6. Ринок праці й зайнятість населення

6.1. Формування, розвиток і регулювання ринку праці

Ринок праці представляє одну з різновидів ринків ресурсів (поряд з ринком природних ресурсів, ринком капіталів і ін.).

В економічній літературі приводяться різноманітні визначення поняття ринку як такого. Зокрема, ринок визначається як механізм, що поєднує пропозиція та попит на певний товар, або як будь-яка взаємодія, у яке вступають люди для торгівлі один з одним, або як інститут (механізм), що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг. Т.е. ринок взагалі можна розглядати як свого роду систему суспільних відносин.

Виходячи з викладеного, ринок праці являє собою систему суспільних відносин, соціальних, економічних, юридичних норм і інститутів, що забезпечують нормальне відтворення й ефективне використання праці при відповідній його кількості і якості винагороді.

Оскільки ресурси на ринку продаються й купуються, отже, вони мають ціну. Ціна на ресурси є результатом взаємодії попиту та пропозиції на них.

Характерною рисою всіх ресурсів, у тому числі й ресурсів праці, є їхня обмеженість. Гем не менш загальна пропозиція ресурсів на який-небудь даний момент - величина цілком певна й може змінюватися під впливом тих або інших зусиль людей.

Наприклад, змінюючи тривалість робочого дня й величину заробітної плати, можна впливати на пропозицію праці.

Ринок праці — найбільш складний із всіх ринків ресурсів, що пов'язане з особливостями робочої сили як ресурсу. Зокрема, робоча сила характеризується:

• різними фізичними даними й різними спо­ собностями, у чинність чого при висновку трудово­ го контракту неможливо заздалегідь визначити ре­ альный рівень трудових зусиль працівника;

• неоднаковою кваліфікацією, що обумовлює розходження в заробітній платі.

У зв'язку із цим єдиного ринку праці практично не існує. Він диференціюється по професіях, галузях, територіях. У цих умовах перехід працівника з одного ринку на іншій пов'язаний з більшими витратами:

• робоча сила мобільна (у всякому разі в опре­ ділених межах), тобто може переміщатися по території, поміняти одне заняття іншим;

• праця невіддільна від людини як індивідуума. Отже, він включає соціальний, психо­ логічний і політичний аспекти.

У працівників, на відміну від машин, є права, які вони так чи інакше відстоюють. Зі сказаного випливає, що праця (трудові ресурси) є особливим видом ресурсів.

Особливостями ресурсів праці визначається специфічність факторів, що впливають на пропозицію робочої сили на ринку праці. До числа таких факторів ставляться:

• демографічні — темпи приросту населення і його працездатної частини, половозрастная струк­ тура,

• економічні — тривалість робочого часу, стан пенсійного забезпечення, уро­ вень безробіття;

• психологічні — бажання працювати;

• соціальні — престижні моменти;

• пов'язані з утворенням і підготовкою кадрів.

Особливості ресурсу робочої сили впливають на формування попиту на працю - він формується завжди на рівні окремої фірми.

Разом з тим, мобільність робочої сили (можливість перейти на роботу в іншу галузь, регіон, на інше підприємство, перемінити професію, підвищити кваліфікацію) обумовлює той факт, що пропозиція праці, на відміну від попиту, складається на рівні галузі, всієї промисловості, суспільства в цілому.

Звідси треба, що формування ціни праці шляхом конкуренції всіх працівників відбувається практично на рівні всього народного господарства.

Функціонування ринку праці ускладнюється також наявністю безробіття.

При найманні робочої сили трудовий контракт не відображає "якість" працівника.

Рівень заробітної плати, установлений при найманні, може виявитися вище, ніж відповідним можливостям, що виявилися, працівника. Зниження ж заробітної плати є порушенням контракту. У такій ситуації ціна праці стає негнучкої, викликає надлишкову пропозицію робочої сили.

У той же час особи, які втратилися роботи не відразу наймаються туди, де заробітна плата нижче колишньої. А це перешкоджає рівновазі на ринку купа.

Структура ринку праці теж відрізняється складністю. Зв'язано це з тим, що ринкова організація попиту та пропозиції на цьому ринку доповнюється діяльністю (втручанням) профспілок, що коштують на стражі прав працівника, і держави.

Держава впливає на ринок праці шляхом установлення мінімуму заробітної плати. Цей показник (мінімум заробітної плати) впливає на величину заробітної плати у всьому народному господарстві. Ця обставина впливає на ринок праці^-

• стимулюється ріст зайнятості, тому що перед перед­ прийняттям ставиться бар'єр на шляху зниження з­ держек за рахунок зниження заробітної плати,

• внаслідок підвищення цієї частини витрат недо­ торые фірми стають збитковими й частина за­ нятых перетворюється в безробітні.

Все сказане свідчить про недосконалість ринку праці.

Ринкова рівновага досягається й підтримується при деякому надлишку пропозиції стосовно попиту. Цим, властиво, і обумовлюється наявність безробіття. Її рівень коливається від 2 до 15% від числа зайнятих залежно від стану економіки й характеру державного регулювання зайнятості

Що означає перехід до ринку робочої сили?

Насамперед — це визнання права вільного продажу кожною людиною своєї робочої сили на засадах трудового наймання по власному виборі й бажанню. Принцип: хочу - продаю, не хочу - не про даю, кому хочу - тому продаю.

Друга обставина — ринок робочої сили має на увазі можливість продавати неї за ринковою ціною, що складається в процесі узгодження між працівником і наймачем при дотриманні мінімального рівня оплати праці, передбаченого законом, і відсутності обмежень по верхньому рівні.

Основою трудових відносин в умовах ринку робочої сили є вільний, добровільно ув'язнений контракт між працівником і його наймачем на умовах взаємної згоди й відповідно до діючого законодавства про працю.

Свідоцтвом формування ринку праці, зокрема, є і його інституціональне оформлення створене фонд сприяння зайнятості, функціонують центри зайнятості, формується законодавча база. Інакше кажучи, складається інфраструктура ринку праці, що являє собою сукупність установ і інститутів сприяння зайнятості, включаючи державні й недержавні структури (постійного й тимчасового характеру), громадські організації й кадрові служби підприємств у єдності з нормативно-правовою сферою їхньої діяльності.

Особливість ринкового механізму розподілу й перерозподіли робочої сили полягає в тому, що він об'єктивно пов'язаний з необхідністю резервування частини робочої сили. Без цього неможлива конкуренція, перелив капіталу й розвиток ринкової економіки як такий.

Резервування робочої сили — це важливий елемент механізму самонастроювання ринку праці. Він припускає різноманіття форм її акумуляції залежно від причин, що породжують необхідність резервування робочої сили.

Деякі із цих причин зводяться до наступного:

• формування робочої сили відповідно до мінливих вимог виробництва (ре­ зерв у сфері професійної підготовки, пе­ реподготовки й підвищення кваліфікації як на підприємствах (внутріфірмове навчання), гак і в стаціонарних навчальних закладах з відривом від виробництва),

» рух працівників між підприємствами, oi раслями, сферами діяльності й по території, що відображає розподіл і перерозподіл робочої сили;

• резерв у сфері обігу, що утвориться особами, що міняють місце роботи із собствен­ ному бажання, через скорочення штатів і ви­ свобождения з підприємств по різним причи­ нми, а також тими, хто не включився в роботу по­ сле закінчення навчального закладу,

• створення нових підприємств, формування від раслей, банкрутство й ліквідація нерентабель ных видів діяльності, причини техніці техно логічного, організаційного, сезонного харак тера. Ці причини припускають мобільність ра ботников, здатність їх до перемикання й І функціонуючі в резервний стан і про ратно. При цьому резерви можуть накопичуватися як усередині фірми, так і в сфері обігу й носити схований або фіксований характер.

Зазначені сфери резервування робочої сили взаємозалежні між собою й зі сферою зайняте ти На цьому зв'язку й будується механізм самонастроювання ринку праці.

Співвідношення резервної й функціонуючої рабо чий чинності, тривалість часу праці й бездіяльності в окремих працівників, величини резервів, що накопичуються в сферах формування, використання й обіги робочої сили дуже рухливі, залежать від безлічі факторів і мають потребу в обліку й регулюванні з боку держави.

Без такого регулювання становлення ринку йде деформування. Резервування робочої сили приймає нераціональні, виродливі форми й супроводжується негативними наслідками для життєвого положення працівників, для конкурентоспроможності підприємств і ефективності суспільного виробництва в цілому.

Перехід від централізованого розподілу й перерозподілу працівників у народному господарстві до ринку праці й механізму його самонастроювання припускає створення адекватній його природі інфраструктури, що повинна послабляти диспропорції, що виникають між попитом та пропозицією на локальних ринках праці й погоджувати інтереси його суб'єктів. Для ринку, що формується в нашій економіці, праці на сучасному етапі характерними є наступні проблеми:

\. Незважаючи на триваючу економічну кризу ріст безробіття залишається помірним. Разом з тим найближчим часом навіть із появою симптомів стабілізації навряд чи можливі позитивні зміни на ринку праці. 2. Невідповідність між динаміками розвитку економіки й зайнятості.

Інтенсивний спад виробництва й збільшення фінансово-економічних проблем не супроводжується відповідним скороченням чисельності зайнятих. У результаті має місце зниження продуктивності праці. Перед багатьма організаціями коштує проблема - скорочення персоналу з метою підвищення ефективності виробництва або збереження кадрового ядра чекаючи економічного підйому.

3. Обмежені інвестиційні можливості соз дають небезпека дефіциту робочих місць у бли жайшее час.

4. Додатковий фактор безробіття — эю труднощі у фінансуванні бюджетної сфери

5. Загострення проблем працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення мо­ лодежи, інвалідів, жінок, демобілізованих військовослужбовців. Це обумовлюється активиза цией пошуків роботи (у результаті зниження уро­ вня життя) групами населення, які раніше в меншому ступені претендували на робочі місця.

6. Відбувається поділ зайнятості на повну, година­ тичную, тимчасову й епізодичну. Зберігають­ ся значні обсяги схованого безробіття. Має місце пропозиція робочої сили в сфері економіки, недоступної оподатковуванню.

7. Система державного професійного утворення недостатньо гнучко реагує на з­ менения попиту на робочу силу. Збільшується розрив між необхідним роботодавцями каче­ ством робочої сили й кваліфікацією соискате­ лий робітників місць.

8. Погіршуються умови праці, знижується якість робочих місць, формуються непрестижні, праця­ але займані робочі місця. Виробничий травматизм збільшує груп­ пу осіб з обмеженою працездатністю, за­ нять яких дуже складно.

9. У відносно благополучному положенні, з точ­ ки зору кадрової стабільності, перебувають від­ расли економіки, орієнтовані на експорт

10. Організації, що перебувають у кризовій ситуації втрачають кваліфіковані кадри. Формується дефіцит досвідчених навчених кадрів, що стає дестабілізуючим економічним фактором.