Висновки та пропозиціії

Підсумовуючи досліджуванні питання та хід їх вирішення, зазначимо, що управління капіталом страхової організації може бути державним, внутрішньо фірмовим і професійним. На рівні держави встановлюються вимоги до наявності й достатності капіталу страховика та напрями його втілення в активах страхової компанії. В межах компанії розв’язується завдання максимізації вартості вкладеного акціонерами капіталу з урахуванням нормативних вимог до його розміру та розміщення з одночасним забезпеченням умов своєчасного й повного виконання зобов’язань перед клієнтами – страхувальниками. Професійне управління капіталом страховика передбачає дотримання перелічених вимог та, додатково, забезпечення більшої диверсифікації активів страховика та їх вищої дохідності.

При написанні курсової роботи об’єктом дослідження було обрано «Страхову компанію «Індіго», яка вже п’ятий рік успішно працює та активно розвивається, зміцнюючи свої позиції на українському ринку страхування. Компанія має досить широке коло партнерів, але на цьому не зупиняється і шукає нові способи залучення потенційних клієнтів, як фізичних, так і юридичних осіб.

Її надійність забезпечена не тільки вагомим статутним фондом, а й діючим механізмом перестрахування великих ризиків. Компанія працює з провідними перестраховиками світу. Нині вона забезпечує страховий захист практично від усіх видів ризику.

За 2012 рік «Страхова компанія «Індиго» як об’єкт дослідження збільшила обсяги свого страхового портфеля на 14 828 договорів страхування. Таким чином, можна підтвердити ту стратегічну позицію, що вона цінує довіру тих, хто доручив їй оберігати свій спокій і бути гарантом впевненості в завтрашньому дні.

Складовою успішного розвитку страхової організації є високі професійні якості, знання та досвід її працівників, ефективний менеджмент та корпоративна культура усього персоналу.

У досліджуваному періоді активи компанії зменшуватися з 72735,8 тис. грн. в 2010 році до 64410,5 тис. грн. в 2012 році. Показник «актив» характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Капітал компанії складений в основному в розрізі власного. Джерела цих коштів – статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви.

Основну частку у власному капіталі «Страхової компанії «Індіго» займає статутній капітал, а саме у 2010 році – 139,35% (за рахунок наявності непокритого збитку), у 2011 році – 80,98% та у 2012 році – 97,47%.

Хоча протягом досліджуваного періоду розмір статутного капіталу залишався незмінним і складав 30002,00 тис. грн., розмір резервного капіталу скоротився із 53107,4 тис. грн. у 2010 році до 24528,8 тис. грн. у 2011 році.

В цілому розмір позикових коштів «Страхової компанії «Індіго» зменшився із 10729,80 тис. грн., який був у 2010 році, до 10571 тис. грн. у 2012 році. Основну частку у позикових ресурсах компанії займає кредиторська заборгованість – 61,4% та 62,2% у 2010 та 2012 роках відповідно. Інші поточні зобов'язання  відповідали значенню цього показника і дорівнювали 18,7% у 2010 році та 27% у 2012 році від загальної вартості залученого капіталу.

«Страхова компанії «Індіго» повинна в певній мірі покращувати свої фінансові показники за рахунок впровадження правильної політики залучення, розподілу та використання власних та позикових коштів, слід розвивати інвестиційну діяльність, ширше диверсифікувати інвестиційний портфель. Однак, зменшення вартості нерозподіленого прибутку в структурі власного капіталу говорить про те, що компанії буде вигідно залучити іноземний капітал.

Опираючись на досвід зарубіжних країн, яким вдалося стрімко вийти з кризового стану, українські страхові компанії зможуть вичерпати певну інформацію, адаптуючи її під специфіку вітчизняного страхового ринку.

Безсумнівно, невід’ємним компонентом інформації про будь-яку компанію є її фінансова звітність. При цьому наявність єдиних стандартів фінансової звітності надає капіталовкладнику можливість оцінки об’єкта інвестування незалежно від його юрисдикції, використання стандартних методик оцінки, а також об’єктивного порівняння різних страхових організацій.

Отже, існують два основні шляхи підготовки українських емітентів до оптимізації капіталу страхової компанії, зокрема, перехід до її складання за Міжнародними стандартами фінансової звітності або трансформація звітності, складеної за національними стандартами, у звітність за МСФЗ. На нашу думку, водночас перехід на МСФЗ має ефективно вплинути на вітчизняних страховиків, що надасть наступні переваги, серед яких:

1. розкриття іноземним інвесторам зрозумілої інформації про максимальну кількість можливих об’єктів інвестування;

2. збільшення обсягів залученого капіталу та здешевлення вартості капіталу для страхових компаній;

3. здешевлення процедур залучення капіталу;

4. зменшення витрат на ведення обліку;

5. гарантія послідовності облікової політики емітента;

6. полегшення підтвердження фінансової звітності та збереження національного ринку послуг з аудиту.

Успішність впровадження методик оптимізації капіталу буде залежати від виконання страховиками нормативних вимог, професіоналізму команди актуаріїв, дій регуляторів, їх здатності контролювати достовірність отриманої звітності. З нашої точки зору, це призведе страховий бізнес Україна до прозорості і сприятиме залученню потенційних інвесторів.