Висновки до розділу 1

Проблема морального виховання особистості є предметом психологічних і педагогічних досліджень. У філософській, психологічній, педагогічній літературі розкривається сутність патріотизму, його конкретний історичний характер, ознаки прояву, дається характеристика форм захисту Батьківщини (В.Афанасьєв, І. Гнатко, Н.Гарпиневич, Ж. Голотвин, Ф. Константинов, А.Леонтьєв, Л.Рудченко). Подаються особливості вивчення змісту і методів виховання радянського патріотизму в виявляються виховні можливості дитячої організаціі, її впливу на виховання (Л.Божович, Е.Богданов, А. Дергач, А.Кирьякова, Т. Коннікова, В. Лебединський, К. Радіна, Б.Ширвіндт, А.Шпона та ін).

Уданому розділі було проаналізовано:

В даному розділі було проаналізовано моральне виховання дітей . Аналізуючи методологічні основи проблеми морального виховання особистості, ми звертали увагу на сукупність вихідних філософських, педагогічних, етичних та естетичних ідей, що знайшли прояв у основних тенденціях щодо трактування сутності морального виховання: антропоцентричної, теоцентричної, соціоцентричної. Таку класифікацію ми знаходимо у О.Вишневського та В.Білоусової.

Розкрито:

Вданому розділі були розкриті такі методи виховання як:

1. Методи морального виховання - способи педагогічної взаємодії, за допомогою яких здійснюється формування особистості відповідно до мети і завдань морального виховання і вікових особливостей дітей.

2. Методи формування моральної поведінки. Ця група методів спрямована на вироблення досвіду поведінки згідно з моральними нормами і правилами.

3. Методи формування моральної свідомості. Використання їх має на меті засвоєння моральних уявлень і моральних понять.

4. Методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки. Використання їх передбачає спрямування дитини на дотримання моральних норм, застереження від їх порушень.

Обгрунтовано:

Вданому розділі було обгрунтовано що: моральне виховання дітей дошкільного віку передбачає використання особливої системи прийомів та способів цілеспрямованого впливу на вихованців. До найпоширеніших методів морального виховання належать методи формування моральної поведінки, методи формування моральної свідомості, методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки.

З’ясовано:В даному розвитку було з’ясовано.

Що, моральне виховання особистості має на меті формування моральної вихованості, яка передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань, поглядів, норм. Завдання морального виховання ми визначили як процес трансформації суспільно значущих норм, принципів, регулюючих

взаємовідносини, загальнолюдські моральні цінності в індивідуальні якості й формування на цій основі відповідних моральних якостей.

Розділ 2. Організація роботи вихователя з морального виховання дітей дошкільного віку

2.1. Особливості змісту і форм роботи в днз з морального виховання дітей старшого дошкільного віку

Зміст морального виховання вихованців ДНЗ зумовлений потребами і вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем її моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання у виховному закладі - формування національної свідомості й самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, до жінки.

Успіх морального розвитку дітей можливий за правильної організації процесу виховання. Основні закономірності морального виховання зумовлені певними особливостями засвоєння дитиною моральних цінностей.

   1. Двосторонність процесу морального виховання. Дитина є співучасником виховного процесу, активно сприймає педагогічні впливи, а вихователь організовує процес морального виховання, орієнтуючись на особливості дитячого сприймання. Перебіг психічних процесів і станів під час морального виховання, які є основою розвитку певних потреб, мотивів, якостей, є не поверховим, а глибинним. Тому аналіз процесу виховання, його результатів на кожному етапі вимагає від вихователя глибоких знань і педагогічної майстерності.

   2. Тривалість процесу морального виховання. Результати педагогічного впливу не можуть бути виявлені відразу. Він вимагає безперервності. Невизначеність у часі, недостатнє усвідомлення вихователями своєчасності вирішення певних завдань можуть заформалізувати процес морального виховання. Дитина не чекатиме, поки хтось надумається виховувати її доброю, чесною, сміливою. У неї щодня формуватиметься певний досвід поведінки, і за відсутності відповідних педагогічних умов цей стихійно сформований досвід може бути цілком протилежним тому, якого вихователь намагатиметься досягти у своїй подальшій роботі. Ігнорування періодів, коли психічні реакції людини найчутливіші до найменших зовнішніх впливів, спричинює непоправні втрати у розвитку особистості дошкільника.

3. Дієвість процесу морального виховання. Становлення взаємин дитини одночасно є її моральним вихованням. Стосунки інших людей, свідками яких є діти, справляють на них вплив лише тоді, коли дитина має до них відношення. Ця закономірність є виявом дієвого підходу до морального формування особистості. Вона засвідчує непродуктивність намагань виховувати дитину на відстороненій моделі людських взаємин, у які вона не включена.

   4. Особистісний характер засвоєння моральних цінностей. Ця особливість морального виховання вимагає зорієнтованості виховних впливів на індивідуальність кожної дитини. Педагог прагне сформувати єдність уявлень і поведінки дитини, підтримуючи її моральні вчинки. Якщо моральні дії мотивовані, мають певну спрямованість, вони породжують почуття задоволення, впевненості у собі або сорому, невдоволення. Оскільки дошкільникам притаманна висока емоційність, необхідно в оцінці їхніх учинків виходити з того, які почуття хоче викликати педагог.

5. Здійснення морального виховання в процесі життєдіяльності дитини. Як важливий компонент педагогічного процесу в дитячому садку, моральне виховання не може бути виокремленим у спеціальну діяльність, оскільки вся життєдіяльність дитини пов’язана з її моральністю.[6, 241]

Усвідомлюючи закономірності процесу морального виховання, педагог може здійснювати його з тією мірою “дотику” до дитячої душі, яка забезпечить розвиток неформальної моральності дитини.

В дошкільному закладі форми морального виховання можуть класифікуватись по різним напрямкам. Наприклад, залежно від напрямку виховної роботи, виокремлюють наступні форми.

1. Морально-освітні (заняття, бесіди, читання).

2. Виховально-оздоровчі (свята, рольові й пізнавальні ігри, прогулянки, екскурсії, походи).

3. Культурно-пізнавальні (зустрічі, цільові прогулянки, екскурсії, концерти, перегляди фільмів).

4. Морально-трудові (праця по самообслуговуванню, прибирання групи й території, праця по інтересах, продуктивна діяльність, виготовлення подарунків до свят).

Класифікують форми морального виховання й залежно від кількості вихованців, - чи охоплена вся група, чи невеликі групи або окремі вихованці (фронтальна, групова, індивідуальна робота).

Правомірною є й класифікація форм організації виховної діяльності залежно від методів виховання:

1) словесні форми (заняття, бесіди, розповіді, роз'яснення, читання текстів з описом типових моральних ситуацій і наступне обговорення вчинків героїв);

2) практичні форми (пізнавальні ігри, інсценівки, екскурсії, конкурси, вікторини, хвилинки ввічливості);

3) наочні форми (розглядання картин з важливими життєвими ситуаціями, виставки малюнків та виготовлених дітьми поробок, тематичні стенди) [8, 143].

Розглянемо докладніше деякі з форм роботи з морального виховання.

Заняття – це форма дошкільного навчання, за якою вихователь, працюючи з групою у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з врахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. Заняття можна проводити на різні теми: „Наші друзі”, „Моя люба матуся”, „Добрі слова” (див.додаток А).

Ввічливі історії, хвилинки ввічливості - вид повчання, звернення до дитини з метою передати їй життєву мудрість. В ДНЗ рекомендують використовувати такі ввічливі історії: „Як зустрічати гостей”, „Як поводитися у гостях”, та хвилинки ввічливості як: „Тітка Даша”, „Лялечка”, „Слухняна Маринка”, „Черевички”, „Образа”, „Жук і Мураха”.

Бесіда. Розмовляючи з дітьми, вихователі спонукають їх думати і говорити. Задаючи їм два-три питання, дають хлопцям висловитися. Це дозволяє педагогам зрозуміти, про що діти думають, що знають з власного досвіду. З допомогою вихователя хлопці навчаються справедливо оцінювати вчинки своїх однолітків, а часом і дорослих, вчаться розуміти, що можна, а що не можна, що добре, а що погано. Бесіда: допомагає з'ясовувати рівень знання дітьми норм і правил поведінки. Її розумніше проводити невеликою групою в 5-8 чоловік, в якій кожна дитина може висловити свою думку. Знання можливостей дітей для ведення бесіди, їх поглядів, переконань і звичок допоможе вихователю правильно її побудувати. Зразкові теми розмов: „Будь завжди ввічливим”, „Що добре, що погано і чому”, „Ваші добрі вчинки”, „Чим можна порадувати маму”, „Що таке співчуття?” і т.д. (див.додаток Б).

Читання та аналіз художніх творів, наприклад, В.А. Сухомлинського „Чому Олечка не зірвала квітку?”, А. Кузнєцової „Ми посварилися”, К.Д. Ушинського „Умій почекати”, А. Барто „Помічниця”. Естетичний фон занять створюють вірші, загадки, пісні, включені як в основну частину, так і в додаткову роботу з дітьми. Літературний матеріал незамінний у моральному вихованні дитини, оскільки дітям легше оцінювати поведінку та вчинки інших, ніж свої власні. Для всебічного розвитку особистості вихователь включає дітей у різну діяльність, пов'язану з художньою літературою. Наприклад, діти створюють свої малюнки за мотивами казок, оповідань, вихователь організовує виставки робіт.

Гра. Відомо, що в дошкільному віці найбільш близькою і зрозумілою для дитини діяльністю є гра. У роботі з дітьми вихователь використовує колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценівки, ігри-казки, сюжетно-рольові ігри.

Можна порекомендувати використання таких ігор і вправ:

- Спрямовані на розвиток здібностей дітей пізнавати себе та інших людей („Чарівні камінчики”, „Ласкаві діти”, „Долоньки”, „Назви себе”, „Чарівний стілець”, „Подарунок другу”);

- Спрямовані на розвиток емоційної обізнаності („Кольоровий настрій”, „Маски”, „Ми артисти”);

- Спрямовані на оволодіння дітьми невербальними засобами спілкування („Вгадай хто я”, „Зоопарк”, „Скульптор”, „Де ми були - вам не скажемо, а що робили – покажемо”);

- Спрямовані на оволодіння дітьми вербальними засобами спілкування, („Подаруй квітку”, „Мовчанка”, „Велика розмова”, гра інтонаціями), оволодіння правилами користування мовою в різних соціальних ситуаціях („Розмова по телефону”, „Як нам бути”, „Як з тобою розмовляють”) і ін.

- Спрямовані на формування знань, вмінь і навичок ввічливої поведінки в різних ситуаціях, особливостей стосунків між людьми, виховування скромності, дисциплінованості, уважності, слухняності, почуття відповідальності за свої дії, дотримання правил безпечної поведінки. („Мі йдемо у гості”, „Хто прийшов?”, „Казка казкою, а в ній наука”) (див.додаток В)

Спостереження за діяльністю педагога в процесі ігор, занять, праці. Посмішка вихователя, кивання або похитування головою, контакт поглядом, мімікою, спільні з дитиною дії при виконанні неприємного завдання, спільна діяльність (конструювання, ліплення, розфарбовування і т.п.), вислуховування, сміх над жартами дитини - усе це впливає на формування моральних якостей особистості дитини.

Отже, процес морального виховання дітей у дошкільному виховному закладі має свою специфіку і труднощі в організації, однак, освоївши необхідні психологічні та педагогічні знання, оволодівши потрібними методами та формами роботи, педагог у своїй виховній діяльності здатний впливати на дитину і цілеспрямовано формувати у неї моральні уявлення і навички моральної поведінки.