50. Фразеологізми і специфіка їх вживання у діловому мовленні.

Фразеологізм — семантично пов'язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції. Ще його називають «Крилатим висловом»

Інше визначення: фразеологізми — (фразеологічні звороти) стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні.

Розрізняють три типи фразеологізмів:

Фразеологічні зрощення.

Фразеологічні єдності.

Фразеологічні сполучення. Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, ростуть груші на вербі. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила.

В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнична діяльність, морально – етичні норми, погляди, вірування, прагнення.

51. Фразеологічні норми української мови, їх реалізація в діловому мовленні.

Фразеологія (від гр. фразіс - "вираз" і логос - "вчення") - це сукуп¬ність стійких виразів мови, а також наука, яка вивчає ці вирази. Остання характеристика свідчить про те, що ступінь залежності ціліс¬ного значення фразеологічного сполучення від кожного із компонентів різний. За цією ознакою стійкі словосполучення поділяються на три класи: 1. Фразеологічні зрощення (ідіоми). У них зміст виразу ніяк не спів¬відноситься зі значенням слів, що входять до його складу (погріти руки, залишитись з носом). Ось чому компоненти зрощень іншою мовою не пе¬рекладаються. Наприклад, значення українського виразу замилювати очі можна передати російською мовою тільки як втирать очки. З цього при¬воду відомий англійський вчений Джон Бернар згадує, як комп'ютер пере¬клав російською мовою англійський фразеологізм 3 очей - з думок як Не видно, ідіот, хоча треба було б С глаз долой, из сердца вон. 2. Фразеологічні єдності. У цьому типі фразеологізмів загальний зміст можна зрозуміти, виходячи зі значення головного слова: Тримати язик за зубами; Попасти пальцем у небо; Накивати п'ятами. Фразеоло¬гічні єдності відрізняються від ідіом більшою самостійністю компонентів, вони ширші за обсягом і різноманітні за будовою, ось чому сюди часто відносять прислів'я і приказки, наприклад: Чи так, чи не так, а не буде з риби рак; Вискочив, як Пилип з конопель; Дівка заплете¬на, а хата не метена. 3. Фразеологічні сполучення. У них кожний із компонентів відріз¬няється самостійним лексичним значенням, але замкнутий тип зв'язку не дозволяє віднести їх до вільних словосполучень. Наприклад, можна ска¬зати червоніти від сорому, але аж ніяк не від горя або радості. Проте у сполученнях окремі компоненти можна замінювати синонімами: людина відваги і людина хоробрості; очима водити і очима лупати. До фразеоло¬гічних сполучень відносять і термінологічні, частіше двокомпонентні словосполучення, які утворюють одне поняття: колінчатий вал, кривошипний механізм тощо. Переважна більшість фразеологізмів походять з народної мови. Це пе¬редусім різноманітні прислів'я і приказки національної мови (Голодний з'їсть і холодне; Брав пан, забрали й пана), іншомовні стійкі словосполу¬чення і прислів'я (убити час; апетит приходить під час їжі - з францу¬зької мови; тут собака заритий - з німецької мови), міфологічні, біблійні чи євангельські вислови (розрубати гордіїв вузол; прокрустове ложе; випити чашу до дна; берегти як зіницю ока; Содом і Гоморра), вирази письменників, поетів, видатних політичних діячів, філософів: Троянда й виноград - красиве і корисне (М.Т.Рильський); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Бути чи не бути? (В.Шекспір). Фразеологічні багатства української мови відбивають вікову мудрість народу, тому вони є активним засобом людського мислення. В усному ді¬ловому спілкуванні (бесіді, публічній промові, лекції, дискусії) їх роль надзвичайна. В окремих випадках вони використовуються, щоб наголоси¬ти на якомусь факті, підкреслити щось, а найчастіше - як засіб образного мислення й вираження певного значення, що надає мові емоційного забарвлення, а діловому публічному виступу - переконливості. У профе¬сійній мові, зокрема, набувають забарвлення фразеологізми при розвитку переносних значень слів: грати першу скрипку, виводити на арену, проко¬втнути пігулку. Зовсім інша ситуація з уживанням фразеологізмів у писемній формі ділового й наукового стилів. Тут не може бути ніякої суб'єктивної забарв¬леності, емоційності й метафоричності, тому в офіційних документах і на¬укових працях можуть вживатися лише термінологічні сполучення із тре¬тього типу фразеологізмів (фразеологічні сполучення). Наприклад, у діло¬вій мові: з метою, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з, брати до ува¬ги, доказ від супротивного, здати в експлуатацію, головний стрижень, до відома, опанування методами, удосконалення методів, звернутися на ад¬ресу, незважаючи на; у науковому стилі: клапан серця, корона сонця, вто¬мленість металу, дозрілість металу, злива космічних часток, лавина час¬ток, злітна доріжка, вібраційний грохот та ін. Надмірне цитування, злов¬живання штампованими канцелярськими зворотами типу загострити пи¬тання, на сьогоднішній день інодінедоречні й небажані.