30. Особливості звертань і творення імен по батькові у професійному мовленні.

При звертаннях в українській мові вживається тільки кличний відмінок із за¬кінченнями -у (-ю), -е в іменниках чоловічого роду другої відміни однини(Іваненку, Юрію, Іване) і-о, -е (-є), -ю - в іменниках першої і третьої відмі¬ни(Варваро, Надіє, Лесю). Мовний етикет вимагає наступних форм: при звертанні на ім’я і по батькові - Шановний Євгене Степановичу! Шановна Ольго Петрівно!; при звертанні зі словом пан, пані -Шановний пане Анд¬рію! Шановний пане Пилипчук! Шановна пані Олено! Шановна пані Шев¬ченко! Шановний пане професоре! Шановний пане ректоре! (і не можна пане ректоре Іванчук, пані Олено Степанівно, пане слюсаре тощо).

При цьому російські суфікси -оеич-, -ееич- (для чоловічих імен по ба¬тькові) і -оен-, -еен- (для жіночих імен по батькові) змінюються на -оеич- (-йоеич-) або -іен- (-їен-), причому вони додаються до основи імені: Юрій - Юрійоеич, Юріїена; Ігор - Ігороеич, Ігоріена; Євген - Євгеноеич, Євгеніена; Іван - Іваноеич, Іваніена; Євгеній - Євгенійоеич, Євгеніїена. Винятки становлять імена по батькові типу Лукич (і Лукович), Ілліч (і в ро¬змовному стилі Ількович), Савич (і Савович), Кузьмич (іКузьмович).

31. Особливості мовного і технічного оформлення автобіографії та резюме.

Як видно з прикладів, в обох видах біографічних документів є такі рубрики, як:

- ім’я;

- адреса;

- телефон;

- сімейне положення;

- національність;

- освіта та кваліфікація;

- інша діяльність та інтереси;

- інша інформація.

Отже, специфічною особливістю оформлення автобіографічних документів є виклад повної інформації про особу, яка хоче влаштуватися на роботу. Уся інформація обов’язково має бути чіткою, зрозумілою та поданою у хронологічному порядку.

За нормами українського справочинства автобіографія пишеться у більш довільній формі, хоча традиційно в ній повинні знайти висвітлення такі обов'язкові пункти, як: 1) прізвище, ім'я та по батькові, 2) дата і місце народження, 3) відомості: а) про освіту (найменування всіх навчальних закладів, в яких довелося вчитися), б) про трудову діяльність (назви місць роботи і посад у хронологічній послідовності), в) про громадську роботу, 4)короткі відомості про склад сім'ї.

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Миколайчук Сергій Михайлович, народився 22 листопада 1985 року в м. Бердичів Житомирської області в сім'ї військовослужбовця.

У 1992 році пішов до першого класу загальноосвітньої школи №5 м. Бердичева.

У зв'язку зі вступом батька до військової академії переїхав разом з родиною до Києва, де з 1994 по 2002 рік навчався в загальноосвітній школі № 8. 2002 року вступив до Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на відділення західноєвропейських мов, де і навчаюсь зараз, виконуючи обов'язки старости групи.

Склад сім'ї:

Батько - Миколайчук Михайло Юрійович, 1953 року народження, військовослужбовець, працює в Міністерстві оборони України.

Мати - Миколайчук (Радецька) Наталія Сергіївна, 1956 року народження, викладач Київського національного університету театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Сестра - Миколайчук Олена Михайлівна, 1987 року народження, студентка І курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Брат - Миколайчук Юрій Михайлович, 1990 року народження, учень 11 класу загальноосвітньої школи № 8 м. Києва.

Ні я, ні мої рідні під слідством чи засуджені не були.

Паспортні дані:

Прописаний і мешкаю за адресою:

14.01.04 Підпис

Майже ті ж самі біографічні дані подаються в анкетній формі в особових листках з обліку кадрів.

32. Особливості мовного і технічного оформлення заяви та пояснювальної записки

Заява — це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням тобто пропозицією на адресу установи чи посадової особи.

Заява може бути:

— простою (викладається тільки прохання);

— мотивованою (вказується мотивація прохання);

— складною (заява містить додатки).

Особиста заява пишеться, як правило, від руки і в одному примірнику; службова заява пишеться з вико¬ристанням технічних засобів і має відповідні реквізити (назва та адреса організації, вихідний номер тощо), мо¬же адресуватися кільком посадовим особам чи організа¬ціям.

Внутрішні заяви мають такі реквізити:

1. Адресат. З великої літери в давальному відмінку вказується, кому адресована заява: посада, назва підрозділу, установи, звання, прізвище, ініціали посадової особи, якій адресовано заяву. При цьому слід уникати однакових закінчень у на¬зві посади й прізвищі:

Директорові… Морозову Т. /.;

Ректору(ові) …Борнагу Л. П.;

завідувачу(-еві) … Сліпцю Л. Г.

Спочатку вказується прізвище адресата, потім ініціали, наприклад: Михайленку Р. Т.

2. Адресант. З малої літери в родовому відмінку вка¬зується, від кого подається заява: посада, зван¬ня, назва підрозділу, установи, прізвище, ім’я, по батькові (повністю). При цьому прийменник від не вживається.

3. Назва документа (як правило, з малої літери).

4. Текст (з абзацу, з великої літери).

5. Додаток (підстава) у складній заяві: перелік документів, які додаються до заяви. За необхідністю вказується кількість сторінок кожного з документів.

6. Дата.

7. Підпис адресанта (якщо підпис розшифровується, то спочатку слід писати ініціали, потім — прізвище).

Деканові економічного факультету НАУ

Морозову О. М.

студента II курсу економічного

факультету групи 22 МЕ

Петренка Сергія Івановича

заява.

Прошу надати мені відпустку з 03.04.2009 р. до 09.04.2009 р. у зв’язку з участю в обласних змаганнях із важкої атлетики.

01.04.2005 р. (підпис)

33. Особливості мовного і технічного оформлення звіту.

Слово «звіт» має декілька значень: 1. Письмове чи усне повідомлення офіційній особі або організації про свою роботу, виконання завдань, доручень і т. ін. 2. Докладна розповідь, інформація і т. ін. про що-небудь.За змістом (залежно від характеру виконаної роботи) розрізняють прості і складні звіти.Звіти бувають текстові і цифрові (статистичні). Останні пишуться на друкованих бланках, а текстові – на звичайному папері за вказаною схемою.У звітах пишуть про роботу, виконану протягом певного періоду (року, тижня, кварталу, про практику тощо).Звіти мають бути конкретними, стислими.Реквізити звіту:– шамп установи;– заголовок (указати, яка установа та за який період і за яку роботу звітує);– текст (спочатку потрібно зробити вступ про завдання, поставлені перед установою чи конкретною особою, що звітується; потім проаналізувати та описати виконану роботу; зробити певні висновки, бажано вказати перспективи розвитку даної галузі виробництва, висловити свої пропозиції чи зауваження);– підпис укладача звіту;– дата складання;– печатка.

Якщо звіт великий за обсягом, то він поділяється на частини, кожна з яких має свої заголовки.Печатка установи і підпис керівника мають бути лише у звітах, що скеровуються за межі установи.