Фонетичні особливості говірки:

1. Наявність дифтонгів : [д’іе́д], [хл’іе́б], [сл’іе́дом], [туо́л΄к’і], [л’іе́то], [йуо́н], [ц’іе́л’е], [над’іе́в].

2. Немає плутання [е] з [и] в ненаголошеній позиції: [переку́л’увалас’е], [огоро́жено], [заберу́с΄], [ел’ектросва́рочку].

3. Мала поширеність «укання» : [п’ідо^ужд’і́].

4. Поширеність «акання» : [кал’і́с΄], [бал’е́ла], [магі́лу], [сто́рану], [твайа́], [атку́да].

5. Наближення [и] до [і] : [полто́рби^і], [йа́гади^і], [ци^іга́нци^і], [мо́кри^і], [ти́^іжден΄], [хло́пци^і].

6. Заміщення [и] на [і] : [пр’інесі́], [сп’і́на], [бал’і́т΄], [руса́лкі], [маш’і́ну], [в’іп’і́сувал’і].

7. Відсутність фонеми [ф] : [хвата́ло].

8. Поширеність [л’] в позиції перед [і]: [бал’і́ла], [раб’і́л’і], [б’і́л’і], [л’іс’і].

9. М’якість чи пом’якшення приголосних перед рефлексом *е та перед [е] : [пр’ін’есла́], [н’е бу́д’е], [н’ема́], [рубан’е́], [так’е́].

Морфологічні особливості говірки:

1. Втрата кінцевого [й] у формах чоловічого роду прикметників : [мо́кри^і].

2. Поява звуку [й] в займеннику він та вона : [йуо́н], [йена́].

3. Ступіювання прикметника за допомогою суфікса –еǐш: [стар’е́ǐшійе].

4. Займенникові форми відповідають нормам СУЛМ: [то́ǐ], [ме́не], [нас].

5. Переважають синтетичні форми майбутнього часу дієслів: [пуǐд’е́ш], [ўста́н’еш], [паǐма́йут΄].

6. Заміщення дієслівних закінчень –ти, -ть на –ць : [варожі́ц΄], [спева́йуц΄], [пр’іǐду́ц΄], [іду́ц΄], але трапляються і паралельні форми: [ад:уба́с’ат΄], [стано́в’ат΄].

Лексичні особливості говірки:

1. Наявність русизмів : [кла́дбішч], [д’еǐств’і́тел’но], [ка́ждом].

2. Навність специфічних лексем :

• [па^огон’ец’]–кинутися навздогін;

• [переку́л’увалас’е]–перекинутися, перекотитись;

• [ка́торага]–якого;

• [д’е́цв’і]–у дитинстві;

• [іц’і́]–йти;

• [раб’і́ц΄]-робити;

• [пастар’е́ǐшал’і]–стали дорослими.

Синтаксичні особливості говірки:

1. Порушений порядок слів.

2. Порушена конструкція речень.

3. Речення аморфні й неорганізовані.

4. Відсутнє використання дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.

5. Широке використання неповних, незакінчених і перерваних речень.

6. Використання сполучника дак для вираження єднальних відношень : [свайі́ǐ ба́б’і вараж́іла дак ўсе́ ўга́дувала / дак пр’ін΄есі́ шче ку́рку / ].

Отже, аналіз фонетичних, морфологічних, лексичних та синтаксичних особливостей говірки селищ Річиця та Товстий Ліс дає підстави стверджувати, що вона належить до середньополіських (правобережнополіських) говірок поліського наріччя української мови.

Частина 2. Питальники

Інформатори :

• Синяченко Катерина Михайлівна, 1944 р.н., освіта 8 класів, пенсіонерка, корінна мешканка с. Річиця.

• Волочаєв Володимир Тимофійович, 1939 р.н., освіта 5 класів, пенсіонер, корінний мешканець с. Товстий Ліс.

Їжа, напої:

1. Неміцна горілка, яку одержують в кінці перегонки : анту́он.

2. Великий гречаний вареник, начинений товченою грушею : баламут.

3. Хлібина, яку перед випіканням викачують у борошні : бо́хан.

4. Вареник, начинений грушею : галу́н.

5. Товчена картопля з молоком : гартана́чка.

6. Печеня, що приготовляється з м’яса і картоплі з соусом : квасо́к.

7. Страва, що приготовляється з вареного на молоці пшона, заправленого ягодами або варенням і квасом : квасу́вка.

8. Цукерка : ке́ка.

9. Галушки, приготовлені з рідкого тіста, яке набирається ложкою і опускається в окріп : к’іда́нки.

10. Страва, приготовлена з шматків сала та м’яса, заправлених борошном : коло́тка.

11. Картопляна каша : ко́мка.

12. Оладка з тертої картоплі : картопл΄а́ник, дра́ник, дра́пач, оску́банец.