- •1. Поняття та предмет земельного права
- •3. Методи земельного права
- •4.Особливості та класифікація джерел земельного права.
- •5. Земельний кодекс України як джерело земельного права.
- •7. Структура земельних правовідносин.
- •9. Місце і роль земельного права в системі національного права України.
- •10. Класифікація (види) земельних відносин.
- •11. Склад та цільове призначення земель України.
- •13) Система органів управління в галузі використання, відтворення і охорони земель.
- •14) Компетенція Верховної ради України в галузі регулювання земельних відносин
- •15. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в галузі земельних відносин.
- •16. Повноваження обласних рад в галузі земельних відносин.
- •17. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад в галузі земельних відносин.
- •18. Повноваження районних рад в галузі земельних відносин.
- •19. Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин.
- •20. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин.
- •41. Особливості суборенди земельних ділянок
- •42. Підстави набуття права на землю
- •43.Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
- •44.Зміст угод про перехід права власності на земельну ділянку
- •45.Підстави припинення прав на землю.
- •46. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
- •47. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
- •48. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •49. Правове регулювання плати за землю
- •50. Гарантії права на землю
- •51. Захист прав на землю
- •52. Поняття і значення правової охорони земель.
- •53. Організаційно-правові заходи охорони земель.
- •54. Зміст добросусідства.
- •55. Обмеження прав на землю.
- •56. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •57. Вирішення земельних спорів.
- •58. Органи, що вирішують земельні спори.
- •59. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •60. Земельні правопорушення як підстави адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.
- •66. Землі природно-заповідного фонду —
- •67. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- •68. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •69. Правовий режим земель оздоровчого призначення.
- •71. Поняття та склад земель рекреаційного призначення.
- •72. Поняття та склад земель історико-культурного призначення.
- •73. Особливості правового режиму земельних ділянок на яких розташовані музеї.
- •74. Правовий режим земель історико-культурного призначення.
- •75. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення.
- •76. Правовий режим земель лісогосподарського призначення.
- •77. Поняття та склад земель водного фонду.
- •78. Особливості користування землями державного лісового фонду.
- •79. Правовий режим земель водного фонду.
- •80. Поняття та склад земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.
- •81. Загальний правовий режим земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.
- •82. Правовий режим земель промисловості.
- •83. Правовий режим земель транспорту.
- •84. Правовий режим використання земель зв’язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.
- •85. Правовий режим земель оборони.
75. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення.
до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Дещо вужче поняття земель лісогосподарського призначення розкривають норми ст.55 Земельного кодексу України, згідно з ч.1 якої, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Крім того, для усунення неправильного тлумачення, нормою ч. 2 цієї ж статті встановлено, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. законодавець виділяє два види земель лісогосподарського призначення: лісові землі та нелісові землі.
У ЛК України під лісовими землями розуміються землі, на яких розташовані лісові ділянки, а Земельним кодексом України вони визначаються як землі, вкриті лісовою рослинністю. Поняття лісової ділянки визначено ч.4 ст.1 ЛК України, яка є ділянкою лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Крім того, лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Поділ земель лісогосподарського призначення на лісові та нелісові землі має важливе значення для лісового господарства, основною метою якого є лісовідновлення, та залежить від специфіки ведення такого. Лісове господарство є галуззю народного господарства, завданнями якої є лісовирощування, збереження та використання лісів, при цьому воно включає в себе елементи лісової промисловості (різні види рубок лісу), сільського господарства (побічне лісове користування, лісогосподарське землекористування), капітального будівництва (дорожнє та інше будівництво. Загальна площа земель лісогосподарського призначення України складає 9400,2 тис. га
76. Правовий режим земель лісогосподарського призначення.
Користування земельними ділянками лісогосподарського призначення може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спе¬ціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У пос¬тійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку нада¬ються спеціалізованим комунальним лісогосподарським під¬приємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, терито¬ріальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколиш¬нього природного середовища.
Надання земельних ділянок лісогосподарського призначен¬ня в тимчасове користування передбачено в ст. 18 ЛK, в якій встановлено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Тимчасове користування лісами, в свою чергу, поділяється на довгострокове (строком від 1 до 50 років) і короткострокове (строком до 1 року). Довгострокове тимчасове користування лісами - це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського госпо¬дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Підставами припинення права постійного користування лісами є: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку встановленому законом; вико¬ристання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навко-лишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням. Тимчасові користувачі які здійснюють право користування лісовими ресурсами до довгостроковій основі повинні: присту¬пати до використання лісів у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, перед¬баченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи спо¬собами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природ¬них комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.