Екзогенні пігментації

Екзогенні пігментації пов’язані з надходженням в організм сторонніх фарбуючих речовин із зовнішнього середовища. Серед них найбільш часто зустрічаються пневмоконіози (від герц. pneumon – легені, conia – пил) – відкладання пилових частинок в легенях. Ці частинки потрапляють в організм з повітрям, адсорбуються на слизових оболонках бронхів і на поверхні альвеолярного епітелію, проникають в епітелій, фагоцитуються макрофагами, з якими потрапляють в інтерстицій легень і можуть заноситися в інші органи і тканини. Значні відкладання пилових частинок призводять до реактивного розростання сполучної тканини і індурації легень.

Серед пневмоконіозів важливе практичне значення має антракоз легень, який пов’язаний з відкладанням вугільного пилу. Легені при цьому набувають дифузного або пістрявого аспідно-чорного або шиферного забарвлення. Значні відкладання пилових частинок приводять до розвитку катаральної бронхопневмонії, ателектазу і до розростання в інтерстиції сполучної тканини. Пізніше вугільний пил розповсюджується в регіональні лімфовузли, а потім і внутрішні органи, частіше в селезінку, печінку, кістковий мозок. Мікроскопічно пилові частинки знаходять в епітеліальних клітинах, гістіоцитах, ендотелії судин та в клітинах сполучної тканини. Вугільний пил реєструють також у просвіті альвеол, де він знаходиться у пилових клітинах – відторгнуті клітини альвеолярного епітелію із накопиченням в їх цитоплазмі значної кількості пилових частинок.

Силікоз – відкладання в легенях пилових частинок кварцу та двоокису кремнію. Останній в тканинах організму розчиняється з утворенням кремнієвої кислоти, яка руйнує тканини і стимулює фіброзний процес (розростання сполучної тканини) При вузликовій формі хвороби в легенях реєструють значну кількість вузликів різного розміру сірого кольору. При дифузно-склеротивній формівлегенях знаходять тонкі тяжі сполучної тканини та склероз тканин навколо бронхів і судин. Розповсюджений склероз або силікотичні вузлики зустрічають, крім легень, в регіональних лімфатичних вузлах, рідше – в селезінці, печінці, кістковому мозку. Силікоз може ускладнюватися туберкульозом.

Крім пневмоконіозів з екзогенних пігментацій може реєструватися аргіроз – відкладання солей срібла в капілярних клубочках нирок та ретикулоендотеліальних клітинах печінки при тривалому лікуванні тварин препаратами срібла. При цьому органи набувають сірого (стального) кольору. При хронічному отруєнні свинцем на яснах, навколо шийки зубів, з’являється чорний ободок пігментованої слизової оболонки – плюмбоз. Екзогенні пігментації спостерігають також при введенні в організм лікарських барвників: пікринової кислоти з фарбуванням тканин в дифузно-жовтий колір, метиленової синьки – в синій колір та ін.

Порушення обміну нуклеопротеїдів

Нуклеопротеїди – сполуки білків з нуклеїновими кислотами (ДНК або РНК). Кінцевим продуктом обміну цих складних речовин є сечова кислота та її солі.

До порушень обміну нуклеопротеїдів відносять сечокислий діатез та сечокислі інфаркти.

Сечокислий діатез

Сечокислий діатез характеризується надлишковим утворенням і накопиченням сечової кислоти і її солей в крові з послідуючим відкладанням їх кристалів в різних органах і тканинах.

Розвиток цього захворювання пов’язують із надлишковим та тривалим білковим годуванням кормами тваринного (м’ясо, риба, м’ясо-кісткове або рибне борошно) або рослинного (концентровані корми) походження, особливо при недостатності зелених та інших вітамінних продуктів (особливо при недостатності вітаміну А). Сприяючими захворюванню факторами можуть бути хвороби нирок і печінки.

Розрізняють вісцеральну, суглобову та змішану форми сечокислого діатезу.

При вісцеральній формі сечокислого діатезу сечова кислота і її солі виявляються у вигляді білих крейдоподібних накладань на серозних оболонках органів. Ці накладання легко знімаються, під ними виявляють запалені ділянки. При затягуванні процесу серозні оболонки злипаються і зростаються між собою. У внутрішніх органах, особливо в нирках, а часто і в печінці, підшлунковій залозі, міокарді, скелетних м’язах, ендокарді, під шкірою, залозистому шлунку птахів виявляють відкладання сечової кислоти і її солей у вигляді плям, смужок, краплин, вузликів білого або біло-жовтого кольору. Уражені органи при цьому збільшуються в об’ємі. У птахів при цій формі сечокислого діатезу сечокислі солі відкладаються у сечоводах, які мають вигляд білих шнурів.

Суглобова форма сечокислого діатезу, або подагра (від грец. podоs – нога, aqrios – твердий) характеризується відкладанням сечової кислоти та її солей на синовіальних оболонках суглобів, на сухожиллях, в капсулах суглобів та навколишніх тканинах. Уражені суглоби при цьому збільшуються в об’ємі, деформуються, вони тверді, з фіброзними щільними вузлами – подагричними шишками. В суглобових хрящах виникають некрози та виразки у вигляді виямок (узурів).

При мікроскопічному дослідженні в місцях відкладання сечокислих солей виявляють некротичні маси, навколо яких утворюється запальний інфільтрат з наявністю лейкоцитів, гістіоцитів і особливо характерних гігантських клітин. В подальшому в цих ділянках відмічають утворення грануляційної та фіброзної тканини з деформацією уражених органів чи суглобів.

Сечокислі інфаркти

Їх зустрічають в нирках у новонароджених тварин переважно у віці від 2 до 7 днів. Сечокислі інфаркти проявляються відкладанням в канальцях, в стромі, мозковому шарі та сосочках нирок сечокислого натрію у вигляді жовто-червоних або білувато-жовтих радіально розташованих смужок або крупинок. Виникнення сечокислих інфарктів пов’язане з масовим розпадом ядровміщуючих еритроцитів при переході плоду на режим зовнішнього дихання.

У тварин при некрозі тканин сечовивідних шляхів, епітелію сечового міхура та інших тканин, які мають контакт з сечею, може спостерігатися просочування некротичних мас сечовою кислотою та її солями і випадання в них в осад. Такий процес носить назву інкрустації некротичних мас.