Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Педагогічний інститут

Кафедра педагогіки

Використання педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у моральному вихованні дітей

Курсова робота

напряму підготовки 6.01010101

«Дошкільна освіта»

Виконала:

Марчук Вікторія

Студентка 2-го курсу

Денної форми навчання

Групи Доб-2-11-4.Од

(підпис)

Допущено до захисту: Робота захищена:

Зав.кафедри Іванюк Г.І .________

Протокол №__ від _____________ «____»___________

«____»_______________________ з оцінкою_________

Київ-2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Проблема морального виховання в історико-педагогічному контексті

2. Природа як фактор морального виховання дітей

3. Методи морального виховання дітей в освітньому процесі дошкільного навчального закладу

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ВИХОВАТЕЛЯ З МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Особливості змісту і форм роботи в ДНЗ з морального виховання дітей старшого дошкільного віку

2.2. Використання творів В.О.Сухомлинського в освітньому процесі ДНЗ

2.3. Методичні рекомендації для батьків та вихователів

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність проблеми. Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" і спрямована на реалізацію основних завдань дошкільного навчального закладу. Зміст навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначається Базовим компонентом дошкільної освіти відповідно до програм розвитку, навчання, виховання дітей «Я у Світі», «Дитина», що рекомендовані Міністерством освіти і науки України. Принцип наступності та безперервності освіти, взаємозв’язку всіх її ланок є одним із найголовніших у сучасній стратегії розвитку галузі, адже метою виховання дитини в дошкільні роки є її всебічний розвиток, отримання знань про світ, про людей, про норми поведінки. Саме тому останнім часом приділяється багато уваги проблемам дошкільної освіти та виховання, питанням вдосконалення навчально-виховних програм для дітей дошкільного віку, а особливо проблемі морального виховання. Це положення обумовлює актуальність теми нашої роботи.

Моральне виховання - виховна діяльність виховного закладу і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість. Сьогодні все більшу роль у вихованні моральних норм у дітей, суспільство покладає на родину й навчально-виховні заклади. І в цьому процесі батькам і вихователям неоціненну допомогу може надати творча спадщина видатних педагогів, зокрема В. Сухомлинського.

Творчість В. Сухомлинського з кожним роком привертає усе більш пильну увага світової наукової і педагогічної громадськості як у нашій країні, так і за рубежем. До її висвітлення зверталося чимало дослідників (Н. Ангелуша, Г.Алексевич, М. Антонець, Л. Бондарев М. Боришевський, Н. Калениченко Ж.Омельченко та ін.). Розроблена В. Сухомлинським педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику освіти і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.

Актуальність порушеної проблеми, доцільність наукового пошуку шляхів її вирішення зумовили вибір теми: «Використання педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у моральному вихованні дітей».

Об’єкт дослідження – процес формування моральних якостей у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – моральне виховання дітей дошкільного віку на творах В.О.Сухомлинського.

Мета дослідження – виявити і теоретично обґрунтувати внесок В.О.Сухомлинського в розвиток теорії морального виховання дітей дошкільного віку.

Визначена тема курсового дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:

• здійснити аналіз психолого-педагогічних джерел з даної проблеми;

• визначити вплив природи на моральне виховання дітей;

• здійснити підбірку творів В.О.Сухомлинського для дітей дошкільного віку, спрямованих на моральне виховання дітей;

• розробити методичні рекомендації для батьків та вихователів, щодо використання творів В.О.Сухомлинського для виховання моральних якостей у дітей.

У процесі роботи використовувалися методи науково-педагогічних досліджень, адекватні меті й завданням:

• теоретичні: історико – теоретичний аналіз філософських, психолого-педагогічних джерел, аналіз, синтез, типологія порівняння;

• емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування, тестування, педагогічний експеримент, узагальнення даних дали змогу дослідити реальний стан проблеми.

Організація та проведення дослідження. Дослідно – експериментальна робота проводилась на базі дошкільного навчального закладу № 432

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Проблема морального виховання в історико-педагогічному контексті

Сьогодні проблема морального виховання набуває все більшої актуальності. В умовах дегуманізації суспільних відносин, підкорення їх потребам ринку, утрати виховних ідеалів, відчуження людей один від одного важливим є пошук ефективних форм, методів та засобів морального виховання дітей дошкільного віку.

Робота дитячого дошкільного закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання — державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток. У сучасній Україні дошкільні заклади мають право самостійно обирати програму виховання дітей з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, а також розробляти і впроваджувати власні.

Базова програма «Я у Світі» - складова комплекту нормативних документів та науково-методичних матеріалів, пов'язаних з модернізацією змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. Вона розроблена на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні та затверджена Міністерством освіти і науки України.

У програмі "Я у Світі" зазначено :

Наукова проблема морального виховання змістовно спирається на поняття “мораль”, “моральність”. Для того щоб окреслити головний зміст процесу морального виховання, потрібно звернутись до вітчизняної традиції тлумачення цього поняття. Поняття “мораль” і “моральність” (від лат. mor, moris - норов, вдача, звичаї) як сукупність норм поведінки, спілкування та взаємин, що прийняті в соціумі, мають фундаментальне значення для теорії морального виховання. Мораль є однією з форм суспільної свідомості, системою уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, норм, що регулюють діяльність людей. За висловом О.Павловської, мораль є сукупністю цінностей, що орієнтують людей у практичних відносинах. Це ідеали, норми, принципи, погляди на добро й зло, на сенс життя, на гідність, на честь, на всю систему відносин особистісного і суспільного [6].

На думку І. Беха, моральність є “формою суспільної свідомості відносно двох сфер - світу людей і світу речей - може виступати і як суб'єкт-суб'єктне, і як суб'єкт-об'єктне ставлення”. Тому, в нашому визначенні, моральність несе в собі моральні цінності й ідеали, що відображають рівень розвитку окремої людини й народу в цілому. Будучи ядром особистості, моральність визначає характер життєвої позиції людини й результати її діяльності [2, 32].

Термін “моральне виховання” в педагогічній науці є широковживаним, але не має “чіткої визначеності”, на що вказував І.Бех. Так, учений пояснював, що виховну технологію ототожнюють з виховними методами, а введення цього поняття вважають даниною моді.

Аналізуючи методологічні основи проблеми морального виховання особистості, ми звертали увагу на сукупність вихідних філософських, педагогічних, етичних та естетичних ідей, що знайшли прояв у основних тенденціях щодо трактування сутності морального виховання: антропоцентричної, теоцентричної, соціоцентричної. Таку класифікацію ми знаходимо у О.Вишневського та В.Білоусової. На думку О.Вишневського, антропоцентрична тенденція ґрунтується на системі вартостей віри в Людину - без Бога; теоцентрична тенденція характеризується вірою в існування Вищого Абсолюта, “що втілює ідеал Добра”; особливість соціоцентричної тенденції в моральному вихованні полягає в тому, що вона спирається на “замовлення вождів”, відповідно до потреб ідеології, та визначається суспільними умовами, нормами й принципами, що формуються або є прийнятими в даному суспільстві [4, 79].

Проблема морального виховання особистості є предметом психологічних і педагогічних досліджень. Тому ми розглядаємо моральне виховання особистості в педагогічному й психологічному аспектах. О.Вишневський, підкреслюючи значущість морального виховання для демократизації українського суспільства, вказував, що шлях до успіху в сучасному українському вихованні веде тільки через моральне відродження, й практичне завдання вихователя полягає в удосконаленні того середовища, в якому живе вихованець (стосунків у сім'ї, школі, інституті; змісту освіти; методів навчання тощо), а також в “демонструванні” власного ставлення до світу (до фактів, подій, людей, літературних образів, історичних постатей тощо). Учений вказував, що потрібно намагатися вчасно надати вихованцеві моральну допомогу своєю порадою та прикладом [4, 118].

У філософській, психологічній, педагогічній літературі розкривається сутність патріотизму, його конкретний історичний характер, ознаки прояву, дається характеристика форм захисту Батьківщини (В.Г Афанасьєв, І.Я. Гнатко, Н.А. Гарпиневич, Ж.Г. Голотвин, Ф.В. Константинов, А.Н Леонтьєв, Л.ТРудченко). Подаються особливості вивчення змісту і методів виховання радянського патріотизму в виявленяються виховні можливості дитячої організаціі, її впливу на виховання (Л.І. Божевич, Е.М. Богданов, А.А. Дергач, Т.Е. Коннікова, А.І Кирьякова, В.В. Лебединський, К.Д. Радіна, Б.Е Ширвіндт, А.П. Шпона та ін).

М.Стельмахович, досліджуючи виховні цінності підростаючого покоління в Україні, підкреслював, що система освіти повинна виховувати високоморальну особистість на засадах національних надбань: “ . Мудрість нашого народу йде від діда-прадіда, вітця-матері, родини, рідної оселі й материнської мови, землі-годувальниці, від ясного неба й світлого сонця, матінки-природи, від доброго серця й щирої душі, глибоких людських почуттів і переживань, кришталевої чесності й людяності, світлої духовності, сердечної любові до дітей, духу Матері-України” [12, 131].

В.Білоусова розглядала моральне виховання як спеціально організовану міжособистісну взаємодію педагога з вихованцем на основі норм і принципів гуманізму. Під гуманізацією виховання педагог розуміла олюднення відносин, що забезпечить морально-емоційну атмосферу взаємного розуміння, поваги й турботи про іншого, безкорисливого ставлення до кожної особистості не як до засобу досягнення власних інтересів, а як до мети. “У цьому випадку, - підкреслювала педагог, - інший сприймається як вища життєва цінність, викликаючи адекватне сприйняттю ставлення до себе” [3, 83].

Здійснивши аналіз останніх досліджень, ми дійшли висновку, що термін “моральне виховання” розглядається як: “суспільне явище, що підпорядковується законам суспільного розвитку”; “процес, специфічні функції якого здійснюються за своїми власними правилами та закономірностями”; “цілеспрямований уплив старшого покоління на молодше з метою вироблення в нього стійких моральних якостей”; “стрижень гармонійного розвитку особистості”; “форма трансформації досвіду й сфера реалізації людської моральної культури”; “корекція поведінки, виправлення бажань i почуттів, культивування чеснот на рівні мотивів діяльності”; “виховання моральних якостей, вироблення умінь i навичок моральної поведінки, формування гуманних взаємин”.

Значний внесок в розвиток морального виховання дітей дошкільного віку був зроблений Василем Олександровичем Сухомлинським, який вважав, що "На любові до дітей тримається світ", отже й навчити дітей любити, жаліти, поважати інших, тобто основам моральної поведінки, є однією з важливих цілей виховання. Володіючи не тільки педагогічним, але і літературним талантом, Сухомлинський виклав свій багатіший, унікальний досвід, свої філолофсько-педагогічні погляди в численних статтях, книгах, залишив велику рукописну спадщину.

Говорячи про педагогічну спадщину В.О. Сухомлинського, дослідники багато уваги завжди приділяли її гуманістичній та моральній спрямованості, адже В. Сухомлинський у багатьох працях звертався до понять "людяність", "гуманізм", "людинознавство" як мети й засобу формування особистості. Визначаючи пріоритети цих понять та понять "знання", "навчання", педагог надавав перевагу першим.[5]

Мету виховної роботи В.О. Сухомлинський вбачає в тому, щоб кожній дитині дати моральну, розумову, практичну і психологічну підготовку до праці, розкрити в кожній з них індивідуальні задатки, нахили і здібності. Педагог прагнув підготувати своїх вихованців до високоморальних і естетичних відносин, побудованих на дружбі і товаришуванні, на повазі до всього справді людського в кожній чесній людині. Важливо, щоб дитина не тільки бачила навколишній світ таким, яким він є, а й прагнула робити його кращим.

Проблема виховання моральних цінностей засобами слова, на думку В.О.Сухомлинського, — одна з найскладніших і найгостріших проблем, над якими треба працювати і в теоретичному, і в практичному планах, адже слово вчителя, як інструмент впливу на душу вихованця, нічим не замінити. Педагогічна спадщина В. Сухомлинського багатопланова. Вона зазнавала певної еволюції, постійно збагачувалася, поглиблювалася. Хоча він жив і творив у застійні часи, ставлення до його діяльності та ідей не змінилося.Особливу увагу В.Сухомлинський приділяє школі як осередку культури. Проте цю роль, на його думку, вона може виконати лише за умови, що в її діяльності пануватимуть чотири культи: Батьківщини, Людини, Матері й рідного Слова Педагогічну спадщину великого педагога пронизує ідея проектування людини. Для того щоб педагогіка виконувала таку функцію, вона має спиратися на психологічні знання, відійти від емпіричних узагальнень, у досягненні цілей навчання й виховання використовувати ціле покладання, моделювання, технологію активного перетворення педагогічної дійсності. Головною метою якої є всебічний розвиток особистості. Його можна досягти залученням її до різних видів діяльності, постійним і планомірним Соціально-педагогічна діяльність — особистісно зорієнтована, оскільки зосереджується на вирішенні індивідуальних проблем, які виникають у процесі соціалізації конкретної людини, засобами вивчення її особистості та довкілля, складання індивідуальної програми допомоги; сприяє дітям і молоді зорієнтуватися у вирі суспільних подій та явищ, в оволодінні соціальним досвідом, самостійному пошукові професійного і життєвого шляху та є складовою навчально-виховного процесу школи, його невід’ємною підсистемою. Теоретичний аналіз проблеми цієї діяльності у сучасній педагогічній науці (Вороніна Г.А., Галагузова М.А., Звєрєва І.Д., Капська А.Й., Коваль Л.Г., Мардахаєв Л.В., Міщик Л.І., Шептенко П.А., Семенов В.Д. та ін.) засвідчив пріоритетність підходів щодо забезпечення її преветивного,профілактичного характеру.Об’єктом роботи – педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського, предмет дослідження – аналіз педагогічних ідей великого педагога.Джерела роботи – праці видатного педагога – Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5-ти т. — К., 1976-1978, а також аналітичні матеріали та статті у педагогічних журналах.

Таким чином, на основі теоретичного аналізу праць сучасних українських учених-педагогів ми визначили моральне виховання особистості як складний динамічний процес, що забезпечується безперервним зростанням якісних змін особистості до рівня, який відповідає потребам сучасного суспільства. Як цілеспрямований процес, він оптимально дієвий, коли організується вихователем з урахуванням взаємодії суб'єктивних і об'єктивних чинників і здійснюється в процесі моральної діяльності, яка спрямовується на утвердження моральних принципів, норм, що регулюють моральні відносини.

Отже, моральне виховання особистості має на меті формування моральної вихованості, яка передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань, поглядів, норм. Завдання морального виховання ми визначили як процес трансформації суспільно значущих норм, принципів, регулюючих

взаємовідносини, загальнолюдські моральні цінності в індивідуальні якості й формування на цій основі відповідних моральних якостей.[10]

1.2. Природа як фактор морального виховання дітей

В системі морального виховання дітей дошкільного віку особливе місце займає природа, як фактор, що в цьому питанні може буди дуже корисним та важливим.

Моральне виховання - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки. В процесі ознайомлення з рідною природою, її багатствами, в житті дітей в дошкільному навчальному закладі відбувається засвоєння багатьох завдань морального виховання. Одним із завдань морального виховання є виховання громадянської й соціальної відповідальності. Спілкуючись з природою, діти прилучаються до джерел культури свого народу, їм відкриваються особливості народного світосприйняття і характеру. Бережно відносячись до рослин, піклуючись про них власноруч вони відчувають свою відповідальність за збереження природних багатств свого народу. За допомогою природи, її краси, яка відбилася в народнопісенному фольклори українців, відбувається вивчення і пропаганда культурних надбань свого народу. Дітям дають знання про культуру, обряди і традиції українського народу знайомлять з народним світоглядом, формують знання про традиції, дають уявлення про національну історію та культуру. [8,132].

Краса природи рідного краю - засоби патріотичного виховання, формування моральних та екологічних цінностей дітей. Тож знайомлячи дітей з природою різних регіонів України, їх красою, формуються елементи почуття патріотизму.

Знання про природу, які дають дитині в дошкільному закладі, - це засіб формування у дошкільнят багатьох моральних якостей, в тому числі й гуманістичного ставлення до природи, яке будується на емоційно-чуттєвій основі та проявляється дитиною в різних видах діяльності з природничим змістом.

Велике значення виховним можливостям природи, її краси, надавав і В.О.Сухомлинський. Адже звернення до краси, облагороджування душі, переживання краси виховує відчуття дитини настільки, що вона стає сприйнятливою до слова, а значить стає виховуванню. Сухомлинський спочатку учить відчувати красу природи, потім красу мистецтва і нарешті підводить вихованців до розуміння вищої краси: краси людини, її праці, її вчинків і життя. Педагог зазначає, що ні в чому вчителю не доводиться бути таким терплячим, як у вихованні відчуття краси. „Привести дітей на луг, сказати їм: „Подивіться, як красиво!" діти можуть відповісти, що так, красиво, але це зовсім не означає, що їх чіпала ця краса. ... Іноді доводиться чекати протягом років, поки раптом, в якийсь день, в якусь мить, при якихось збігах обставин і настроїв серце дитини затремтить, переповниться щастям… Треба чекати, вірити в дитину і тоді він полюбить прекрасне» [15, 153].

Сухомлинський вважає, що без виховання почуття прекрасного взагалі ніякого виховання немає. Пізнання прекрасного, переживання радості в зв'язку з його створінням збагачує людину, умножають її сили, цементують світогляд, який базується не тільки на сумі знань, але і на морально-естетичній складовій.

Отже, моральне виховання має триєдине завдання: формування моральної свідомості, виховання моральних почуттів і головне — формування моральної поведінки. У процесі морального виховання педагог користується принципами цілеспрямованості, зв'язку з життям, з природою, виховання через колектив і в колективі, поваги до особистості в поєднанні з вимогливістю, опори на позитивні якості особистості, індивідуалізації виховної роботи та врахування вікових особливостей.