58

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний

університет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін «Соціальне страхування»

та «Фінанси страхових організацій»

на тему «Капітал страхової організації та його оптимізація»

Студентки 4 курсу, 5 групи ФФБС

денної форми навчання

Репнікової Ю.В.

Науковий керівник:

старший викладач

Гуминська Марина Володимирівна

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні засади формування капіталу страхової організації 6

1. Власний капітал страхової організації, порядок та особливості його

формування 6

1.2. Джерела та специфіка формування залученого капіталу страхової

організації 13

Розділ 2. Оцінка стану формування капіталу страхової організації на прикладі ТДВ «Страхова компанія «Індіго» 19

2.1. Аналіз складу та структури капіталу страхової організації 19

2.2. Оцінка динаміки капіталу страхової організації 29

Розділ 3. Управління капіталом страхових організацій 35

3.1. Досвід зарубіжних країн у сфері управління капіталом страхових

організацій 35

3.2. Оптимізація структури капіталу страхових організацій в Україні 41

Висновки і пропозиції 46

Список використаних джерел 49

Додатки 54

ВСТУП

Професійне розпорядження і використання капіталу є запорукою ефективного функціонування будь-якого суб’єкта господарювання. Поряд з цим капітал страхової організації є основою її діяльності й сукупністю фінансових ресурсів: власних, залучених і позичених, реалізація сутності яких слугує забезпеченням діяльності в отриманні прибутку страховика.

Власні фінансові ресурси – це такі, що належить страховикові на правах власності; вони представлені статутним, додатковим і резервним капіталом та включають нерозподілений прибуток.

Україна пройшла специфічний шлях до розуміння того, що розмір статутного капіталу страховика повинен бути значним: чим більша його частка, тим вищу відповідальність може взяти на себе страховик, а отже, отримати значні обсяги страхових премій.

На нашу думку, проблемою сучасного українського страхового ринку залишається низький рівень капіталізації. Це обмежую можливості страховиків брати під власний захист значні за обсягами ризики та змушує передавати їх у перестрахування, найчастіше до закордонних страхових компаній, що є нічим іншим, як відпливом національного капіталу.

Варто зазначити, що управління капіталом страхової компанії ще до недавніх пір розглядалося винятково з точки зору забезпечення виконання страховиком своїх зобов’язань перед страхувальниками, тобто лише з боку достатності капіталу й тільки в особі держави, як регулятивного органу. З-поміж цього вимоги щодо асекурації капіталу встановлюються на законодавчому рівні саме шляхом визначення мінімального розміру статутного капіталу та інших обмежень в розрізі обсягу взятих страховиком зобов’язань. Проте останнім часом страхова діяльність вважається досить привабливою для інвестування, що зумовлює інтерес до питань оптимізації капіталу страховика, з метою визначення його вартості, структури, ціни залучення та порівняння з можливими альтернативними вкладеннями.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в межах сучасних умов глобалізації та інтеграції економічних процесів, вітчизняний страховий ринок, зокрема, страховий бізнес, викликає в іноземних інвесторів дедалі більший інтерес. Крім того, спостерігається активізація операцій купівлі-продажу страховиків та пожвавлення процесів об’єднання страхової діяльності із банківською. Незначний вітчизняний досвід у цій сфері стимулює науковий інтерес до розв’язання проблем, що виникають у ході управління та розпорядження капіталом страхової організації.

Кардинально різні аспекти зазначеної проблематики досліджуються у працях як вітчизняних, так і зарубіжних економістів. До всесвітньо відомих іноземних учених, які здійснили вагомий теоретичний внесок в опрацювання методик оптимізації капіталу страхової організації, можна віднести: Р. Антоні, М. Аокі, Л. Бернстайна,

Й. Бетге, Ю. Брігхема, Д. Гарнера, Р. Конвейа, Р. Коха, Е. Нікбахта, Р. Оуена, С. Росса, К. Уолша, Дж. Р. Хікса, Р.Н. Холта, Дж. Шима та ін. Поряд з ними можна виокремити наступних вітчизняних науковців: Л. Алексеєнко, І. Алєксєєв, І. Бланк, Ф. Бутинець, Ю. Воробйов, А. Ганієв, Р. Герасименко, А. Гончаров, Р. Грачова, І. Зятковський,

С. Іщук, М. Козоріз, В. Ковальов, Р. Костирко, В. Лич, Т. Ломакіна, Г. Ляшенко,

Є. Мних, А. Поддєрьогін, С. Салига, Р. Слав’юк, Т. Смовженко, В. Сопко, Г. Стасюк, В. Суторміна, Н. Ткаченко.

Метою даної курсової роботи є визначення та узагальнення теоретичних основ формування капіталу страхової організації, проведення оцінки його стану, дослідження досвіду зарубіжних країн у сфері управління капіталом страхових компаній та виявлення можливостей об’єктного застосування у вітчизняній практиці, а також виокремлення шляхів оптимізації структури капіталу страхових установ в Україні.

Відповідно до поставленої мети слід визначити наступні наукові завдання:

1. Розгляд порядку та особливостей формування власного капіталу страховика.

2. Дослідження джерел та специфіки формування залученого капіталу страхової компанії.

3. Проведення аналізу складу та структури капіталу страхової організації.

4. Здійснення оцінки динаміки капіталу страховика.

5. Вивчення досвіду зарубіжних країн у сфері управління капіталом страхової установи.

6. Визначення шляхів оптимізації структури капіталу страхової компанії.

Предметом дослідження є відносини, які складаються з приводу формування як власного, так і залученого (позикового) капіталу страхової компанії, управління та оптимізації структури капіталу страхової організації.

Об’єктом наукового аналізу є склад та структура, показники динаміки капіталу страхової організації, напрями управління капіталом страховика та шляхи оптимізації його структури на прикладі «Страхової компанії «Індіго».

У процесі дослідження капіталу страхових організацій та його характеристики використовувалися наступні методи:

• системний аналіз (для розкриття змісту категорії «власний капітал», «залучений капітал» і опрацювання методики обліку й аналізу формування та використання залученого капіталу);

• методи індукції, дедукції, абстракції і формальної логіки (для визначення й уточнення економічної сутності та змісту);

• порівняння, групування, метод середніх величин, кореляційно-регресійний аналіз, лінійне програмування (для опрацювання масиву статистичних даних й у моделюванні оптимальної структури капіталу страхової організації та прогнозування розміру залученого капіталу та його впливу на діяльність страховика).

Теоретичне значення даної роботи полягає у перспективах подальшого використання результатів дослідження в інших наукових працях при порівняльному аналізі страхового ринку загалом та об’єктів його діяльності зокрема.

Практичне значення даного наукового дослідження полягає у можливостях використання його матеріалів суб’єктами страхового ринку (страхувальниками, страховиками та посередниками) при виборі партнерів, що бажають здійснювати інвестиційну діяльність та інші заходи із залученням фінансових інструментів.

Курсова робота складається зі вступу, висвітлення питань основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.