3. Механізм керування трудовими ресурсами

3.1. Керування трудовими ресурсами -

складова частина регулювання процесів

соціально-економічного розвитку

Виходячи з утримування предмета керування трудовими ресурсами механізм керування можна представити як сукупність відносин, форм і методів впливу на їхнє формування, розподіл (перерозподіл) і використання (схема 1).

У закордонній літературі сутність керування людськими ресурсами представляється у відношенні до людей як до конкурентної вартості, яку варто направляти, мотивувати, розміщати й розвивати разом з іншими ресурсами з метою безпосереднього сприяння досягненню стратегічної мети.

Керування трудовими ресурсами являє собою невід'ємну частину загальної системи регулювання соціально-економічного розвитку суспільства. Воно спрямовано на:

• задоволення потреб економіки у квали­ фицированных кадрах;

• забезпечення ефективної зайнятості трудоспо­ собного населення, раціональний розподіл його по сферах додатка праці й по территори­ ям,

— ефективне використання ресурсів праці. Керування формуванням трудових ресурсів

включає:

• керування відтворенням населення;

• керування підготовкою робочої сили посредст­ вом загальної, професійно-технічної й фахової освіти;

- керування процесами відшкодування фізичних і духовних здатностей людини.

Формування трудових ресурсів припускає споживання матеріальних благ і послуг, задоволення матеріальних і духовних потреб, тобто ця фаза супроводжується споживанням суспільного продукту.

Фаза розподілу трудових ресурсів включає розподіл (перерозподіл) їх по сферах, видам зайнятості, робочим місцям і по території.

Розподіл трудових ресурсів означає розподіл по сферах додатка праці осіб, що вступають у працездатний вік і вперше включаються у виробничу діяльність (первинна зайнятість).

Перерозподіл має на увазі зміну робочого місця, виду діяльності, професії й т.п. (вторинна зайнятість).

По суті, керування розподілом трудових ресурсів, насамперед, означає керування зайнятістю (формуванням робочих місць у тих або інших сферах діяльності, переміщенням робочої сили в межах фірми, усередині галузі (території) або між галузями (територіями).

Фаза використання трудових ресурсів є провідною в процесі відтворення робочої сили, оскільки вона припускає особисту участь людини в трудовому процесі, а виходить, у ній реалізуються індивідуальні здатності працівника в процесі виробництва матеріальних і духовних благ. Тому керування використанням робочої сили покликано забезпечити найбільш ефективне функціонування найважливішого виду економічних ресурсів - людських ресурсів.

У процесі використання трудових ресурсів створюються матеріальні й духовні блага, провадиться суспільний продукт.

Таким чином, можна зробити висновок, що відтворення трудових ресурсів нерозривно пов'язане з відтворенням суспільного продукту, а керування трудовими ресурсами є складовою частиною загального механізму керування економікою в цілому.

Сучасний рівень вимог у сфері керування трудовими ресурсами в цілому й окремих її ланках обумовлює необхідність посилення аналітичних і організаційних аспектів у діяльності відповідних управлінських структур. Так, наприклад, керування організацією оплачуваних суспільних робіт (однієї з форм тимчасової зайнятості) припускає виконання таких функцій:

• вивчення кон'юнктури ринку праці, передбачення можливих її змін під впливом разнооб­ різних факторів, комбінацій у співвідношеннях попиту та пропозиції робочої сили;

• кількісну і якісну оцінки складу безробітних, визначення потенційних кін- тингентов для напрямку на оплачувані про­ щественные роботи;

• формування банку даних про робочі місця для оплачуваних суспільних робіт як на основі інформації підприємств і організацій, так і виходячи з потреб виконання отде­ льных видів робіт, що передбачаються програм­ мами соціально-економічного розвитку даної території;

• проведення співбесід із претендентами на тимчасове працевлаштування;

• оформлення документів (висновок договорів з підприємствами-роботодавцями, напрямок на роботу й ін.);

• рішення різного роду організаційних у­ просов.

Розширення сфери й наповнення втримуванням функцій по керуванню трудовими ресурсами на різних управлінських рівнях вимагає істотного збільшення професійного кола фахівців і підвищення їхньої кваліфікації. Як свідчить досвід передових країн, серед фахівців, що займаються менеджментом людських ресурсів, звичними стали психологи, юристи, економісти, фахівці в області трудових відносин і керування. Усе більше широке поширення одержують нові професії й спеціалізації - фахівці з вербування персоналу, інтерв'юери, методисти й інструктори, адміністратори програм різних умов зайнятості й ін.