18. Лексикографія як розділ мовознавства. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури.

Лексикографія або словникарство — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну й теоретичну лексикографію. Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на берегах і в тексті рукописів книг. Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, тощо). Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії-основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників. Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному - слово. Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов'язані з тими чи іншими словами відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо. Є енциклопедичні словники загальні, або універсальні і галузеві, або спеціальні.

19. Лексикологія як наука. Вживання багатозначних слів, омонімів, синонімів, па-ронімів у професійному мов-ленні.

Лексикологія є одним із най-важливіших розділів мовоз-навства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (від гр. lexikos - “сло-во” і logos - “вчення”). Іншими словами, це наука про лекси-ку, тобто про сукупність усіх слів і виразів певної мови.

Таким чином, основним об’єктом лексикології є слово. Воно може ви¬вчатися з фоне-тичної, морфологічної та інших точок зору. Але і фонетика, і граматика вивчає слово безвідносно до лексичного значення. І тільки лек-сикологія займається словом як таким: його походженням, етимологією, історичними змінами й сучасним лексичним значенням.

Слова можуть бути однознач-ними і багатозначними. Візь-мемо, на¬приклад, сло-во йти. Ми кажемо солдати йдуть, машина йде, дощ іде, час іде, але ж у кожному тако-мусловосполученні значення руху набувають своїх відтінків:“рухатися, пересува-ючи ногами”, “пересуватися”, “падати”, “минати, плинути”.

Таким чином, це слово багато-значне, або полісемічне. Усі значення уньому тісно пов’язані між собою, але пер-ше значення є прямим, а всі ін¬ші - переносними.

Багатозначні слова не слід плутати з омонімами - слова-ми, які ма¬ють однакове зву-чання (або написання), але різні лексичні значення.

Наприклад, коса (дівоча, морська, гостра). Омоніми поділяються на омофони, що звучать однаково, а пишуться по-різному (по три карбова¬нці - потри руку; Як тільки світанок настає, гусак чимчикує на стає), і омографи, які пишуться однаково, а звучать по-різному (пр'иклад - при- кл'ад, ж'ила - жил'а, дорог'а - дор'о-га).

Синоніми - це різні за звучан-ням, але однакові або близькі за ле¬ксичним значенням сло-ва. Перший тип належить до абсолютних сино-німів(мовознавство - лінгвісти-ка, тому що - бо). Якщо ж сло-ва лише близькі за значенням, вони належать до понятійних синонімів (тепло - жарко) - другий тип. Третій тип си-нонімів - стилістичні, які ро-зрізню¬ються залежно від стилів мовлення (вивіз - експорт, очі - шари, про¬цент - відсоток).

У практиці ділового мовлення слід також розрізняти й па-роніми - слова, які мають подібне звучання, але не ма-ють спільного лексичного зна-чення:абонент - абонемент, повстати - постати, туристич-ний - туристський, тактичний - тактовний та ін. Кількість паронімів у мові постійно зрос-тає, особливо у терміно-логічних системах, напри-клад, кому¬нікативний - ко-мунікаційний, музичний - музикальний, дипломат - дипло¬мант - дипломник, тому треба точно знати значення таких слів, щоб уник¬нути двозначності й непорозуміння.