- •1. Поняття та предмет земельного права
- •3. Методи земельного права
- •4.Особливості та класифікація джерел земельного права.
- •5. Земельний кодекс України як джерело земельного права.
- •7. Структура земельних правовідносин.
- •9. Місце і роль земельного права в системі національного права України.
- •10. Класифікація (види) земельних відносин.
- •11. Склад та цільове призначення земель України.
- •13) Система органів управління в галузі використання, відтворення і охорони земель.
- •14) Компетенція Верховної ради України в галузі регулювання земельних відносин
- •15. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в галузі земельних відносин.
- •16. Повноваження обласних рад в галузі земельних відносин.
- •17. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад в галузі земельних відносин.
- •18. Повноваження районних рад в галузі земельних відносин.
- •19. Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин.
- •20. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин.
- •41. Особливості суборенди земельних ділянок
- •42. Підстави набуття права на землю
- •43.Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
- •44.Зміст угод про перехід права власності на земельну ділянку
- •45.Підстави припинення прав на землю.
- •46. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
- •47. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
- •48. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •49. Правове регулювання плати за землю
- •50. Гарантії права на землю
- •51. Захист прав на землю
- •52. Поняття і значення правової охорони земель.
- •53. Організаційно-правові заходи охорони земель.
- •54. Зміст добросусідства.
- •55. Обмеження прав на землю.
- •56. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •57. Вирішення земельних спорів.
- •58. Органи, що вирішують земельні спори.
- •59. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •60. Земельні правопорушення як підстави адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.
- •66. Землі природно-заповідного фонду —
- •67. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- •68. Землі оздоровчого призначення та їх використання
- •69. Правовий режим земель оздоровчого призначення.
- •71. Поняття та склад земель рекреаційного призначення.
- •72. Поняття та склад земель історико-культурного призначення.
- •73. Особливості правового режиму земельних ділянок на яких розташовані музеї.
- •74. Правовий режим земель історико-культурного призначення.
- •75. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення.
- •76. Правовий режим земель лісогосподарського призначення.
- •77. Поняття та склад земель водного фонду.
- •78. Особливості користування землями державного лісового фонду.
- •79. Правовий режим земель водного фонду.
- •80. Поняття та склад земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.
- •81. Загальний правовий режим земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення.
- •82. Правовий режим земель промисловості.
- •83. Правовий режим земель транспорту.
- •84. Правовий режим використання земель зв’язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.
- •85. Правовий режим земель оборони.
52. Поняття і значення правової охорони земель.
Правова охорона земель являє собою систему врегульованих нормами права організаційних, економічних та інших суспільних відносин щодо забезпечення раціонального використання земельного фонду країни, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захисту земельних ресурсів від шкідливих антропогенних впливів, а також щодо відтворення та підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого правового режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. її основне завдання полягає в забезпеченні збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель є надзвичайно важливим чинником забезпечення продовольчої та екологічної безпеки країни. Тому важливу роль у здійсненні завдань правової охорони земель відіграє держава шляхом виконання ряду своїх функцій.
У процесі здійснення правової охорони земель держава виконує чотири основні функції — регулюючу, стимулюючу, контрольну та каральну.
Регулююча функція правової охорони земель зводиться до встановлення правил раціонального використання земельних ресурсів. Такі правила можуть встановлюватися, наприклад, у формі обов'язків власників і користувачів земельних ділянок щодо їх раціонального використання, нормативів допустимої експлуатації земель, нормативів їх якісного стану та допустимого антропогенного навантаження на земельні ресурси.
Стимулююча функція правової охорони земель полягає в запровадженні економічних стимулів раціонального використання та охорони земельних ресурсів, які передбачені, зокрема, ст. 205 ЗК України.
Контрольна функція правової охорони земель зводиться до здійснення відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування державного контролю за використанням та охороною земель.
Каральна функція правової охорони земель виявляється у встановленні санкцій за порушення правил раціонального використання і охорони земель та їх застосуванні до порушників земельного законодавства.
Важливе значення у забезпеченні охорони земель має юридична відповідальність за порушення земельного законодавства. Особи, винні в недодержанні передбачених законодавством вимог щодо охорони земель, можуть бути притягнуті до адміністративної, цивільної, а в ряді випадків і до кримінальної відповідальності.
53. Організаційно-правові заходи охорони земель.
У системі заходів, спрямованих на охорону земель, важливе місце посідають організаційно-правові. Як відомо, організаційно-правові заходи охорони надходять від органів державної влади і управління, правоохоронних органів, самих землевласників і землекористувачів. Вони вирішують завдання охорони земель у специфічних, властивих їм формах, відповідно до місця призначення даного виду органів у державній і господарській системі. Вищі органи державної влади і управління вирішують це завдання шляхом активної законодавчої діяльності:а) законодавчі акти, що перестали відповідати охороні земель, замінюють новими;б) приймають нормативно-правові акти з тих питань охорони земель, що раніше не були урегульовані в правовому відношенні. Відповідно до ст. 35 Земельного кодексу передача землі у власність за плату у випадках, передбачених кодексом, проводиться за нормативною ціною, що визначається законодавством України. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять платню за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцерозташування земельної ділянки, виходячи із її кадастрової оцінки. Порядок оподаткування, середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюються Верховною Радою України. Крім стимулювання раціонального землекористування плата за землю стримуватиме її марнотратство, не допускатиме безгосподарного і безвідповідального ставлення до неї. Земельним законодавством передбачено такий захід охорони земель, як відшкодування збитків власникам землі І землекористувачам і втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва. Поряд з відшкодуванням збитків власникам землі і землекористувачам компенсуються також втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, передбачені ст. 90 Земельного кодексу України. Розміри і порядок визначення витрат, що підлягають відшкодуванню, а також випадки звільнення підприємств, установ і організацій від їх відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Поряд з охороною земель у процесі законодавчої діяльності не менш важливою мірою, що надходить від вищих органів державної влади і управління, є здійснення ними контролю за роботою нижчестоящих органів. У процесі контролю вони виявляють порушення законодавства про охорону земель, домагаються їх усунення і покарання винних. Різноманітними є форми і методи діяльності місцевих органів державної влади і управління щодо забезпечення охорони земель. Це, зокрема, контроль за неухильним виконанням настанов, що містяться в актах вищих органів державної влади і управління; розробка і здійснення заходів з охорони земель; контроль за законністю рішень і дій землевласників і землекористувачів. Охорону земель покликані здійснювати і виконавчі комітети відповідних місцевих Рад, що являють собою єдину систему державної виконавчої влади на місцях. Організаційно-правові заходи охорони земель вживають правоохоронні органи: прокуратура, суд, органи внутрішніх справ, які безпосередньо стоять на варті законності, законних прав та інтересів громадян, державних, кооперативних і громадських організацій. Охорону земель покликані здійснювати також судові органи. Крім стягнення заподіяного збитку їм притаманні такі заходи охорони, як визнання угод щодо землі недійсними і винесення окремих ухвал. Отже, органи з розгляду земельних справ завжди мають можливість приділити належну увагу питанням охорони земель. Треба лише цією можливістю вміло користуватися.До організаційно-правових заходів у цій сфері слід віднести також здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх моніторинг.Згідно із земельним законодавством державний контроль за виконанням і охороною земель здійснюється Радами народних депутатів, а також державним комітетом України по земельних ресурсах та іншими спеціально уповноваженими державними органами.Завдання державного контролю за виконанням і охороною земель полягають у забезпеченні дотримання всіма державними та громадськими органами, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства з цих питань.Дуже важливо, щоб державний земельний контроль був усебічним і постійно діючим. Він повинен охоплювати всі землі України і розповсюджуватися на всіх землевласників і землекористувачів без винятку.