2. Варіанти української національної мови, особливості їх функціонування. Національна мова - це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Українська національна мова існує: а)  у вищій формі загальнонародної мови — сучасній українській літературній мові; б)  у нижчих формах загальнонародної мови — її територіальних діалектах.

Літературна мова - це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадськіустанови, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Діалект (від грец. ошіеккк - розмова, говір, наріччя)-це різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей. Відповідно розрізняють територіальні та соціальні діалекти.Основними наріччями української діалектної мови є: 1. Північне (східнополіський, середньополіський, західнополісь-кий діалекти). 2. Південно-східне (середньонаддніпрянський, слобожанський, степовий діалекти). 3. Південно-західне (лемківський, надсянський, закарпатський, покутсько-буковинський, гуцульський, бойківський, наддністрянський, волинський, подільський діалекти). Територіальні діалекти в системі національної мови - це залишки попередніх мовних формувань, які часто фіксують ті зміни, що відбулися у фонетичній, граматичній, лексичній будові на певному історичному етапі розвитку. Саме вони лягли в основу і розвинулись у самостійну національну українську мову. Соціальний діалект - це відгалуження загальнонародної мови, вживане в середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення. Серед різновидів соціальних діалектів звичайно виділяють професійні та групові жаргони, арго, різновиди утаємничених засобів спілкування.

3. Етикет службового листування. під час написання листа дотримуватися таких правил: І. Починати листа необхідно із звертання. Найпоширенішими є такі звертання: Шановний , Шановний пане/пані... Шановні панове! Шановні колеги! Глибокошановний Високошановний пане...! У листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію: Високоповажаний міністре! Вельмишановний (високоповажний) професоре/ Шановний директоре! Високоповажний пане прокуроре! Шановний суддя! До Президента держави слід звертатися так: Вельмишановний Пане Президенте! Високоповажний Пане Президенте! Пане Президенте! звертання до служителів церкви: Всесеітліший Отче! Високопреподобний Отче! В українській мові звертання вживають у формі кличного відмінка. Зазвичай звертання до службової особи завершують знаком оклику і перше слово тексту листа пишуть з великої літери і з абзацу. Відсутність звертання може бути витлумачено як зневагу до адресата і порушення етикету ділового листування. Якщо цей лист - відповідь на запрошення, запит, подяка, то вже у першому реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність. Висловлюємо свою найщирішу вдячність за... Насамперед (передусім) дозвольте подякувати Вам за... Прийміть нашу щиру подяку за... Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви... Дозвольте висловити свою вдячність... Вдячні Вам за запрошення... У листах-підтвердженнях Із вдячністю підтверджуємо отримання листа-відповіді... Офіційно підтверджуємо свою згоду на...У діловому світі з різних причин іноді виникають ситуації, коли потрібно вибачитися, перепросити за неприємності, яких ви завдали адресату. У такому разі листа слід розпочинати так: Хочемо попросити вибачення за завдані Вам зайві турботи... Перепрошуємо за зайві хвилювання з приводу... У листах-нагадуваннях, потрібно ввічливо, тактовно і ненав'язливо вказати на те, що, наприклад, термін оплати рахунка чи виконання замовлення минув. Такі листи варто розпочати так: Вважаємо за свій обов'язок нагадати Вам про... Нам дуже незручно, що змушені нагадати Вам про... листи-відмови: Ми, докладно вивчивши запропонований Вами проект, з прикрістю повідомляємо, що не маємо змоги... На жаль, ми не можемо прийняти Вашої пропозиції... У листах-повідомленнях Повідоміяємо Вас... Хочемо повідомити про те, що... Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить насамперед від змісту листа. можна повторити подяку Наприкінці листа можна висловити сподівання: Сподіваємося, що наша пропозиція зацікавить Вас. Сподіваємося, що Ви правильно зрозумієте нас. листа можна також попросити вибачення за турботи Ще раз просилю вибачення за завдані турботи (клопоти, прикрощі, незручності). Щиро просимо вибачення за... Ще раз перепрошуємо за цю прикру помилку. Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої міркування слід чітко, лаконічно, за сутністю, тоді вся запропонована інформація буде доречною. Дотримання правил етикету листування є свідченням вашої поваги до адресата, ввічливості, вихованості і сприяє налагодженню добрих стосунків між колегами, партнерами.

4. Етикетні формули, що використовуються в текстах документів. Мовний етикет- це сукупність всіх етикетних мовних засобів і правила їх використання в тих чи інших ситуаціях Мовний етикет: військовий етикет , дипломатичний етикет , церковний (православний) етикет , світський етикет , службовий (діловий) етикет.В офіційній обстановці повсякденного ділового спілкування прийнято вибирати універсальні етикетні формули: Привітання- Добрий день (ранок, вечір)! Здравствуйте!Формули прощання - До побачення! Всього доброго! На все добре! До зустрічі!Формули подяки - Спасибі! Дуже вдячний вам ... Дякую! Велике спасибі! Прохання - Будьте ласкаві ... Будьте люб'язні ... Прошу вас ...Вибачення - Приношу свої вибачення ... Вибачте, будь ласка ... Прошу мене вибачити ... Пропозиція - Дозвольте запропонувати ... Мені хочеться запропонувати вам ... Запрошення - Дозволити запросити вас на ... Я запрошую вас на

5.Загальна характеристика й особливості мовного і технічного оформлення розпорядчих документів.

Розпорядчі документи - документи, які вирішують найважливіші питання управління і відображають результат колегіальної діяльності компанії. До класифікації можна віднести : - Постанови; - Розпорядження; - Ділові, службові листи, рішення, протоколи; - Накази, інструкції, доручення; - Акти та інші, які фіксують рішення адміністративних і організаційних питань. Основні вимоги до складання розпорядчих документів 1. Назва документа повинне бути присутнім на будь-якому документі, крім листа. 2. Залежно від назви документа вибирається потрібна форма викладу тексту.3. Заголовок документа складається до будь-якого документа формату А4, незалежно від його призначення. Тема відображає зміст документа і повинен бути максимально точним, узгоджуватися з видом документа. Заголовок дозволяє економити час при його розгляді, а головне - усуває можливість помилки. 4. Тема до текстів постанов, розпоряджень, наказів, положень, актів, довідок, звітів та ін будується на основі іменника у формі місцевого відмінка, наприклад: «Про заохочення ...», «Про виплату ...», Правила, Статут, список, реєстр і інші документи вимагають родового відмінка стрижневого іменника в заголовку до тексту, наприклад: Правила «оформлення документів» Заголовок до тексту Інструкції формується на основі іменника в давальному відмінку, наприклад: Інструкція «по експлуатації ...» Датування документа обов'язково для надання йому юридичної сили. Датою документа є дата його підписання або затвердження: - Датою видання (прийняття) постанови, розпорядження, наказу є дата їх підписання - Датою протоколу є дата засідання (прийняття рішення); - Датою акту - дата події; До складу дати входить вказівка числа, місяця, року.

Тексти документів оформляються у вигляді зв'язного тексту, анкети, таблиці або поєднання цих форм. Рекомендується розділяти тексти на дві основні частини. У першій частині вказується підстава складання документа. У другій частині викладаються висновки, пропозиції, рішення, розпорядження або прохання., таблиці і т.п. У розпорядчих документах, що діють на принципах єдиноначальності або адресованих керівництву або органам влади, суду і прокуратури, використовуються форми викладу тексту від першої особи однини, наприклад: «Постановляю», «пропоную», «Прошу», «зобов'язую». У розпорядчих документах, що видаються на принципах колегіальності, форма викладу тексту від третьої особи однини, наприклад: «Постановляє», «вирішив». У спільних документах використовується форма викладення тексту від першої особи множини, наприклад: «Пропонуємо», «вирішили» і Індекс надає документу юридичну силу, підтверджуючи факт складання та відправлення документа. Індекс документа повинен складатися з порядкового номера. . Документи затверджуються органами або посадовими особами, до компетенції яких входить вирішення питань, викладених у документі. Затвердження проводиться двома способами: - Грифом затвердження та затверджується або генеральним директором, або посадовими особами, до компетенції яких входять вирішення питань, викладених у документах; - Стверджується виданням відповідного розпорядчого документа (постанови, розпорядження, наказу). Обидва способи мають однакову юридичну силу. Затверджуються наступні документи: положення, правила, порядок, звіти, плани, акти прийому в експлуатацію закінчених будівництвом або реконструкцією будівель і споруд, окремі різновиди протоколів і т.д.

6. Загальна характеристика й особливості мовного і технічного оформлення кадрових документів. До організаційно-розпорядчих документів належить велика група, яку називають документацією з кадрових питань. Робітники і службовці реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві. Трудовий договір можу бути укладено як усно, так і в письмовій формі. Документація по кадрах ведеться з моменту зарахування працівника на підприємство. Заяви. При вступі на роботу громадяни подають письмову заяву, у якій викладають прохання про зарахування на підприємство, організацію чи установу, вказуючи свою професію, кваліфікацію, спеціальність, посаду.

Заява – це документ, який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. Реквізити заяви: Адресат (назва установи або посада та ініціали керівника, на ім’я яких подається заява). Адресант (назва установи або посада та ініціали (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою). Назва виду документу. Текст. Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності. Дата. Підпис. Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Заява про прийняття на роботу складається у довільній формі, У заяві не прийнято писати прийменник "від". Накази. Наказ – це документ, який видається керівником установи і стосується організаційних та кадрових питань. Кадровими наказами (щодо особового складу) оформляють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення. У заголовку такого наказу зазначають: "Щодо особового складу". Кожний пункт наказу починається з дієслова у наказовій формі (призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання. До наказів по особовому складу залучають індекс "К" або "ВК". До викладу тексту наказу існують певні вимоги: У наказах про прийняття на роботу обов’язково зазначають: а) на яку посаду; б) до якого структурного підрозділу; в) з якого числа оформляється на роботу; г) вид прийняття на роботу (на постійне, тимчасову, за сумісництвом). д) особливі умови роботи (з прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем). У наказах про переведення на іншу роботу вказують вид і мотивування переведення. У наказах про звільнення працівників зазначають: а) дату звільнення; б) мотивування. Наказ набуває чинності з моменту його підписання. Начальник відділу кадрів зобов’язаний ознайомити зі змістом наказу згаданих осіб, які розписуються в оригіналі. Реквізити наказу: Назва виду документу. Назва установи, що видає наказ, або назва посади керівника. Місце видання. Номер. Індекс. Дата. Заголовок до тексту. Текст, що складається з двох частин: констатувальної, де констатуються та аналізуються факти; розпорядчої, де подаються розпорядження, заохочення, стягнення. Підпис керівника установи Печатка Трудова угода. Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником. Трудова угода, укладені зі штатним працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов’язків. Реквізити трудової угоди: Назва виду документу. Заголовок. Місце складання. Дата. Текст з переліком повноважень і зобов’язань сторін. Юридичні адреси сторін. Підписи. Печатка установи. Трудова угода складається в декількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта зберігаються безпосередньо на підприємстві. Контракт. Контракт – це правовий документ, що засвідчує повну домовленість між підприємством, організацією чи установою і працівником про умови спільної виробничої і творчої діяльності. Згідно із Законами України "Про підприємство", "Про власність" громадяни через контракт реалізують право розпоряджатися своїми здібностями до праці. Реквізити контракту: Назва виду документу із стислим зазначенням його призначення (на виконання обов’язків, на управління підприємством). Дата й місце підписання. Орган, що наймає працівника. Посада, прізвище, ім’я, по-батькові того, кого наймають. Текст.Підписи сторін – укладачів контракту. Печатка. Що засвідчує підпис наймача. Контракт складається у двох примірниках – по одному для кожної сторони; про це зазначається у тексті контракту Автобіографія. Автобіографія – це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії. Основні реквізити автобіографії: Назва виду документу; Текст, в якому зазначається: прізвище, ім’я, по-батькові; дата народження; місце народження; відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися); відомості про громадську роботу; короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); Дата написання; Підпис. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу Характеристика. Характеристика – це документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи. Реквізити характеристики: Назва виду документу, Заголовок (прізвище, ім’я, по-батькові особи, якій видається характеристика; рік або повна дата народження; посада; якщо потрібно-місце проживання); Текст, який містить такі відомості: трудова діяльність працівника (з якого часу в цій установі, на якій посаді); ставлення до службових обов’язків та трудової дисципліни (вказуються найбільш значущі досягнення, заохочення та покарання); моральні якості (риси характеру, ставлення до інших членів колективу); висновки; призначення характеристики (при потребі); Дата складання, Підпис керівника установи, Печатка, Характеристика оформляється на стандартному аркуші паперу у двох примірниках: перший видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи. Графік відпусток. Кожна організація чи установа перед початком кожного року зобов’язана складати графік відпусток. Проект його готує відділ кадрів, який попередньо погоджується з керівниками підрозділів. Графік відпусток погоджується і затверджується керівником підприємства і ознайомлюється з усіма працівниками. Доручення. Доручення – це документ, який організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені. Залежно від суб’єкта, дії доручення поділяються на: особисті (особа доручає особі); офіційні (установа доручає особі чи установі); Особисте доручення юридично правомірне лише у тому випадку, коли підпис особи, що склала доручення, завірив керівник установи печаткою і своїм підписом. Реквізити особистого доручення: Назва виду документа. Текст. Дата. Підпис особи, яка склала доручення. Завірення підпису. Офіційні доручення друкуються на спеціальних бланках. Реквізити офіційного доручення: Штамп. Номер. Дата. Назва виду документу. Текст. Зразок підпису особи, якій видано доручення. Підпис керівника установи. Печатка. Текст доручення містить такі відомості: прізвище, ім’я, по-батькові, посада особи (в офіційному дорученні – назва установи), яка видає доручення; назва установи, від якої особа повинна отримати матеріальні цінності або в якій особа здійснює свою діяльність; напрям діяльності особи або перелік матеріальних цінностей, їх кількість і вартість; термін дії доручення; назва та відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, якій видається доручення. Розписка. Розписка – це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, - передачі і отримання документів, товарів, грошей. Реквізити розписки: Назва виду документа; Текст, що містить: прізвище, ім’я, по-батькові та посада особи, яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей; прізвище, ім’я, по-батькові та посада особи, яка передала цінності; у чому конкретно дано розписку (вказуються точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість – словами і цифрами); відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, яка отримує цінності; підстава передачі і отримання цінності;Дата; Підпис особи, яка отримала цінності; Завірення підпису (у приватній розписці). Розписка може бути приватного (особа отримує цінності від особи) і службового (особа – представник установи – отримує цінності від цієї або іншої установи) характеру.

1. Адресат і адресант як реквізити документа, особливості їх оформлення..

Адресант – той, хто надсилає листа, телеграму, бандероль; відправник. (без прийменника з малої літери) посада, звання, назва закладу, прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, яка звертається із заявою, у родовому відмінку (без крап­ки в кінці останнього слова). Адресат – той, кому надсилають листа, телеграму, бандероль; одержувач. Адресат. Розташовується з правого боку у верхній частині сторінки. Складається з таких елементів: - назва установи, організації, підприємства (у називному відмінку); - назва структурного підрозділу (у називному відмінку); - назва посади особи-адресата (у давальному відмінку); - прізвище та ініціали особи-адресата (у давальному відмінку); - поштова адреса. Кожну із частин пишуть з нового рядка. Розділових знаків між частинами не ставлять.

7.Загальна характеристика й особливості мовного і технічного оформлення довідково-інформаційних документів. Довідково-інформаційна документація носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома. Довідково-інформаційні документи не містять доручень, не зобов'язують їх виконувати, як розпорядчі документи, а повідомляють дані, на підставі яких приймаються відповідне рішення, тобто дозволяють вибрати той чи інший спосіб управлінського впливу. До довідково-інформаційної документації відносяться такі види документів: Акт - офіційний документ, складений для підтвердження встановлених фактів. В акт включаються тільки ті факти, що встановлені особами, які його підписали. У деяких випадках акт складається однією або декількома посадовими особами і не тільки фіксує встановлені факти, але й уміщує висновки, рекомендації, пропозиції. У них зазначаються документи, що визначають повноваження осіб, які складали акт. Протокол - це документ, який фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах, засіданнях, нарадах, конференціях, ділових зустрічах, а також документ, який складається офіційною особою для засвідчення якогось факту. Довідка - це службовий документ, що містить опис та підтвердження тих чи інших фактів або подій. Довідки поділяють на 2 групи:-довідки, що містять інформацію про факти та події службового характеру; -довідки, що засвідчують якийсь факт. Найчисельнішою є друга група довідок. їх видають зацікавленим громадянам або установам. Це довідки, що підтверджують факт роботи чи навчання, займану посаду, розмір заробітної плати, місце проживання тощо. Довідки інформаційного характеру відображають індивідуальні ситуації. їх складають у відповідь на запити і подають у визначений термін. У довідці необхідно об'єктивно відображати стан справ, тому її складанню мають передувати ретельне збирання й перевірка повідомлень, зіставлення та аналіз добутих даних. У довідці можуть наводитись таблиці і додатки. Службовий лист- загальна назва різних за змістом документів, які виділяються у зв'язку з особливим способом передачі тексту - поштовою пересилкою. Службові листи належать до основних засобів обміну інформацією між підприємствами та установами. На них припадає значна частина вхідної та вихідної документації. Службові листи надсилають аби спонукати адресата до дії, роз'яснити йому щось, переконати в чомусь. Це досягається завдяки чіткості викладення та змістовності тексту. Доповідна записка - це службовий документ, адресований керівникові даної чи вищої організації, в якому автор інформує про ситуацію, що склалася, про події та факти, що мали місце, про виконану роботу, а також наводить свої висновки та пропозиції. Доповідні записки можуть готуватися як із власної ініціативи, так і за вказівкою керівництва. Здебільшого мета ініціативної доповідної записки - спонукати керівника до прийняття конкретного рішення. Тому текст доповідної записки'чітко поділяється на 2 частини: у першій, констатуючій, наводять факти або описують ситуацію, а в другій - викладають пропозиції, прохання. Доповідні записки, в яких керівника інформують про хід робіт, подають регулярно. Доповідні записки з основних питань діяльності підприємства зберігаються 5 років. Оформлення цих документів залежить; від адресата. Внутрішні доповідні записки (що подаються керівникові структурного підрозділу або підприємства) оформляють на чистому аркуші паперу від руки. Зовнішні доповідні записки (що виходять за межі підприємства) оформляють на загальних бланках. Пояснювальна записка - це службовий документ, в якому пояснюється зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, проекту) чи причини якихось подій, фактів тощо. План робіт - документ, що встановлює точний перелік намічених робіт (заходів), які повинні бути виконані, їх послідовність, обсяг, часові координати, керівників та конкретних виконавців. Надзвичайно важливим для цього документа є рубрикація. Тобто, правильний поділ плану на частини; дотримання однотипного способу викладу всіх пунктів плану; точність і чіткість формулювань. Графік. Текст починається повідомленням, на який рік складений графік, а далі йдуть прізвища, посади співробітників, заплановані строки відпусток (місяць, кількість днів, за який робочий рік, підпис працівника). Графік підписується керівником підприємства або його підрозділу й погоджується із профспілковим комітетом.

8.Загальна характеристика функціональних стилів української мови.

Стиль - функціональна підсистема літературної мови, що використовується у певній сфері суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексичних, фразеологічних, граматичних, фонетичних). Літературна мова поділяється на стилі. Кожен стиль має свою сферу поширення (коло мовців); призначення; систему мовних засобів; стилістичні норми; підстилі; жанри реалізації. В українській літературній мові традиційно виокремлюють п'ять функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний

Розмовний- Засіб впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків Художній - Різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою різноманітних зображально-виражальних засобів Науковий - Викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення Офіційно-діловий- Регулювання ділових стосунків у суспільно-політичній та адміністративно-виробничій сферах діяльності Публіцистичний - Засіб активного впливу на читача, спонукання його до діяльності, до необхідності посісти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. Конфесійний* - Обслуговування релігійних потреб як однієї людини, так і всього суспільства. Епістолярний*- Ведення приватного листування. Ораторський*- Мова публічних виступів різного спрямування