Методичні рекомендації

Два фундаментальних факти створюють основу економіки й, по суті, охоплюють всю проблему економії. Перший факт: матеріальні потреби, які безмежні й невгамовні. Другий факт: економічні ресурси, тобто кошти для виробництва товарів і послуг, вони обмежені й рідкі.

Протиріччя між потребами і ресурсами лежать в основі економічного вибору.

Економічний вибір - вибір найкращого (з можливих альтернативних) варіанта використання ресурсів для максимального задоволення потреб за визначеного рівня витрат. Свій вибір щодо того, що, скільки, як і для кого (для чого) виробляти, економічні суб'єкти здійснюють з огляду на наявні ресурси і можливі альтернативні варіанти їхнього застосування.

Рис. 1.Крива виробничих можливостей

Обмеженість ресурсів диктує необхідність вибору оптимуму виробничих цінностей і самого процесу виробництва.

Виробничі можливості - можливості суспільства (чи окремого підприємства) щодо виробництва економічних благ при повному і раціональному використанні всіх наявних обмежених видів ресурсів за визначеного технологічного рівня виробництва.

Можливий обсяг виробництва продукції відображається кривою виробничих можливостей.

Таким чином, крива, тобто границя області виробничих можливостей, характеризує одночасно і можливий, і бажаний випуск продукції. Саме з точок, що лежать на цій кривій і представляють різні можливі з'єднання випуску засобів виробництва і предметів споживання, ми і повинні (у силу гіпотези про раціональне звертання) вибрати ту, котра для нас найбільш краща.

Будь-яка точка, розташована нижче (у середині) кривої виробничих можливостей, є неефективної, оскільки свідчить про недовикористання виробничих потужностей (точка N).

Будь-яка точка, розташована вище кривій виробничих можливостей, є недосяжної за даного технологічного рівня виробництва (точка М). Для її досягнення не вистачає виробничих потужностей.

Крива виробничих можливостей опукла вправо нагору (увігнута до початку координат). Це пов'язано з тим, що одні ресурси можуть використовуватися більш продуктивно при виробництві предметів споживання, інші - засобів виробництва.

Альтернативна вартість - вираження ціни одного товару кількістю іншого товару. У ринковому господарстві ціна завжди відображає альтернативну вартість. Вона може виражатися як у товарах (від споживання яких довелося відмовитися), так і у величині загубленого часу.

Рекомендована література:

[1, с. 17-54], [2, с. 10-25], [3, с. 16-18.], [6, с. 10-24] [7, с. 6-12].

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

Теорія граничної корисності та поведінки споживача

Мікроекономічний аналіз поводження індивіда-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Основу теорії споживчого вибору складає теорія граничної корисності.

МЕТА заняття – ознайомлення з основними положеннями теорії граничної корисності.

Структура заняття –

1. Опитування по запропонованим запитанням

2. Розв’язування практичних завдань.

Контрольні питання:

1. Поняття потреби та її види.

2. Поняття «благо», «антиблаго», «економічне благо», їх сутність.

3. Класифікація економічних благ.

4. Поясніть значення поняття «корисність».

5. Дайте визначення функції корисності.

6. Динаміка сукупної та граничної корисності.

7. Принцип дії закону спадної граничної корисності. Перший закон Госсена.

8. Охарактеризуйте рівновагу споживача й еквімаржинальний принцип.

9. Дайте визначення другого закону Госсена.

Домашнє завдання. Виконання запропонованих практичних завдань.