Про чоловіка і жінку

Ніде жінка не є такою безправною і беззахисною, як у шлюбі Вона може займати високу посаду, робити кар'єру і не відчуваті жодної дискримінації, але у сім'ї вона зазнає всіляких принижень Там вона не людина, а невільниця. Здається, чоловіки одружують ся тільки задля того, щоб мати наложницю, яка повинна віддава тися кожен раз, коли цього хоче чоловік. Навіть цивілізовані чоло віки вважають це подружнім обов'язком. Жінок ґвалтують хтив п'яні самці і вони не мають права поскаржитися. Насильство по роджує слабких хворобливих дітей, які ще в материнському лон відчувають огиду, безсилля, розпач.

Жінка мусить стримуватись і не виявляти статевого потяп інакше її назвуть повією. Наша жінка, здебільшого, фригідна, б лише терпить. Вона заведе коханців, якщо її до цього змусить при рода чи образа.

Ідеальний шлюб — це довіра і допомога. Кожен день треб завойовувати спочатку, а не опускатись до власності. Чоловік на лежить жінці з доброї волі, і вона належить йому так само з добре волі. Двоє живуть разом, бо так їм ліпше. Жінка прагне відчуват захист, а не зазнавати насильства.

Багато чоловіків у шлюбі прагнуть компенсувати недостатні материнську ніжніть, то чого б їм не вділити її трохи? Але ж н ставати жертвою Едіпового комплексу!

Наша жінка нагадує помийну яму, куди чоловік скидає весь бру свого існування, їй доводиться вислуховувати п'яні нічні сповіді вважати це для себе великою честю. Уранці їй плюнуть в обличчя

Коли жінка хоче народити жітину, їй кажуть: «Це твої про? леми», або «зроби аборт». Чимало жінок народжують дітей поз шлюбом. Вони компенсують відсутність чоловічої любові коштом дитини, роблячи її заручником. Тому дитині ліпше мати обох бать­ків, які б полегшували одне одному працю.

Якщо жінка кидає чоловіка, її засуджують. А та, яка ризикуючи життям і здоров'ям власних дітей, терпить, заслуговує на похвалу. А чи сам чоловік почуває себе затишно в сім'ї, де на нього дивляться як на машину для заробляння грошей, усіляко обмежують йому сво­боду пересування? Він теж беззахисний перед фригідною жінкою-тигрицею, яка насаджує культ сім'ї. І дитина, і чоловік, і жінка му­сять знати межі власної свободи. Вони — родина і їм треба дбати за власну честь і честь тієї мштенької держави, де ніхто не повинен зраджувати, де панує щирість. Бо за її стінами ми гнані й непотрібні.

Сім'я схожа на релігійне об'єднання, яке грунтується на мораль­ному інстинкті захисту й довіри. Однак, ми зазвичай маємо справу зі спотвореною спільністю, яка живе за нав'язаною мораллю.

Жінці і в шлюбі, і поза ним загрожує сексуальне насильство. Кожна друга жінка у світі була або зґвалтована, або зазнала спроби зґвалтування. Повія беззахисна так само, добровільно чи приму­сово обрала собі це ремесло. Черниця воліє замкнутись у мурах, щоб не викликати хтивість у чоловіків. Жертвами насильства ста­ють і малі дівчатка, і старі жінки. У нашому світі кожен має власне табу, бо суспільство з одного боку навчає шанувати такі ефемерні цінності, як держава, гроші, бізнес, а з другого — дає людині пев­ну свободу сексу і приватного насильства, щоб відвернути її від тверезої оцінки життя. Звичайна людина не робить із сексу культу.

Чоловік зневажає жінку за те, що залежить від неї сексуально. Певні табу не дозволяють йому задовольняти бажання з незайма­ною дівчиною, чужою дружиною. Він знає, що ризикує захворіти від контакт)' з повією, і ненавидить її за сам ризик.

Сексуальний маньяк не виникає випадково. Ця хвороба почи­нається в сім'ї і її розвиток зауважується лише тоді, коли виявля­ється жертва. Більшість кривавих злочинів мають сексуальне під­ґрунтя. Це означає, що нині з чоловіками й жінками не все гаразд. Імпотенція має стільки економічних, психологічних і екологічних причин, що дивно, як людство досі ще існує. Для чоловіка — це трагедія, що виливається в ненависті до жінки.

Порятунок тільки в нас: змінитись самим і змінити ставлення \ до світу. Кожна жінка і кожен чоловік хочуть, аби до них стави­лись з повагою. Тоді вони перестануть боятись одне одного.