biologia_otvety

Завдання 28

М’язова тканина утворена окремими клітинами, що називаються м’язовими волокнами. В них розташовані найтонші нитки — міо­ фібрили, здатні скорочуватись. Виділяють гладеньку і поперечно­ смугасту (посмуговану) м’язові тканини. Остання називається так тому, що її волокна мають поперечну смугастість завдяки правильному чергуванню світлих і темних дисків.

Поперечносмугасту м’язову тканину часто поділяють на скелетну та серцеву. Скелетна складається з волокон витягнутої форми, які досягають у довжину 10–12 см і забезпечують функції руху. Серцева м’язова тканина, як і скелетна, має поперечну смугастість, однак, на відміну від скелетної, містить спеціальні ділянки, де м’язові волокна щільно змикаються. Завдяки такій будові скорочення одного волокна швидко передається іншим, що забезпечує одночасне скорочення великої ділянки м’яза. З гладенької м’язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів — шлунка, кишечнику, сечового міхура, кровоносних судин. Гладенькі м’язи регулюють їх скорочення і зміну діаметра кровоносних судин.

Нервова тканина виконує функції сприйняття, переробки, зберігання і передачі інформації, що надходить як із навколишнього середовища, так і зсередини організму. Діяльність нервової системи забезпечує реакцію організму на різні подразники і координацію роботи різних органів тварин і людини. Нервові клітини — нейрони зазвичай мають зірчасту або веретеноподібну форму і складаються з тіла та відростків (аксон і дендрити). Вкриті оболонкою відростки нервових клітин називаються нервовими волокнами. Основними властивостями нейрона є здатність збуджуватись і проводити імпульси по нервових волокнах. Дендрити проводять збудження до тіла нейрона, а один довгий відросток (аксон) — від тіла нейрона. У більшості випадків нейрони розташовані в нервових центрах — мозкові, гангліях та нервових вузлах.

Нервова тканина входить до складу організму як його частина і забезпечує об’єднання функцій всіх інших частин організму.

Завдання 29

Фізичні вправи забезпечують тренування та розвиток опорнорухової, серцево-судинної та дихальної систем організму, підвищують їх стійкість до навантажень. Фізичні вправи підвищують інтенсивність обміну речовин, а також опір організму хворобам. Фізичні тренування дуже важливі в дитячому віці (до 16–18 років), коли відбувається інтенсивний розвиток кісткової системи та м’язів.

www70 .e-ranok.com.ua

Особливо корисні загальні навантаження, у яких задіяні великі комплекси м’язів, серце, дихальна система (біг, теніс, плавання). У цьому випадку має місце не лише збільшення об’єму м’язів, але й зміцнення серцевого м’яза, стінок судин. Тренування, проте, не повинні бути виснажливими; вправи з великими навантаженнями слід проводити з періодичністю один раз на два-три дні. Інакше розвивається виснаження. Воно зумовлене тим, що організм не встигає уповні відновити енергетичні ресурси, витрачені під час виконання вправ. Отже, помірні фізичні навантаження є необхідними для збереження здоров’я.

Завдання 31

Формування цілісного, відносно об’єктивного сприйняття оточуючого світу забезпечується роботою ділянок головного мозку, які відтворюють різні типи розумових процесів. Із функціональною міжпівкулевою асиметрією мозку пов’язано два типи мислення: абстрактно-логічне (аналітичне, дискретне) та просторово-образне (синтетичне). Ліва півкуля забезпечує аналіз, логіку, деталізацію, допомагає будувати причинно-наслідкові ланцюги, забезпечує абстрактно-логічну складову розумового процесу, права півкуля забезпечує узагальнення, інтуїтивне сприйняття, багатогранність інформації, образність. Ліва півкуля працює послідовно, вибудовуючи логічні ланцюги, оперуючи фактами, символами, знаками. Права півкуля забезпечує творчі здібності, здатність до адаптації, етику.

71www.e-ranok.com.ua

Завдання 27

В Г А Б

www72 .e-ranok.com.ua

Завдання 28

Головний мозок розташований в порожнині черепа і має такі відділи: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок і великий мозок. Довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок складають стовбур головного мозку.

Довгастий мозок є продовженням спинного мозку і переходить у задній мозок. Виконує рефлекторну та провідну функції. В ньому розташовані центри безумовних рефлексів жування, ковтання, ссання, кашлю, чхання, блювання, мигання. Регулює дихання, травлення, кровообіг.

Задній мозок складається з моста та мозочка. Міст разом із дов­ гастим мозком є продовженням спинного мозку, він виконує рефлекторну та провідну функції. Він зв’язує довгастий і середній мозок. Мозочок розташований безпосередньо над довгастим мозком, його поверхню утворює сіра речовина, під нею розташована біла речовина. Він регулює рухові акти, координацію рухів.

Середній мозок підтримує тонус скелетних м’язів. У ньому розміщені центри орієнтувальних рефлексів на зорові та звукові подразники.

Проміжним мозком закінчується стовбурова частина головного мозку. Через нього проходять імпульси до кори великих півкуль від усіх рецепторів — зорових, слухових, шкірних та ін. Від діяльності проміжного мозку залежить здійснення більшості складних рухових рефлексів — ходіння, бігу, плавання. Він узгоджує роботу різних внутрішніх органів, регулює обмін речовин, температуру тіла, виробляє біологічно активні речовини (гормони), які здійснюють гуморальну регуляцію діяльності організму.

Великий (кінцевий) мозок складається з двох півкуль головного мозку, що вкривають середній і проміжний мозок. Їхня поверхня вкрита корою, яка утворена сірою речовиною. Під корою розташовується біла речовина. Сіра речовина вкриває півкулі мозку і мозочка, утворюючи кору. Крім того, вона у вигляді окремих скупчень (ядер) міститься всередині білої речовини. Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв’язують головний мозок із спинним, а також частини головного мозку між собою. У корі головного мозку виділяють чутливі і рухові зони. Поверхня півкуль складчаста — має борозни і опуклі звивини, що збільшує її площу. Борозни ділять кожну півкулю на лобову, тім’яну, скроневу і потиличну частини. У задній центральній звивині позаду центральної борозни розміщена зона шкірної та суглобно-м’язової чутливості, у передній центральній

73www.e-ranok.com.ua

звивині — рухова зона, у скроневій — слухова. Зорова зона розміщена в корі потиличної частини півкуль. Поблизу бокової борозни розміщена смакова зона. Нюхова зона розміщена біля основи півкуль. Чисто мовної зони немає. Вона представлена в корі скроневої частини, нижній лобовій звивині зліва, на тім’яній частині. Кора великих півкуль функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної діяльності людини.

У людини, як і в інших хордових, налічується 12 пар черепномозкових нервів, які відходять від головного мозку. Вони здійснюють зв’язок між мозком та органами чуття, м’язами і залозами голови.

Завдання 29

Отримані дані дослідження можна пояснити тим, що в результаті повторення рухів формуються навички.

Навички — дії, складові частини яких у процесі формування стають автоматичними. За наявності навичок діяльність людини стає продуктивнішою. Відповідно до видів дій розрізняють і види навичок: рухові, сенсорні, інтелектуальні. В усіх видах діяльності необхідні навички: навчальні, трудові, ігрові тощо.

В основі утворення навичок лежать спроби та відбір. Людина, керуючись певними орієнтирами, пробує виконувати певні дії, конт­ ролює результат. Успішні рухи, виправдані орієнтири та способи регуляції поступово відбираються і закріплюються; невдалі і невиправдані — пригнічуються і відсіюються. Без таких повторних практичних спроб формування навичок неможливе.

Розглянемо механізм формування рухових навичок під час гри

вбаскетбол. Утворення складних рухових навичок відбувається досить важко і проходить ряд етапів. Так, на початку повторення рухи не координовані, хоча і виконуються під контролем свідомості. У роботу включаються м’язи, які не беруть участі у виконанні даної навички. Людина робить зайві рухи. Це пов’язано з поширенням збудження корою великих півкуль. Навичка є дуже нестійкою. Сторонні зовнішні подразники (окрики вболівальників), емоційні напруження призводять до порушення навички. При постійній грі

вбаскетбол відбувається концентрація збудження у тих нервових центрах, які відповідають за формування відповідної рухової навички. Координація рухів і стабільність навички поліпшуються. Рухи виконуються економніше, вільніше і точніше. Але в незвичайній,

www74 .e-ranok.com.ua

новій обстановці (наприклад, на спортивних змаганнях) навичка може порушуватися.

З удосконаленням рухової навички настає її автоматизація. Рухи виконуються підсвідомо, тобто людина концентрує свою увагу не на виконанні рухів, а на їх результаті. Автоматизовані навички полегшують роботу мозку і підвищують його працездатність. Автоматизовані навички важко піддаються зміні. Часто буває так, що виробити нову навичку легше, ніж виправити стару. Якщо рухова навичка здійснюється автоматично, то це не значить, що вона не буде осмислена потім. Після виконання рухової навички, як правило, людина може детально проаналізувати більшість своїх рухів і, якщо необхідно, зайнятись їх удосконаленням. Утворені навички можуть бути перенесені з одного виду діяльності на інший, подібний до нього. Так, навички, утворені в результаті гри в баскетбол, зберігаються

іудосконалюються під час оволодіння стрибками у висоту чи гри у волейбол. Тому в людини, яка володіє великою кількістю навичок

іумінь, кожна нова навичка утворюється швидше.

Висновки: навички, як і звички, утворюються шляхом тривалого тренування, і для їх підтримання необхідні постійний самоконтроль та самовиховання.

Завдання 31

Перед змаганнями спортсмен перебуває у стресовій ситуації, у нього виникає стресова реакція. Її можна поділити на 3 умовні фази: тривоги, опору, виснаження.

Стресові фактори активізують роботу гіпоталамусу, підвищують активність гіпофізу і надниркових залоз. Одночасно збуджується симпатичний відділ вегетативної нервової системи.

Стресовий фактор через відповідні аналізатори впливає на кору головного мозку. Далі через таламус сигнал потрапляє до гіпоталамусу і паралельно — у ретикулярну формацію. Ретикулярна формація, гіпоталамус і лімбічні структури беруть участь у розвитку необхідної адекватної реакції.

Основні структури мозку, що беруть участь у виникненні стресу: лобна доля, лімбічні структури, гіпоталамус і центри довгастого мозку.

Робота цих частин головного мозку допомагає спортсмену адаптуватися до стресу.

75www.e-ranok.com.ua

Завдання 27

Б Г В А

www76 .e-ranok.com.ua

Завдання 28

Сітківка містить два види фоторецепторів: палички (120 млн) та колбочки (6–7 млн). Палички відповідають за сутінковий зір, вони чутливіші до світла, але сприймають чорно-біле зображення. Колбочки відповідають за кольоровий зір. Виявлено три типи колбочок: перші сприймають синій колір, другі — зелений, треті — червоний. Усе різноманіття кольорів, які розрізняє людське око, формується внаслідок поєднання цих трьох основних. Колбочки зосереджені в центральній зоні сітківки, а палички — на периферії. У жовтій плямі вони взагалі відсутні.

Процес перетворення світлового імпульсу на електричний такий. У паличках міститься пігмент родопсин, який являє собою комплекс білка з вітаміном А. У разі потрапляння кванта світла на молекулу родопсину відбувається її руйнування. У цьому випадку виникає імпульс, що підсилюється нейроном, який утворює синапс з кожною клітиною-паличкою. Колбочки містять інший пігмент — йодопсин. Він також руйнується під дією світла певної довжини хвилі. Що яскравіше світло, то більша кількість пігменту руйнується й відповідно більше імпульсів надходить у головний мозок. Після припинення дії світла родопсин і йодопсин відновлюються протягом декількох хвилин.

Завдання 29

Біологічний вид Людина розумна — це унікальна життєва форма, що поєднує біологічну і соціальну сутність. Життєдіяльність людського організму ґрунтується на фундаментальних біологічних процесах — харчуванні, диханні, виділенні, розмноженні тощо, які відбуваються в ньому і яким належить визначальна роль у забезпеченні його життєздатності. Разом із цим людина — унікальний вид живих організмів. Людина веде суспільний спосіб життя, має розум, здатність до творчості та творчої праці, володіє мовою, що дозволяє передавати інформацію (знання, уміння, навички) від покоління до покоління, накопичуючи і примножуючи її.

На відміну від усіх інших видів, які пристосовуються до природних умов у результаті морфофізіологічних змін, людина змінює навколишнє середовище, користуючись знаряддями праці, виробляючи одяг, будуючи житло, окультурюючи рослини і одомашнюючи тварин, розвиваючи науку і виробництво.

Процес індивідуального розвитку людини ґрунтується на інформації двох видів. Перший — це біологічна інформація, що зафіксо-

77www.e-ranok.com.ua

вана як генетична в ДНК (універсальний для всіх живих організмів механізм зберігання, реалізації та передачі інформації від покоління до покоління). Завдяки їй в індивідуальному розвитку людини складається специфічний комплекс анатомічних і фізіологічних ознак, властивостей, якостей, що відрізняють його від інших видів живих організмів.

Однак, оскільки існують розум і мова, є і другий вид інформації, представлений сумою знань і вмінь. Вони створюються, зберігаються, використовуються і примножуються поколіннями людей у міру розвитку людського суспільства. Освоєння їх індивідуумом відбувається в процесі його виховання, навчання і спілкування в суспільстві. Поняття соціальної спадковості властиве виключно людському суспільству.

На соціальній сутності засновані закономірності нашого історичного розвитку, що й зумовило ослаблення ролі природного добору. З появою кроманьйонців він втрачає провідне значення у розвитку людини і біологічна еволюція поступається місцем соціальній.

Завдання 31

При тривалому переохолодженні дихальних шляхів у людини, організм якої недостатньо тренований та адаптований витримувати холод, відбувається зниження опірної стійкості організму, пов’язане з порушенням регуляції кровообігу. Це у свою чергу призводить до зараження бактеріями або вірусами, згодом відбувається розмноження збудників хвороби на поверхні дихальних шляхів, розвивається місцеве запалення та хворобливий стан.

www78 .e-ranok.com.ua

79www.e-ranok.com.ua