Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Literatura_OM / Операційний менеджмент Батченко Л.В., Рекова Н.Ю

..pdf
Скачиваний:
180
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
985.09 Кб
Скачать

Вони складають сегмент ринку після відокремлення спеціальним чином і володіють визначеними загальними ознаками.

Однією з основних задач фірми є визначення найбільш відповідного до її профілю та її можливостей сегмента ринку, тобто конкретної групи споживачів, у відношенні до яких проводиться інтенсивна дослідницька робота й активна діяльність по просуванню товарів. Сегментування ринку пов’язане із задачею оптимізації витрат фірми.

Якщо позначити через хj змінну, яка показує доцільно чи ні працювати на j-му сегменті, j = 1, ... , n, то можна побудувати таку оптимізаційну модель вибору сегментів ринку:

n

С( х ) (cjk j z j )X j min ;

j 1

n

p j k j x j P ;

j 1

n

x j N ;

j 1

 

1,

j 1,..., n,

Хj

 

 

0

 

де n – кількість можливих сегментів ринку даної фірми і даного товару, n ≥ 2; N – загальна кількість сегментів, на яких фірма має намір би продавати товар, 1 < N ≤ n; kj – кількість товару, що може бути реалізована на даному сегменті за визначений період часу j = 1, ... , n, фіз. од.; cj – питомі витрати, пов’язані з реалізацією одиниці товару на j-му сегменті, гр. од. /фіз. од.; zj – витрати з реалізації товару на j-му сегменті, що не залежать від обсягу продажів; рj – виторг (прибуток) від реалізації одиниці товару на j-му сегменті гр. од. / фіз. од.; Р – мінімально необхідний сумарний виторг (прибуток)за визначений період, гр. од.; С(х) – цільова функція сумарних витрат на реалізацію товару, гр. од.

Розв’язання даної задачі цілочислового лінійного програмування дозволяє установити найбільш вигідні сегменти ринку з погляду мінімізації витрат на їхнє освоєння.

Ситуаційні вправи

Ситуаційна вправа 1. «Краща деталь – це відсутність деталі»

Зборка нової 2760-ї моделі касового апарата корпорації NCR – задача нескладна. За суттю, головний інженер-технолог корпорації Вільям Спрейг може зробити це менше, ніж за дві хвилини. Щоб до-

21

могтися такої простоти складального процесу, нова модель термінала, за вимогами пана Спрейга, була спроектована таким чином, що її компоненти з’єднуються без застосування гвинтів чи болтів.

У цілому апарат складається з 15 комплектуючих, які закуповуються у зовнішніх постачальників. Дана модель містить на 85% менше деталей, які поставляються на 65% меншою кількістю постачальників, ніж попередня 2160-та модель компанії. Зборка нової моделі займає лише 25% від затрачуваного часу. За словами Спрейга, інсталяція і технічне обслуговування також значно спрощені. «Простота переноситься на всі наступні операції, включаючи обслуговування в робочих умовах».

Ця нова продукція є яскравим прикладом переваг, яких можна досягти завдяки застосуванню нового методу інженерних розробок, названого «проектуванням для підвищення можливостей виробницт-

ва» (метод DFM, тобто Design For Manufacturability). Серед інших ен-

тузіастів цього методу такі промислові гіганти, як «Ford», «General Motors», IBM, «Motorola», «Perkin-Elmer» і «Whirlpool». Компанія

«General Electric» з 1981 року застосовувала цей метод більше, ніж у ста своїх програмах по розробці нової продукції, починаючи з розробки електропобутових приладів і закінчуючи коробками передач для авіаційних двигунів. За даними GE, ця концепція принесла компанії 200 млн дол. прибутку завдяки скороченню витрат виробництва або збільшенню частки в обороті ринку збуту.

Однією з найбільш помітних фігур у сфері використання методу DFM є професор промислового і виробничого інжиніринга університету Род-Айленда і співзасновник компанії «Boothroyd Dewhuns Inc.» Джеффрі Бутройд. Ця маленька компанія, розташована в Уекфілді (Великобританія), розробила кілька комп’ютерних програм для полегшення аналізу проектування виробничого процесу.

За словами на Бутройда, найбільш значні результати досягнені завдяки відмовленню від гвинтів та інших кріпильних елементів. У рахунку-фактурі постачальника болти і гайки зазвичай коштують дешево й загалом на їх частку припадає не більше 5% суми, зазначеної у кошторисі на матеріали. Однак якщо скласти всі пов’язані з ними витрати, наприклад час, необхідний для з’єднання деталей перед установкою і закручування болтів, ми одержимо приблизно 75% загальної вартості зборки. «Під час проектування нової продукції передусім необхідно врахувати кріпильні деталі», – говорить пан Бутройд.

22

Головний інженер-технолог корпорації NCR пан Спрейг підрахував, що якби до конструкції нового касового апарата 2760-ї моделі входили гвинти, загальна вартість моделі склала б 12,5 дол. за один гвинт. «Ми нарешті позбулися того величезного впливу, який здійснюють такі маленькі деталі, як гвинти, насамперед на суму накладних витрат», – наголосив пан Спрейг. І це зовсім закономірно, підкреслює він, оскільки під час розробки нової продукції: «...найважливішою є можливість у зазначений термін вивести її на ринок збуту. Краще перевищити бюджет і встигнути вчасно, ніж затримати випуск, залишаючись у рамках бюджету».

Однак корпорації NCR удалося в рекордний термін вивести свою спрощену модель терміналу на ринок, не забуваючи при цьому про дріб’язки. Формально продукцію запропонували споживачам у січні 1997 року, усього через 24 місяці після початку її розробки. Проектування виконувалося винятково із застосуванням комп’ютерної техніки, і від самого початку використовувався груповий метод, відповідно до якого в роботі брали участь представники різних відділів і підрозділів. Модель не зійшла з монітора комп’ютера доти, доки результатами роботи не були задоволені всі члени групи: інженери, виробничники, основні постачальники, служби закупівель і роботи з покупцями.

За такого підходу плата за монтажні роботи, форми для виливки пластикових корпусів та інші елементи розроблялася одночасно. Це дало змогу уникнути традиційних відставань, що, як правило, виникали у зв’язку з тим, що проектувальники немовби перекидають нову продукцію «через стінку» виробникам, і тим доводилося самостійно вирішувати проблеми у міру їх виникнення на виробництві. «Руйнування стіни, яка розділяла проектування і виробництво для посилення ефекту спільного інженерного проектування стало дійсним проривом у цій сфері», – заявляє Спрейг.

Процес проектування касового апарата почався з розробки автоматизованої інженерної програми, за допомогою якої група змогла змоделювати тривимірні моделі всіх деталей продукції на комп’- ютерному моніторі. Ця ж програма застосовувалася для аналізу характеристик ефективності і надійності кінцевої продукції та її компонентів. Після цього усі компоненти, імітовані на екрані, а також на моніторі були зібрані разом, щоб перевірити точність зборки. У ході роботи над проектом конструкція періодично перевірялася із застосуванням програмного забезпечення фірми «Boothroyd Dewhurst Inc.». Унаслідок

23

цих перевірок у проект був внесений ряд змін, що, у свою чергу, дало змогу скоротити кількість комплектуючих від 21-го до 15-ти.

Після того, як кожний член групи схвалив нову продукцію, дані про комплектуючі були передані електронною поштою прямо в автоматизовані виробничі системи постачальників компанії. Проектувальники NCR були переконані, що апарат працюватиме, тому навіть не створили макет.

Слід зазначити, що метод DFM може стати могутньою зброєю в боротьбі проти закордонних конкурентів. Так, наприклад, трохи раніше компанія IBM скористалася програмами «Boothroyd Dewhurst» для аналізу матричних принтерів, які їй постачала Японія, і вирішила, що може випускати таку ж продукцію значно кращої якості. Її модель принтера «Proprinter» містить на 65% менше деталей, і збирається на 90% швидше. «Майже всю продукцію, яка випускається в Японії, можна вдосконалити за допомогою методу розгортання функції якості, а іноді й дуже значно», – наполягає професор Бутройд.

Питання для самостійного опрацювання

Які проблеми створення нової продукції вдалося вирішити за допомогою підходу, використаного компанією NCR?

Джерело. Otis Port «The Best-Engineering part is no part at all» //

Business Week. – 1989. – May 8. – Р. 150.

Ситуаційна вправа 2. «Розробка нової продукції в Японії»

Подібно до знаменитого Чарівного міста в країні Оз, зовнішній вигляд японських промислових гігантів не відповідає їх сутності. Вони розробляють далеко не всі свої виробничі лінії і не завжди випускають продукцію. По суті, ці величезні підприємства більше схожі на «торговельні компанії». Замість того, щоб проектувати і виробляти продукцію, вони займаються координуванням складного виробничопроектувального процесу, в якому бере участь безліч дрібних компаній. Товари, які ви купуєте в упаковках з відомою назвою виробника, рідко виготовляються на його фабриці, а часто навіть розробляються іншими фірмами. Одна компанія проектує продукцію, друга здійснює зборку, третя займається упакуванням товару в коробки з всесвітньо відомим ім’ям, а четверта доставляє продукцію споживачам.

24

Вам не здається, що вся ця процедура занадто складна? Адже очевидно, що такі величезні корпорації мають свої заводи і фабрики з тисячами робітників. Тоді чому вони не використовують для випуску товарів власні ресурси?

Вони це роблять, але лише частково. Наприклад, такому гіганту електронної промисловості, як «Matsushita», було б зовсім недоцільно віддавати в чужі руки проектування, виробництво і зборку холодильників і мікрохвильових печей. Ця продукція якнайкраще підходить для масового виробництва на великих, повністю автоматизованих фабриках цієї величезної корпорації. Щорічно з конвеєрів фабрик корпорації сходять сотні тисяч одиниць такої продукції.

Інша справа, коли мова йде про продукцію, яка, щоб зберегти прихильність споживачів, має постійно перепроектовуватися, наприклад, кишенькові плеєри, програвачі компакт-дисків чи персональні комп’ютери. «Зміна проекту приводить до модернізації виробничої лінії, а це означає необхідність закупівлі нових деталей і безлічі інших змін. Звичайно компанія, яка випускає продукцію такого типу, робить і продає протягом декількох місяців близько 30 тис. од., після чого здійснює переоснащення виробництва, потім продає ще 50 тис. од., знову змінює ряд основних комплектуючих і знову проводить модернізацію залежно від зміни умов конкуренції – і так протягом усього життєвого циклу виробничої лінії. Незважаючи на те, що багато сучасних промислових гігантів узяли на озброєння і широко використовують новітні гнучкі виробничі системи (FMS), які забезпечують їм велику перевагу в процесі виробництва, більшість з них воліють уникати переоснащення виробничих ліній.

З цієї причини такі компанії передають значну частину свого бізнесу субпідрядникам, тобто меншим фірмам, яким вони довіряють. У свою чергу фірми, яким доводиться тричі на рік здійснювати перепроектування продукції і модернізацію виробничого процесу, підписують контракт на проектувальні роботи і виробництво десятків основних комплектуючих з меншими компаніями.

Скільки ж компаній можуть утримувати такі піраміди субпідрядників? Ви скажете, кілька десятків? Сотні? Відповідь невірна. Авторам відома одна компанія, яка спеціалізується на випуску електронного устаткування, що має 6000 субпідрядників у своїй промисловій групі, більшість з яких – міні-майстерні, які створені винятково для того, щоб періодично виконувати невеликі замовлення для компанійзамовників.

Ласкаво просимо в реальний світ японського виробництва!

25

Питання для самостійного опрацювання

Які недоліки і переваги японського підходу до розробки нової продукції?

Джерело. Kuniyasu Sakai «The Feudal World of Japanese Manufacturing» // Harvard Business Review. – 1990. – № 11-12. – Р. 38-40.

Ситуаційна вправа 3. «Стратегічний вибір для компанії «Sainsbury»: практичне застосування матриці Ансоффа»

Пан Дж. Сейнсбері роками посідав лідируюче положення на ринку супермаркетів і вніс суттєві зміни в процес роздрібної торгівлі останнього десятиріччя.

У спробі відновлення його компанія спочатку диверсифікувала свій портфель роздрібної торгівлі, проникаючи на різні ринки й у різні країни для розвитку нових видів діяльності, що могли б приносити додатковий прибуток. Скорочення прибутковості на ринку роздрібної торгівлі продуктами харчування у Великій Британії, що набуло рис жорсткої конкуренції через спроби компаній, які суперничають, «Tesco» і «Asda» усталити свої ринкові позиції, змусило компанію «Sainsbury» диверсифікувати свої операції таким чином, щоб сильно відрізняв її від конкурентів у Великій Британії.

Стратегія диверсифікованості у Великій Британії бере свій початок з 1977 р., коли «Sainsbury» відкрила свій перший магазин «Savacentre». Він являв собою гіпермаркет, що, крім продовольчих товарів, пропонував усю гаму одягу й інших товарів. У 1981 р. з’явилися магазин «Homebase», магазин DIY, а в 1982 р. було зроблено перше вкладення капіталу в «Shaws» – американську компанію роздрібної торгівлі продуктами харчування, що через п’ять років перейшла в повне володіння «Sainsbury». Ці придбання відсторонили компанію «Sainsbury» з ринку роздрібної торгівлі продуктами харчування Великої Британії, виходячи з опублікованих даних, забезпечили 13% прибутку від ведення операцій, що, за підрахунками аналітиків, у наступні два-три роки мав би досягти 20%. У 1994 р. із придбанням «Sainsbury» 16% участі в американській компанії «Giant Foods» диверсифікованість вступила в нову стадію.

Стратегія почала приносити плоди, коли прибуток від ведення операцій групи компаній «Sainsbury» у 1994 р. зріс на 10,2%, переважно завдяки успішній діяльності в галузях, непов’язаних з роздріб-

26

ною торгівлею продовольчими товарами. Голова правління Дж. Сейнсбері зазначив, що між новими видами діяльності й «серцевинним» профілем групи – операціями з управління супермаркетами – є істотна подібність: «Усі ці галузі використовують наші ключові навички у сфері закупівель, систем управління власністю і розробкою власних фірмових марок. Вони також дотримуються тієї ж самої філософії бізнесу, що високо цінує гроші та якість. Ми не працюємо в середовищі дисконтування і вважаємо, що будемо почувати себе в ньому дискомфортно».

Ця стратегія виявилась своєчасною. У бізнесі, пов’язаному із супермаркетами, скоротилася прибутковість, і компанія «Sainsbury», на відміну від своїх суперників, була готовою до цього.

Як висловився Сейнсбері: «На нашу думку, маємо розуміти, що відбувається в галузі, бо ми завжди думали, що не зможемо зростати тими ж темпами. Таким чином, наша стратегія полягала в тому, щоб перенести центр діяльності у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами за кордони Великої Британії чи проникнути в інші сфери роздрібної торгівлі в країні, але не робити і того, й іншого водночас. Ми вважали, що маємо кожного періоду часу розвиватися тільки в одному напрямку».

Стратегію компанії «Sainsbury» можна проаналізувати з погляду матриці Ансофа. На рис. 2 подані напрямки стратегії компанії

«Sainsbury».

Ринок

 

Продукт

 

Наявний

 

Новий

Наявний

Частка в компанії «Giant

 

 

 

 

Foods» (США)

 

Мертва зона

 

 

 

 

 

Придбання компанії

 

 

 

 

 

 

 

«Shaws» (США)

 

 

 

Новий

 

 

Магазини нового типу

 

 

 

«Savacentre»,

 

 

 

«Homebase»

Рис. 2. Стратегічний вибір компанії «Sainsbury»

Конкуруючі супермаркети також намагалися застосовувати аналогічну стратегію, хоча вони все ж таки диверсифікували свої операції, але прийшли до цього пізніше і з меншим ступенем диверсифіко-

27

ваності. Компанія «Tesco» процвітала у встановленні зв’язку з мережею супермаркетів «Catteau» у Франції і «Global» в Угорщині. Але ці підприємства надто малі, щоб вплинути на положення групи в цілому. Крім того, поглинувши компанію «William Low», шотландського виробника віскі, група «Tesco» ще більше прив’язала себе до внутрішніх ринків Великої Британії.

У 1996 р. низка супермаркетів удалася до альтернативного напрямку стратегії – була зроблена спроба розпродажу вільних площ іншим роздрібним компаніям, наприклад, банкам і туристичним агентствам.

Питання для самостійного опрацювання

1.Чому компанія «Sainsbury» вважала за необхідне кожний період часу розвиватися тільки в одному напрямку матриці Ансоффа?

2.У чому полягає синергетика між роздрібною торгівлею продовольчими товарами і магазином DIY?

3.З погляду цінової політики «Sainsbury», у яку сферу «стратегічного годинника» Ви розмістили б цю компанію ?

Джерело. The Times. – 1994. – 3 November.

Тести

1.Якщо виробники працюють в умовах технологій, які швидко змінюються, скорочення життєвого циклу товару і жорсткої закордонної конкуренції, менеджери по закупівлі діють таким чином:

а) збільшують кількість постачальників з метою розширення вибору виробів, які купують;

б) скорочують кількість постачальників і співпрацюють з ними як з партнерами;

в) змушені пристосовуватись до ситуації, яка виникла на виробництві;

г) з меншим бажанням надають інформацію своїм постачаль-

никам;

ґ) пункти (а) і (г).

2.Визначення нових напрямків у функції закупівлі припускає, що менеджери по закупівлі:

а) у багатьох організаціях використовують своє високе становище і владу (повноваження);

28

б) змушені пристосовуватись до створених на даний час уявлень про інвентарний контроль;

в) більше, ніж в минулому, покладаються на вартісний аналіз; г) тільки (а) і (в); ґ) усе із вищеназваного.

3.Для того щоб краще зрозуміти поведінку організації в процесі закупівлі, потрібно базуватися на:

а) самому процесі закупівлі або на його результатах; б) ухваленні рішення на підставі аналізу перспективності за-

купівлі;

в) ретельному аналізі ролі менеджера по закупівлі у процесі ухвалення рішення;

г) концентрації уваги на виконавцях, які здійснюють закупівлю, а також беруть участь в ухваленні рішення;

ґ) вирішальній ролі керівництва у здійсненні процесу закупівлі.

4.На ухвалення рішення про закупівлю нового комп’ютера може вплинути:

а) поломка комп’ютера, придбаного раніше; б) нові можливості бухгалтерської системи комп’ютера; в) презентація фірми ІВМ; г) тільки (а) і (б); ґ) усі вищеназвані варіанти.

5.Вивчення семиетапної моделі процесу постачання припускає:

а) процес може бути переорієнтований у будь-який час за рахунок зміни основної проблеми;

б) процес можна зупинити через зміну навколишнього сере-

довища;

в) деякі етапи можуть завершуватись паралельно; г) багато незначних і важливих рішень ухвалюються у ході

постачання, що зумовлює остаточний вибір постачальника; ґ) усі з вищеперелічених варіантів.

6. Купівля дорогої одиниці матеріального обладнання може бути кваліфікована:

а) як закупівля під час виконання нових завдань; б) повторна закупівля з модифікацією; в) повторна закупівля без модифікації; г) кожне твердження з вищеназваних; ґ) немає правильної відповіді.

29

7. Менеджер по закупівлі компанії щорічно бере участь в ухваленні рішень про закупівлю в цій організації. Фактори, які впливають на ухвалення рішень про закупівлю у фірмі, що працює на промисловому ринку, класифікуються за групами:

а) економічні, організаційні, групові, юридичні; б) групові, зовнішні, індивідуальні, організаційні; в) організаційні, культурні, зовнішні, економічні; г) юридичні, політичні, організаційні, групові; ґ) організаційні, внутрішні, юридичні, міжнародні.

8.Яке з тверджень щодо ринкової сегментації є вірним:

а) рішення зайняти відповідний сегмент ринку для промислової

фірми означає значне довгострокове вкладення коштів у виробництво; б) під час оцінювання альтернативних основ сегментації мар-

кетолог намагається визначити передумови розбіжностей у поведінці покупців;

в) рішення про вибір сегмента набагато легше ухвалити на промисловому ринку, ніж на ринку кінцевих споживачів;

г) усі вищеперелічені; ґ) тільки (а) і (б).

9.Сегментація ринку:

а) є більш корисною для маркетологів, які вивчають споживчі

товари, ніж для маркетологів, які вивчають промисловий ринок; б) не має великого значення для маркетологів у промисловій

сфері, націленій на державний сектор; в) важка при застосуванні на промисловому ринку, оскільки

більшість рішень про купівлю ухвалюються групами, а не індивідами; г) корисна як для промислового ринку, так і для споживчого; ґ) неприйнятна для фірм із незначною часткою ринку.

10.Найбільший можливий рівень попиту на ринку, який виробник може досягти у наступному році, визначається поняттям:

а) потенційний продаж; б) прогнозований продаж;

в) зміна ринкового середовища; г) потенціал ринку; ґ) відносний потенційний продаж.

11.Найбільш ймовірний рівень ринкового попиту, який може бути досягнутий виробником у певній галузі промисловості за визначений проміжок часу, визначається:

а) потенційними продажами;

30

Соседние файлы в папке Literatura_OM