Розділ 1. Теоретичні засади формування капіталу страхової організації

1. Власний капітал страхової організації, порядок та особливості його формування

Сутність капіталу страховика слід розглядати з позицій мети й завдань створення та функціонування страхової компанії як фінансового інституту. Адже такий підхід допомагає визначити джерела формування капіталу й напрями їх утілення в активах фінансової установи.

Капітал є базовою економічною категорією й походить від латинського «capitalis», що трактується як основний (головний). На думку І. Бланка, існує мінімум 10 характеристик, що формують сутність цього поняття. Проте, варто зазначити, що специфіка страхової діяльності зумовлює особливий інтерес до визначення сутності капіталу страховика та оцінки його вартості.

В наукових працях О.О. Гаманкової зазначалась слушна ідея, за якої є сенс ототожнювати поняття «фінансові ресурси» й «капітал», оскільки перші слугують капіталом, представленим у грошовій формі.

Капітал – це категорія, яка виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічні відносини.

Більшість дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, котрі приносять дохід їх власнику. «Капітал, – пише видатний американський економіст П. Самуельсон, – цей термін часто застосовують до товарів виробничого призначення, які перебувають у приватній власності, а вироблюваний ними дохід належить їх власникам» [21, с. 62].

І.А. Бланка вважав, що «капітал – це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, авансованих у формування капіталів підприємств» [15, c. 140].

С.І. Боголєпов зазначає, що під капіталом слід розуміти так звану частину пасиву, котра показує, яка сума цінностей, що знаходяться в розпорядженні підприємства, належить самому господарю організації (державі, кооперативу, акціонерному товариству або приватній особі) [11, с. 17].

Зовсім інше тлумачення даної категорії надає П.І. Багрій: «Капітал – це економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини капіталістичного способу виробництва; вартість, яка внаслідок експлуатації робочої сили найманих робітників приносить додаткову вартість, само зростає» [12, с. 220].

Зрештою, науковці по-різному визначають поняття «капітал», адже на сучасному етапі воно увібрало в себе всі ознаки, що формувалися в процесі розвитку таких наук, як економіка, бухгалтерський облік, фінанси, статистика, контроль та ін. Сукупність поглядів дає можливість стверджувати, що кожен з них є справедливим в певній сфері життя, а тому категорію «капітал» слід характеризувати в різних площинах.

Розглянемо сфери застосування поняття «капітал»:

1. Соціально-побутова – виражає капітал з огляду на потреби суспільства в обміні інформацією на побутовому рівні та в професійній діяльності людей (сукупність матеріальних благ та ресурсів).

2. Науково-економічна – виражає капітал у розрізі наукових поглядів щодо його сутності (вартість, що створює додаткову вартість).

3. Облікова – характеризує капітал у напрямах діяльності господарюючого суб’єкта та відносин власності (виражені у грошовій формі частки участі в активах за вирахуванням зобов’язань).

Для забезпечення фінансової стійкості та платос­проможності, в першу чергу, обсяг страхових зобов'язань повинен відповідати розміру власного капіталу страховика. Зобов'язання, що перевищують фінансові можливості страхо­вої компанії, мають бути передані в перестрахування. Зазначимо, що під перестрахуванням варто розуміти один з основних методів за­безпечення фінансової стійкості страховика.

Страхова компанія повинна володіти відповід­ним обсягом власного капіталу, який регулюється нормативними актами. Установлений мінімальний нормативний рівень капіталу виконує функцію забез­печення платоспроможності страховика за майбутні­ми зобов'язаннями.

Другий за значущістю чинник формування фінан­сових ресурсів страхової компанії – це інвестиційна діяльність. Тоді як основними інвестиційними ресурсами стра­ховика є засоби страхових резервів, розміщення яких повинно відповідати термінам виконання зобов'язань за страховими виплатами [15, с. 168].

Власні фінансові ресурси страхової компанії – кошти страховика, які належать йому на правах власності і використовуються для формування певної частини його активів.