Методичні рекомендації

Монополія - це ринок, на якому тільки один продавець (декілька) і безліч покупців.

Характеристики ринку:

1. На ринку діє тільки один виробник певної продукції.

2. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам.

3. Заблокований вступ у дану галузь для інших виробників. Бар'єрами для вступу в галузь можуть бути:

а) масштаби виробництва (монополія — це велике підприємство, і для створення їй гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти);

б) легальні бар'єри (патент — виключне право на виробництво якогось продукту чи використання технології, ліцензія — право на заняття певним видом діяльності);

в) власність на найважливіші види ресурсів (коли обмеженість ресурсів абсолютна, й у них немає близького замінника);

г) недобросовісна конкуренція (тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента, підкуп чиновників і т. д.).

Ринкова влада існує у двох формах. Коли продавці призначають ціну, що вище граничних витрат, ми говоримо, що вони мають монопольну владу такої величини, на яку ціна перевищує граничні витрати. Коли покупці можуть отримувати ціну, що нижче їхньої граничної оцінки товару, ми говоримо, що вони мають монополістичну владу, а її розмір визначаємо величиною, на яку гранична оцінка перевищує ціну.

Частково монопольна влада визначається кількістю фірм, що конкурують на ринку. Якщо на ньому тільки одна фірма (чиста монополія), монопольна влада повністю залежить від еластичності ринкового попиту. Чим менше еластичність попиту, тим більшою монопольною владою володіє фірма. Коли на ринку діють кілька фірм, монопольна влада залежить також від того, як взаємодіють фірми. Чим більш агресивно вони конкурують, тим меншою монопольною владою володіє кожна з них.

Ринкова влада може накладати витрати на суспільство. Як влада монополії, так і влада монопсонії можуть бути причиною того, що виробництво знаходиться нижче конкурентного рівня й тому споживчий надлишок і надлишок виробника можуть мати повні чисті збитки.

Іноді ефект масштабу робить бажаним чисту монополію. Але для того щоб максимізувати соціальний добробут, уряду потрібно встановлювати й регулювати ціни.

Стратегія ціноутворення націлена на збільшення числа покупців, на яких орієнтована збутова діяльність фірми, і на одержання максимально можливої частини споживчого надлишку. Для цього існує декілька способів, й найчастіше вони пов'язані з диверсифікацією (дискримінацією) цін.

Рекомендована література:

[1, с. 311-364], [2, с. 242-256], [3, с. 61-67], [6, с. 196-216] [7, с. 106-112].

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 13, 14

Олігополія та монополістична конкуренція

На ринку монополістичної конкуренції фірми конкурують, продаючи диференційовані види продукції, які більшою мірою взаємозамінні. Фірми можуть легко проникнути на ринок або піти з нього. Фірми мають лише невелику кількість монопольної влади. На довгостроковому відрізку приплив нових фірм на ринок відбувається доти, поки прибуток не знизиться до нуля. Тоді фірми здійснюють виробництво з неповним завантаженням виробничих потужностей (тобто при обсягах виробництва нижче тих, які мінімізують середні витрати).

На олігопольном ринку вся або майже вся продукція припадає лише на кілька фірм. Обмеження доступу на ринок дозволяє ряду фірм одержувати значні прибутки навіть на довгостроковому етапі. Економічні рішення засновані на стратегічних міркуваннях - кожна фірма повинна зважити, як її дії вплинуть на суперників і яку можуть викликати реакцію з їх боку.

МЕТА заняття – Вивчити особливості поведінки фірм на ринку монополістичної конкуренції і олігополістичному ринку. Розглянути умови формування рівноваги монополістичного конкурента і олігополіста.

Структура заняття –

1. Тестування за темою 11.

2. Опитування по запропонованим запитанням.

3. Розв’язування практичних завдань.