ємність і здатна зберігати електричний заряд.Прикладання електричної напруги до обкладок конденсатора спричиняє накопичення на них електричного заряду. Після відключення від джерела напруги, заряд утримується на обкладках силами електростатики. Якщо конденсатор, як цілісний елемент, не є наелектризованим, то заряд, що накопичений на обох обкладках є однаковим за величиною і протилежний за знаком. Здатність конденсатора накопичувати заряд характеризує його електричнаємність:
де: C —
ємність конденсатора у фарадах;
Q — електричний заряд, що накопичений на одній з обкладок вкулонах;
U — електрична напругаміж обкладками увольтах.Ємність виражається у фарадах. Одна фарада є досить значною одиницею, тому на практиці ємність конденсаторів виражається упіко-,нано-,мікро-та міліфарадах.
Існують конденсатори з обкладками різної геометричної форми (плоскі, сферичні, циліндричні).
Формула
ємності плоского конденсатора ,
де S —
площа однієї пластини, d —
відстань між пластинами.
Часто
використовують не окремі конденсатори,
а кілька з’єднаних між собою.
Послідовне і паралельне з'єднання в електротехніці — два основних (є ще інші, які походять з них) способи з'єднання елементів електричного кола. При послідовному з'єднанні всі елементи пов'язані один з одним так, що ділянка кола не має жодного вузла. При паралельному з'єднанні всі вхідні в коло елементи об'єднані двома вузлами і не мають зв'язків з іншими вузлами.
При
послідовному з'єднанні провідників
сила струму у всіх провідниках
однакова:
.Повна
напруга в колі при послідовному з'єднанні,
або напруга на полюсах джерела струму,
дорівнює сумі напруг на окремих ділянках
кола:
Загальний
опір усієї ланки кола дорівнює сумі
опорів.
При
паралельному з'єднанніпадіння
напруги між
двома вузлами, що поєднують елементи
кола, однакове для всіх елементів. При
цьому величина, обернена загальному опору кола,
дорівнює сумі величин, обернених опорам
паралельно включених провідників.
Сила
струму в нерозгалуженій частині кола
дорівнює сумі сил струмів в окремих
паралельно з'єднаних провідниках:
Напруга
на ділянках кола і на кінцях всіх
паралельно з'єднаних провідників одна
й та ж:
Опір
ділянки визначається із рівняння —
провідність ділянки є сумою провідностей
елементів: