39

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Роль та значення для населення комунальних послуг 4

2. Сучасний стан забезпечення попиту на комунальні послуги та перспективи його розвитку 5

3. Законодавче забезпечення організації та технології надання комунальних послуг 10

4. Структура та характеристика комунальних послуг(послуг теплопостачання) 13

5. Технологія та особливості надання послуг теплопостачання 19

6. Якість надання послуг теплопостачання 26

6.1 Організація,об’єкт та методи досліджень 31

6.2 Результати експериментальних досліджень 32

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

ДОДАТКИ

ВСТУП

Комунальне господарство України - одна з найважливіших галузей невиробничої сфери. Вона є багатогалузевою розгалуженою структурою, що містить у собі комплекс послуг, спрямованих на задоволення першочергових життєвих потреб населення.

Житлові, гро­мадські і промислові споруди в містах і робочих поселеннях є великими споживачами тепла. В житлових і громадських будівлях теплова енергія витрачається на комунально-побутові потреби і на забезпечення комфортних умов перебування людей в приміщеннях, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки теплопостачання. В промислових спорудах, за умовами технології теплова енергія потрібна ще й для виготовлення різних видів продукції.

Необхідно відмітити, що споживання тепла з року в рік безперервно зростає. Збільшення споживання тепла в містах відбувається зі збільшенням кількості сучасних житлових та громадських будівель, що вводяться в експлуатацію, а також зі збільшенням втрат тепла при передачі та поганій ізоляції приміщень, що опалюються. В свою чергу ці будівлі характеризуються збільшенням норми корисної площі і норми витрати гарячої води на одну людину. Впровадження нових технологічних процесів і будівництво споруд з більш довершеними об’ємно-плановими досягненнями, що максимально відповідають функціонально-технологічному призначенню також вимагають збільшення споживання тепла.

Нагальна необхідність покращання роботи житлово-комунальної галузі уже сьогодні, що обумовлене її кризовим станом, аварійністю об’єктів та зношеністю інфраструктури, визначає актуальність досліджуваної тематики.

Метою роботи є дослідження організації та технології надання послуг теплопостачання населенню України, а також оцінки якості цих послуг на прикладі трьох об’єктів (постачальників теплової енергії) міста Києва.

1. Роль та значення для населення комунальних послуг

Кожна людина для забезпечення й підтримки нормальної життєдіяльності має потребу в певних матеріальних і нематеріальних благах, інакше кажучи, відчуває нестачу чогось. Комунальні підприємства – це один із складових елементів системи, що забезпечує задоволення таких базових потреб населення, що зв’язані з виживанням та забезпеченням мінімальної безпеки. важливих послугах людина повинна виробити необхідні матеріальні й нематеріальні блага, тобто випустити певну продукцію та за умов ринкової економіки перевести у категорію товар.

Комунальні підприємства надають населенню послуги по постачанню електричної та теплової енергії, послуги водопостачання, центрального опалення та водовідведення, а також послуги газопостачання. Відповідно до чинного законодавства основною функцією комунальних послуг є забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо.

Сьогодні символом прогресу цивілізації стає категорія якості, тому для задоволення потреб населення вже мало просто надавати ці послуги, важливим фактором стає також належна якість цих послуг. І оскільки комунальні послуги є одні з основних показників, що формують рівень якість життя населення, їх значення є надзвичайно важливим.

2. Сучасний стан забезпечення попиту на комунальні послуги та перспективи його розвитку

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) – це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економіки країни.

У галузі функціонує кілька тисяч підприємств та організацій різних форм власності, які надають населенню понад 40 видів послуг на суму більше 6 млрд. грн. щороку. Тут використовується майже чверть основних фондів держави, зайнято 5% працездатного населення країни[13].

Проблеми функціонування комунального господарства, які на сьогодні накопичилися в державі, створюють загрозу не тільки роботі самої сфери та її інфраструктурі, але потенційно можуть призвести до акумулювання негативних тенденцій у розвитку інших галузей виробничого та невиробничого сектору, а отже сповільнити економічні трансформації в країні у цілому.

Основною причиною кризового стану комунальної галузі, який перманентно зберігається уже тривалий період часу, є незавершеність, невпорядкованість та відсутність комплексності реформ у сфері. Багато ринкових кроків та змін відбуваються на тлі існування та роботи застарілих механізмів, що призводить до відсутності ефекту в умовах, здавалося б, наявності та очевидності здійснення реформ [12].

Ринок комунальних послуг – сукупність відносин (соціально-економічних матеріальних, фінансових), що виникають між виробниками цих послуг – продавцями і їхніми споживачами (покупцями) у процесі купівлі продажу послуг у визначений час і у визначеному місці. Комунальне господарство надає життєво необхідні послуги людині, потреби в яких існують завжди. Послуги, що надаються комунальними підприємствами – це дії (процеси, виконувані операції), у результаті яких створюються комфортні умови для життя і праці людини. Вони сприяють життєдіяльності людини і поліпшують середовище його мешкання. Комунальна послуга – послідовність типових операцій (дій) з комунального обслуговування споживачів – втілюється в конкретних продуктах підприємств (компаній), що працюють у сфері комунального господарства.

На ринку комунальних послуг варто розрізняти покупців і користувачів, бо це різні категорії. Ця особливість ринку комунальних послуг визначає його специфічну якісну структуру[9].

Таблиця 1

Структура реалізації комунальних послуг населенню України у 2011 р.[8]

Група послуг	Реалізовано послуг за 2011 р., тис грн	Структура послуг
Всього комунальних послуг	3 563 943,6	100
У тому числі:
постачання електроенергії	1 212 542,6	34,0
водопостачання	305 754,6	8,6
газопостачання	860 185,5	24,1
центральне опалення	767 671,2	21,5
гаряче водопостачання	255 360,1	7,2
каналізація	152 720,8	4,3
санітарне очищення	9 708,8	0,3

Досліджуючи потенціал та конкурентоспроможність ринку комунальних послуг, слід брати до уваги те, що цей ринок, на відміну від інших ринків товарів та послуг, має певні особливості. Так, однією з головних особливостей є високий рівень локалізації згаданого ринку. Тобто на практиці складно визначити ринок окремого виду житлово-комунальних послуг у межах держави. Це обумовлено, здебільшого, прив’язкою виробників і надавачів послуг до певної визначеної території. Іншими словами, можна говорити про наявність ринку централізованого водопостачання якогось міста, але нема ринку централізованого водопостачання України.

Серед інших особливостей ринку комунальних послуг можна навести наступні:

1) є значні бар’єри входу на ринок комунальних послуг нових учасників;

2) нерозвинутість, а подекуди і повний занепад загальнодержавної інфраструктури надання комунальних послуг;

3) високий рівень державного регулювання цін і тарифів на ринку комунальних послуг, що призводить до його нерентабельності;

4) низький рівень доходів населення України, що не сприяє поліпшенню фінансового стану ринку комунальних послуг та підвищенню платоспроможного попиту споживачів на високоякісні послуги;

5) недостатність інвестиційних ресурсів для технологічного переоснащення даного ринку (ринок комунальних послуг непривабливий для інвесторів);

6) цей ринок перебуває у стані довготривалого і суперечливого становлення.

Централізованим водопостачанням забезпечені всі міста і 86% селищ міського типу, централізованими системами каналізації – 95% міст і 57% селищ міського типу. На території України 250 спеціалізованих комунальних підприємств експлуатують 29,1 тис. км каналізаційних колекторів і мереж, 75,2 тис. Км водогонів та мереж водопроводу. На балансі комунального господарства України перебувають близько 14 тис. котелень, із них близько 6 тис. (44%) – у підприємств комунальної теплоенергетики. Однак ресурсна база комунального господарства була створена, в основному, ще до початку 1990-х років. Нині знос основних фондів комунальних підприємств становить у середньому 35–40%. Термін експлуатації більше половини котелень перевищує 20 років, морально застарілі котли мають ККД менше 80%.

Підприємства теплоенергетики, електроенергетики, водоканали перебувають в аварійному стані (від 25% до 33% мереж). У такій самій ситуації – 33% систем водопостачання, 29% водовідведення, 18% теплових систем. Майже 37% котелень, що забезпечують теплом житлові будинки, застаріли, а більша частина устаткування потребує змін. Основні фонди практично не оновлюють, що призводить до їхнього вибуття, і в результаті відбувається фізичне та моральне старіння, що впливає на якість наданих послуг. За оцінками Центру досліджень політичних цінностей, у галузі споживають до 40% усіх енергоресурсів країни, велику частину яких втрачають. Близько 30–40% втрат у теплових мережах – наслідок використання застарілих труб, у масштабах країни є регіони, де втрачають до 60% тепла. А саме, у котельнях втрачається 8-10% виробленого тепла, в теплових мережах – 13-20%, у споживачів цей показник зростає до 25-40%. Втрата питної води в зовнішніх мережах становлять від 30 до 60%, а безпосередньо в житловому фонді – понад 30%. Такі негативні тенденції призводять до збільшення тарифів, що сплачує населення. За підрахунками експертів Центру, для оновлення і модернізації основних фондів галузі необхідно понад 34 млрд. грн[10].

Питома вага теплової енергії у складі усіх енерговитрат в житлово-комунальному господарстві становить від 33 % до 60 % . Згідно із статистичними даними в Україні існує 88949 багатоквартирних будинків, які мають централізоване гаряче водопостачання та 147846 багатоквартирних будинків, які мають централізоване опалення. Станом на 1 січня 2002 року, з усіх цих будинків, були обладнані лічильниками гарячої води – 4864 будинки (5,5 %) та лічильниками теплової енергії – 10390 будинки (7,0 %) [11].

В системі централізованого теплопостачання функціонує майже 900 комунальних підприємств, які забезпечують 2/3 українських осель теплом. За даними Держкомстату підприємства теплоенергетики впродовж 2008 року реалізували в населених пунктах України 96114,9 тис. Гкал, у т.ч. населенню – 51818,6 тис. Гкал (53,9% від загального обсягу), на комунально-побутові потреби – 23634,2 тис. Гкал (24,6%), на виробничі потреби – 13535,3 тис. Гкал (14,1%), іншим підприємствам – 7127 тис. Гкал (7,4%).

Мережі теплопостачання потребують значних коштів для проведення планових ремонтів та модернізації. Так, протяжність теплових мереж становить 35834,2 км, з них малонадійних та аварійних – 5620,7 км (15,7% від заг протяжності мереж). У середньому за рік відновлюється майже 500 км теплових мереж. Річне споживання палива у сфері теплопостачання становить 8,7 -10,4 млн. тонн умовного палива (у.п.).

На вироблення однієї Гкал тепла питомі витрати палива в комунальній енергетиці України складають 180-200 кг у.п. при 140-160 кг у.п. в інших державах. На теплопостачання існуючого житлового фонду України в середньому на рук витрачається близько 70-75 млн. т у.п. На опалення 100м² житла витрачається близько 5,6-5,7 т у.п., або на одного мешканця – 1,3-1,4 т у.п., що в 1,5-2,2 рази більше, ніж в США, Данії та інших країнах.

На опалення будинків витрачається більше 43% всієї теплової енергії, яка виробляється, що в 2-3 рази перевищує відповідні витрати у західних країнах. На опалення багатоповерхових будинків в Україні витрачається 300-600 кВт∙год/м² в рік. В цей час як в Німеччині не більше за 260 кВт∙год/м² в рік, Швеції та Фінляндії – 135 кВт∙год/м² в рік [5].