
- •2. Фази пд процесу. Його компоненти.
- •3. Валідизація методів пд. Види валідності. Сутність.
- •4. Графічне відображення результ. Досл. Види унаочнення.
- •5. Проаналізуйте роль застосування кореляції у психологічних дослідженнях.
- •6. Фактори, що негат.Вплив. На об’єкт.Результ. Вибірки. Обсяг вибірки.
- •7. Психол.-пед. Діагностика. Пд досл. В шк. Галузі.
- •9. У чому полягає теоретична, практична та інструментальна підготовка наук. Спостереження.
- •10. Форми письмового опитування. Ф-ії запитань
- •11.Експертне опитування та види е оцінок. Роль ео.
- •12. Типи вимірюв. Шкал. Критерії шкал.
- •13. Методики виміру емоц. Стану людини, дитини.
- •14. Рівні самооцінки. Методики вивчення. Рівень домагань
- •15.Методи опрац. Емпір. Даних пд досл. Доцільність застос.
- •17. Класиф-я ψ д- х методів (тестів). Вимоги до методик, репрезентат-ть тестових норм. Надійність. Валідність, її види, способи перевірки методик на надійність і валідність.
- •18. Недоліки самозвітів. Як їх врахувати…
- •19. Процедурна структура компонентів експертного оцінювання
- •21. Обґрунтуйте необхідність врахування основних положень, які застосовуються при інтерпретації емпіричних даних у психодіагностичних дослідженнях.
- •23. У чому особливості основних принципів професійної етики психолога? Етичний кодекс психолога. Наведіть приклади можливих наслідків порушення етичного кодексу в діяльності психолога.
- •26. Поняття про інтелектуальний коефіцієнт (iq).
- •29. Особливості усного опитування. Значення методу опитування (інтерв’ю). Опитування як комунікативний процес. Основні перемінні процесу опитування.
- •30. Охарактеризуйте методики по вивченню процесів і видів пам’яті. Завдання психологів. Групи методів вивчення пам’яті.
26. Поняття про інтелектуальний коефіцієнт (iq).
Коефіцієнт IQ був запропонований В. Штерном , Який вважав істотним недоліком показника розумового віку те, що одна і та ж різниця між розумовою і хронологічним віком для різних вікових ступенів має неоднакове значення. Щоб усунути цей недолік, Штерн запропонував визначати приватне, одержуване при розподілі розумового віку на хронологічний. Цей показник, помножений на 100, він і назвав коефіцієнтом інтелектуальності. Використовуючи цей показник, можна класифікувати нормальних дітей за ступенем розумового розвитку.
Іншим нововведенням стенфордський психологів з'явилося використання поняття статистичної норми. Норма стала тим критерієм, з яким можна було порівнювати індивідуальні тестові показники і тим самим оцінювати їх, давати їм психологічну інтерпретацію.
Шкала Стенфорд - Біне була розрахована на дітей віком від 2,5 до 18 років. Вона складалася із завдань різної труднощі, згрупованих за віковими критеріями. Для кожного віку найбільш типовий, середній показник виконання (х) дорівнював 100, а статистична міра розсіювання, відхилення індивідуальних значень від цього середнього (а) дорівнювала 16. Всі індивідуальні показники по тесту, що потрапляли в інтервал х ± а, т. е. обмежені числами 84 і 116, вважалися нормальними, відповідними вікової норми виконання. Якщо тестовий показник був вищий тестової норми (більше 116), дитина вважався обдарованим, а якщо нижче 84 - розумово відсталим.
Шкала Стенфорд - Біне отримала популярність у всьому світі. Вона мала кілька редакцій (1937, 1960, 1972, 1986). В останній редакції вона застосовується і в даний час. Показник IQ, отримуваний за шкалою Стенфорд - Біне, на довгі роки став синонімом інтелекту. Знову створювані інтелектуальні тести стали перевірятися на валідність шляхом зіставлення з результатами шкали Стенфорд - Біне.
27. Психометрика - область психологічної діагностики, пов'язана з теорією і практикою вимірювань в психології. Спочатку під психометрії розуміли вимірювання часових характеристки психічних процесів, потім додалося вимір і більш складних психічних функцій. З'явилися загальна психометрія (вимірювання общепсіхіологіческого характеру) і диференціальна психометрія (вимірювання індивідуальних відмінностей). Психометрики (або Психометрія) - сукупність теоретико-математичних моделей і процедурно-методичних правил організації збору та обробки емпіричних даних, що дозволяють виразити психічні властивості і параметри психічних процесів в числовий або квазічісловой (рангової, категоріальної) формі. Без знання психометричних правил сучасний фахівець (не тільки дослідник, а й практик) не може коректно застосовувати різноманітні вимірювальні методи в психології (см. Вимірювання в психології). Низька надійність одиничних вимірювальних проб в психології (наявність високого рівня випадкових коливань вимірюваного властивості і перешкод) зумовила об'єктивну необхідність багаторазового повторення вимірювальних проб і статистичного аналізу повторюваних спостережень, тобто виникло тісне об'єднання психометрики з прикладної математичної статистикою. Бурхливий розвиток психометрики в XX в. зумовило значний внесок, який внесли саме псіхометрісти в загальнонауковий арсенал сучасних статистичних та нестатистичні методів аналізу даних. Як приклад таких даних можна назвати багато різновидів кореляційного, факторного, кластерного аналізу, багатовимірного шкалювання і т. п. Об'єкт стандартизації - це предмет, який підлягає стандартизації. До об'єктів стандартизації належать продукція, процеси, послуги, які однаковою мірою стосуються будь-якого матеріалу, компонента, обладнання, системи, їх сумісності, а також правила, поняття, визначення, процедури, функції, методи, що служать предметом роботи зі стандартизації і можуть бути охарактеризовані кількісно і якісно за допомогою понять, визначень, умовних одиниць тощо. На усі об'єкти стандартизації розробляються стандарти.
Слово "стандарт" (від англ. standard) в буквальному розумінні означає норма, зразок, мірило, а в широкому - це зразок або еталон якості, через який держава здійснює наукове обгрунтоване управління якістю. Стандарт є основним нормативним документом у галузі стандартизації. Правильне визначення цього терміну має важливе значення. Згідно з ДСТУ 1.0 цей термін має таке визначення: стандарт - нормативний документ, розроблений на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, у якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.