4. Формування якісного складу трудових ресурсів

4.1. Закономірності й тенденції в розвитку якісного складу трудових ресурсів

У будь-якому суспільстві одним із загальних законів ^го розвитку є закон підвищення якості населення, що проявляється в тім, що кожне наступне покоління несе властивості більше високої якості (більше знає й уміє) у порівнянні з попереднім. Це визначається закономірностями розвитку науково-технічного й соціально-економічного прогресу.

Кількісна оцінка якості населення здійснюється за допомогою трьох основних груп ознак, що характеризують людини відповідно до: виконуваної роботи, професійною приналежністю, утворенням. Угруповання населення по цих ознаках припускає наявність відповідної номенклатури, класифікації професій і занять. Список занять, рекомендований Міжнародною організацією праці, містить більше 5 тис. позицій.

Найбільш повною інформаційною базою про структуру населення є матеріали перепису. У періоди між переписами багато параметрів (наприклад, половозрастная структура) визначаються розрахунковим шляхом.

При розробці матеріалів перепису угруповання населення по галузях і професіям доповнюється розподілом його на зайнятих переважно розумовим і переважно фізичним, а також ручною й механізованою працею.

Таке угруповання населення використовується при розробці балансу трудових ресурсів.

У сучасних умовах істотно зростає значимість таких якісних ознак населення як утворення й професійний склад, оскільки практично єдиним джерелом прогресу є ріст освітньої й професійної підготовки населення, зокрема, зайнятого в різних сферах економіки.

Кількісна характеристика рівня утворення населення (зайнятих в економіці або окремих її галузях) виражається чисельністю осіб з певним рівнем утворення розраховуючи на 1000 чел. населення, а також видатком часу, необхідним для досягнення певного рівня утворення розраховуючи на одну людину (табл.2). Даний показник використовується при міжнародних, регіональних і динамічних порівняннях. За деякими оцінками, середня кількість років навчання працюючих у нашій країні до початку 90-х років становило близько 10 років (у США - 12 років).

Таблиця 2 Рівень утворення населення України

	На 1000 чел. населення доводиться осіб з вищим і середнім (повним і неповним) утворенням
	1979 г	1989 р.	1995 р.
Все населення у віці 15 років і більше	681	794	857
Населення, зайняте в економіці	813	928	989

Дані 1979 р. наведені по переписі на 17 січня; 1989 р. - на 12 січня; 1995 р. - на початок року (оцінка).

В аналітичних розрахунках використовується також показник освітній потенціал населення,

представляющий собою величину людино-літ утворення, отриманого населенням на момент розрахунку (у відношенні всього населення, економічно активного населення або населення, зайнятого в економіці або окремих її галузях) (табл.3).

Таблиця 3 Освітній потенціал у промисловості

	Чисельність працівників з утворенням, (тис. чіл.)	Число років, витрачених на одержання утворення	Освітній потенціал, тис. чіл.-років
Вище утворення	25	15	375
Незакінчене вище	8	12,5	100
Середнє спеціальне	71	12	852
Середнє загальне	85	10	850
Середнє неповне	152	8	1216
341 3393

Розрахунки освітнього потенціалу проводяться по даним переписів населення або вибіркових обстежень.

Реальну картину обсягів і динаміки освітнього потенціалу дає оцінка його з урахуванням наступних моментів:

• ступеня відповідності масштабів нарощування про­ разовательного потенціал зайнятого населення й матеріальних факторів виробництва;

• відповідність структури освітнього пітний­ циала потребам економіки.

Відповідність або невідповідність освітнього потенціалу суспільним потребам проявляється в

відсутності або наявності різних видів втрат, а саме:

• пов'язаних з надвиробництвом фахівців ря­ так спеціальностей. Проявляються такі втрати в схованому безробітті серед фахівців, низькому рівні зайнятості інженерних працівників на творчих роботах, високому рівні осіб з выс­ шим і середньою фаховою освітою в числі безробітних;

• обумовлених складним взаємозв'язком масшта­ бов підготовки кадрів і реальних потреб виробництва в зміні професійно ква­ лификационной структури кадрів;

• викликаних розривом, що збільшується, між технічною складністю виробництва, рівнем кваліфікації обслуговуючого персоналу й­ мо ральным старінням знань, що прискорюється в­ пе риод криз. У цих умовах необхідним яв­ ляется підвищення мобільності кадрів, їхня рота­ ции, що припускає адекватний розвиток систе­ мі перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців.