Прокляття невинності

Коли настає час вростати у людську спільність, час дорослі­шати, це — велике потрясіння для дитини, яке може закінчитися трагічно. Більшість з нас хоче повернутись до несвідомих втіх ди­тинства, сяк-так захищеного, але ніхто до юності. Ті, хто лицемі­рили, аби навчити нас ідеальних норм поведінки, чи просто хотіли помилуватись нашою ангельською невинністю, тепер виганяють нас на вулицю, де панують закони насильства. Що є сумніше за самотню дитину, яка марно вдивляється в чужі обличчя, прагнучи знайти в них приязнь і повагу до своєї неповторної особистості? Згодом ми вже не шукаємо і не хочемо цього. Підліток — з одного боку, ніби король, що втратив привілеї, а з другого — на ньому лежить тягар недовершеності. Йому кажуть: «Ти — ніхто. Стань кимось, і ми приймемо тебе до того чи іншого стада». Вони топчуть його гідність, і коли він починає бунтува­ти, карають. Лагідне дитя, яке часто плаче і викликає зворушення, стає незграбним і вульгарним. Його проймає жах від настання ста­тевої зрілості, якої він не бажає. Для оточуючих він тягар, якого треба позбутися. Кажуть, що це перехідний вік, але чи конче він мусить бути таким відразливим і болючим? Єдиний вихід — спо­кійно вдавати, що нічого не сталося, і посилювати в дитині від­чуття безпеки, не відпускати її руки. Інфантильність — це лишеспроба подолати страх. Якщо ви не лицемірили і не зраджували ' -дитини, вона не стане в 13 років монстром і не зневажатиме вас. Сама визначить межі вашої опіки і ви знайдете в ній приятеля, з яким можна розмовляти годинами.

Плекаючи в дитині інші духовні цінності, ніж цінності юрби, не слід забувати про здатність йти на компроміси і доброзичливість щодо оточуючих, бо кому хочеться бути вороною в білому пір'ї"?

Заздрість губить навіть дуже гарних людей, а почуття власної гідності витягує з найглибшої прірви. Кожен з нас не вміє, зде­більшого, розбиратися в людях, але якщо багато знати, завжди дотримувати слова і чинити порядно, то матимемо багато друзів. Дитині треба розповідати приклади з власного досвіду, хай вона і повторить ваші помилки, але збереже до вас довіру. Коли вона не хоче ділитися своїми проблемами сьогодні, то зробить це завтра. Ставтеся до неї одночасно як до дитини, і як до особистості, яка має право вирішувати власну долю.

Ви і далі сонце для неї. Влаштовуйте свята, які потребують не багато грошей, а багато любові. Хай дитина не зізнається чужому, що її раніше любили, а тепер відвернулись від неї. Нехай вона зро­зуміє, що ваша сила у тому, що ви захищаєте слабших, і згодом вона чинитиме так само. Не залишайте її. Батьківство — це назавжди.

Будьте іноді слабкими. Це навчить дитину прощати. Вона не може мати такої витримки, як ви: крикне, грюкне дверима. І. бо-ронь Боже, посилати їй навздогін материнські прокляття. Кожен проклін у майбутньому принесе нещастя вашій дитині, і це дуже серйозно. Слово має величезну руйнівну силу.

Моя юність була жахливою, бо я не могла знайти опори для власної гідності. Накоїла чимало дурниць, зіткнулась з правдивим дном, але я мала більше сили. Багато хто не може дати собі ради і пристає до пригніченого людського стада, визнавши усі його жа­люгідні табу. Закінчивши школу, дитина пізнає всесильну владу грошей. Вона не має здоров'я через погане харчування, повсякчас чує на­рікання батьків на безгрошів'я, цілими днями сидить вдома коло старенького телевізора. Діти тепер не мріють, бо знають, що їм, убогим, не світить нічого в житті. У нас не роблять різниці між талановитими і посередностями. І за тих, і за тих треба платити гроші. За будь-яку роботу, за навчання. За те, щоб з'явитись на світ і щоб піти з нього Суспільство не дбає ні про дитину, ні про підлітка і тим самил підписує собі смертний вирок. Важко уявити, що виросте з нашю дітей у цьому продажному брехливому світі. Але надія і любої вбережуть .від руйнування душу.

...Осіннього надвечір'я вертаються із сільського училищ; хлопці. Змерзлі, голодні, їм не зупиниться жодна машина. Боні йдуть по двоє-троє, цибаті, як птахи, їх чекає армія, а потім тея нічого доброго: цілковита залежність раба, який не має жодноп голосу, принижена свідомість сірої худобини, позначеної тавроі\ тяжкої праці. 1 попри все вони чисті, бо це їхня земля, і їхній пі незабаром змішається з нею.