Методичні рекомендації
Виробнича функція показує максимальний випуск продукції Q, що може зробити фірма при кожнім окремому сполученні факторів виробництва.
Q = f (L, K).
Дане рівняння показує, що обсяг випуску продукції залежить від кількості двох виробничих факторів - капіталу і праці. До найважливіших параметрів (показників) діяльності підприємства як мікроекономічної моделі відносять витрати виробництва, доход (виторг) і прибуток. Виробнича функція – стійкі кількісні співвідношення між «входами» і «виходами» виробничої системи, тобто формалізована залежність обсягів виготовленої продукції від затрат факторів виробництва.
Розрізняють виробничі функції:
- миттєвого періоду - максимально можливий випуск, який може бути досягнутий за певної незмінної комбінації факторів виробництва;
- короткострокового періоду - випуск, який може бути отриманий за зміни обсягу застосування одних ресурсів і сталості інших;
- довгострокового періоду - випуск, який може бути отриманий за зміни обсягів застосування всіх видів ресурсів.
Варіації факторів виробництва – вплив на випуск продукції зміни комбінацій та обсягів застосування факторів:
- часткова – зміна випуску залежно від зміни рівня застосування одного фактора за незмінних обсягів застосування всіх інших факторів;
- ізоквантна – показує, як можна комбінувати фактори виробництва для забезпечення визначеного обсягу випуску продукції;
- пропорційна – зміна випуску за рахунок пропорційної зміни обсягів застосування всіх факторів виробництва за незмінного початкового їх співвідношення.
Основними показниками тут виступають динаміка сукупного (ТР), середнього (АР) і граничного (МР) продукту змінного фактора виробництва.
Середній продукт змінного фактора (APF) або середній продукт праці [APL] - обсяг випуску продукції, що приходиться на одиницю використовуваного фактора (праці):
або
.
Граничний продукт змінного фактора (МPF) або граничний продукт праці [МPL] - додатковий обсяг випуску продукції, одержуваний при збільшенні витрат фактора (праці) на одну одиницю:
або
.
Граничний продукт у грошовому виразі - приріст доходу, що одержує підприємець у результаті використання однієї додаткової одиниці змінного фактора.
Взаємозв'язок показників, ТР, АР і МР і обсягу використання змінного фактора X ілюструє Рис. 2.
Умова мінімізації витрат (правило найменших витрат) відома за назвою эквимаржинальный принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів:
для мінімізації вартості при заданому рівні виробництва підприємству необхідно використовувати таку комбінацій ресурсів, при якій співвідношення граничних продуктивностей ресурсів і їхніх цін рівні між собою.
Процес виробництва розглядається як перетворення ресурсів у продукти. Виробнича функція показує випуск продукції, що може бути вироблений при кожному певному сполученні фактів виробництва. Виробнича функція практично зображується за допомогою карти ізоквант. Ізокванта відображає різні комбінації витрат факторів виробництва, які можуть бути використані для випуску певного обсягу продукту. Ізокванти показують гнучкість прийнятих фірмами рішень по виробництву. Гранична норма технологічної заміни ресурсів (MRTS) виражається в кількості одиниць даного ресурсу, що може бути заміщено одиницею іншого ресурсу при збереженні незмінним обсягу виробництва. В умовах, коли один ресурс є змінним (короткостроковий період) використовується поняття середнього продукту змінного ресурсу (обсяг випуску продукції розраховуючи на одиницю даного фактору) і його граничного продукту (приросту випуску продукції в результаті застосування додаткової одиниці ресурсу).
У довгостроковому періоді фірма прагне збільшити обсяг виробництва за рахунок збільшення всіх факторів. Ефект росту масштабів виробництва може бути позитивним, незмінним або негативним.
Для відносно низьких обсягів випуску продукції виробнича функція демонструє позитивний ефект масштабу, а для відносно високих обсягів випуску продукції - негативний ефект масштабу.
Інформація про рівень витрат дозволяє побудувати ізокости. Фірма мінімізує витрати в точці дотику ізокости з ізоквантою.
