15. … Технікою відтворення, секретністю, складністю, ступенем стандартизації.

За технікою відтворення - Рукописні Друковані Фотокінодокументи Звукові (аудіовізуальні) відтворені за допомогою технічних засобів.За ступенем гласності Звичайні (несекретні) — для загального користу¬вання Для службового користування (ДСК) Секретні, з грифом "КТ" (комерційна таємниця) Цілком таємні (ЦТ) Таємні (Т)

За кількістю питань (складність) – Прості , Складні —прості (односкладові) — відображають одне питан¬ня, факт; —складні — відображають два й більше питань, фактів. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації: Оригінали Чернетки Копії (виписка, дублікат). Чернеткою є рукописний або машинописний документ, який відображає роботу автора над текстом, тобто опрацювання документу. Оригінал - документ, створений індивідуальним або колективним автором. Копія - повторне, абсолютно точне відтворення оригіналу, завірене у встановленому порядку. За потреби відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться виписка (витяг). Якщо документ загублено, видається його другий примірник — дублікат. Оригінал і дублікат рівноцінні. структурними ознаками (формою) — стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суво¬ро регламентованій послідовності (паспорт, свідоц¬тво, атестат, диплом, військовий квиток тощо); — нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо); — індивідуальні — укладаються за загальними прин¬ципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної си¬туації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).

16. Класифікація документів за технікою відтворення, складністю та ступенем стандартизації

технікою відтворення - рукописні й відтворені механічним чи електронним способом;

ступенем стандартизації — стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суво-ро регламентованій послідовності (паспорт, свідоц¬тво, атестат, диплом, військовий квиток тощо); — нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо); За кількістю питань (складність) – Прості , Складні —прості (односкладові) — відображають одне питан¬ня, факт; —складні — відображають два й більше питань, фактів

17. Культура мови і мовлення у професійному спілкуванні та мовний етикет українців.

Культура мови - галузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює. Вона діє між літературною мовою і діалектами, народнорозмовною, між усною і писемною формами.

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення: - нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення); - адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення); - естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним); - поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності). Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності. Логічні помилки,так звані алогізми виникають внаслідок: - поєднання логічно несумісних слів, напр.: жахливо добрий, страшно гарний; - порушення порядку слів у реченні, напр.: Успіх породжує старання; - зіставлення незіставних понять, напр.: Структура фірми відрізняється від інших фірм; - порушення хронологічної точності, напр.: У ХУІІ ст. у Львівській області; - розширення чи звуження поняття, напр.: письменники і поети;тощо. Доречність. Це такий добір мовних засобів, що відповідає змістові, характерові, експресії, меті повідомлення. Доречність мовлення-це врахування ситуації мовлення, комунікативних завдань, складу слухачів (читачів), їхнього стану, настрою, зацікавлень. Багатство, Показник багатства мовлення - великий обсяг активного словника, різноманітність уживаних морфологічних форм, синтаксичних конструкцій. Звичайна людина використовує близько 3 тис. слів, добре освічена - 6-9 тис. слів, хоча розуміє в десять разів більше. Виразність. Ця невід'ємна частина культури мовлення означає використання невичерпних ресурсів виражальних засобів української мови і лежить в основі мистецтва володіння словом. Виразність мовлення забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови. Великою мірою -це вміння застосовувати виражальні засоби звукового мовлення Чистота. Мова тоді буде чистою, коли буде правильно звучати, коли вживатимуться тільки літературно-нормативні слова і словосполучення, будуть правильні граматичні форми. Чистота мовлення - це відсутність суржику

Суржик означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов. Етикет — це вироблені в суспільстві форми поведінки члена цього суспільства; порушення правил етикету членами суспільства сприймається як відступ від норми Мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо.