3.2. Оцінка колористичних можливостей барвників.

При розробці рецептів сумішей для фарбування або друкування необхідно правильно підібрати барвники для складання пар, тріад або більш складних сумішей. Найбільш раціональним є виділення базової групи барвників даного класу. При виборі барвників, що входять у базову групу, ураховуються їх колористичні властивості, показники стійкості забарвлень до різних фізико-хімічних впливів, можливість використовувати їх по одній технології (склад фарбувального розчину, фарби для друкування, температурний і тимчасовий режими). Первинний вибір барвників можна здійснити за даними, представленим у довідниках і каталогах і емпіричних даних з текстильних підприємств. Базова група повинна містити відносне невелике число барвників, однак що дозволяють одержувати при використанні в суміші широку гаму кольрів і відтінків - велике колірне охоплення. У базову групу повинні в першу чергу включатися барвники, які за своїми колористичними властивостях найбільш близькі до основних кольорів синтезу. На додаток до цих кольорів вибираються інші барвники, що мають інтерес за колористичними і технологічними властивостями (оранжевий, зелений, коричневий, чорний і т.д.)

Колірне охоплення барвників базової групи або їхніх тріад, виділених із цієї групи, можна виразити у такі способи: просторово-геометричними, за допомогою колірних графіків, з використанням зональної системи триколірних координат, визначенням співвідношення площ. При використанні кожного із цих способів необхідна наявність зразків, пофарбованих обраними барвниками і їхніми бінарними сумішами при оптимальних концентраціях.

Оптимальною вважається така концентрація, що забезпечує, при найбільших чистоті й світлості, найменше відхилення по колірному тоні від ідеального кольору. Як приклад вибору оптимальних концентрацій розглянемо групу кислотних барвників, використовуваних для фарбування вовняних тканин. Для кожного барвника робиться серія концентраційних забарвлень (концентрація барвника 0,1; 0,2; 0,4; 0,8; 1,6; 3,2% від маси волокна) на вовняній тканині по стандартних рецептах і режимам. Для всіх зразків визначаються коефіцієнти відбиття й координати кольоровості.

Зміна коефіцієнта відбиття (світлості) зі збільшенням концентрації барвника на волокні для всіх досліджуваних барвників має плавний характер (мал.1, пакет візуального супроводу лекцій). Для визначення оптимальної концентрації необхідно проаналізувати зміну кольоровості забарвлень. На мал.2 на колірному трикутнику XYZ показана залежність кольоровості зразків від концентрації барвників.

Точка перегину на кривій I для кислотного жовтого стійкого відповідає оптимальній концентрації (1,6% від маси зразка). Аналогічна залежність спостерігається для рубінового антрахинонового 2Ж (крива III), але для нього оптимальною є концентрація 0,8%. Для кислотного червоного 2Ж (крива II) точка перегину на кривій відповідає 0,4% забарвленню. Однак ця концентрація не може вважатися оптимальною через малу насиченість кольору. Оптимальною є концентрація 3,2% від маси зразка. Крива IV для кислотного блакитного З має декілька точок перегину, цей барвник варто виключити з базової групи. Для барвника блакитного О за оптимальну може бути прийнята концентрація 3,2% від маси зразка.

Якщо проаналізувати обрані кислотні барвники з погляду наближення їх до ідеальних кольорів - жовтого, пурпурного, блакитного, то оптимальною є тріада барвників: жовтий міцний, рубіновий антрахиноновый 2Ж і блакитний О. Ці барвники дозволяють одержати найбільше колірне охоплення.

Із запропонованих вище способів визначення колірного охоплення барвників найбільш простим і зручним є спосіб з використанням колірного графіка XYZ (інші способи в порівнянні з ним мають ряд суттєвих недоліків).

Для побудови фігури колірного охоплення необхідно одержати забаовлення кожним барвником тріади, що має оптимальну концентрацію, і їхніми бінарними сумішами. Для отриманих шести забарвлень визначають координати кольоровості х, у, по їхніх значеннях на графіку XYZ наносять точки й з'єднують їх кривою (мал.3). На площі, обмеженої кривою, розташовуються кольори, які можуть бути отримані при використанні аналізованої тріади барвників. Кольори, що перебувають за межами колірного охоплення, не можуть бути відтворені цими барвниками.