Гіаліно-крапельна дистрофія

Гіаліно-крапельна дистрофія характеризується появою в цитоплазмі клітин напівпрозорих еозинофільних білкових крапель, які зливаються між собою, заповнюючи клітину.

Цю дистрофію найбільш часто виявляють в клітинах епітелію ниркових канальців (білковий тубулонефроз, нефрозонефрит), рідше в печінці, м'язових волокнах, в пухлинах, у вогнищах хронічного запалення та ін.

Причини:інфекційні та інвазійні захворювання, інтоксикації, алергічні реакції, хронічні запалення, пухлини та ін.

Патогенез.Розвивається частіше як продовження зернистої дистрофії (якщо осередок знаходиться в тканині, бідній рідиною) за механізмом декомпозиції. При цьому відбувається глибока денатурація білків цитоплазми з утворенням грубої дисперсної фази внаслідок втрати білками гідрофільних властивостей. Розвиток цього виду дистрофій можливий також за механізмом патологічної інфільтрації клітин сторонніми білками.

Мікроскопічні ознаки. В цитоплазмі клітин знаходять однорідні, напівпрозорі краплі білку рожевого кольору (при фарбуванні гематоксилін-еозином), які, накопичуючись, можуть повністю заповнювати клітину. При руйнуванні клітин епітелію ниркових канальців гіалінові маси вільно лежать в просвіті канальців у вигляді гіалінових циліндрів. В хронічно запалених тканинах гіаланові маси знаходять в плазмоцитах – руселевські тільця. При тотальному заповненні таких клітин руселевські тільця знаходять у вигляді гіалінових куль, які після руйнування плазмоцитів вільно лежать у тканині.

Макроскопічно гіаліно-крапельну дистрофію не діагностують.

Завершення.Процес незворотній. Завершується коагуляційним некрозом клітин.

Функціональне значення. Гіаліно-крапельна дистрофія супроводжується різкою недостатністю органу.

Гідропічна (водянкова, вакуольна) дистрофія

Гідропічна дистрофія характеризується появою в клітинах вакуолей, заповнених цитоплазматичною рідиною. Таку дистрофію спостерігають частіше в епітелії шкіри і ниркових канальців, в гепатоцитах, в м'язових і нервових волокнах, в клітинах кори надниркових залоз та ін.

Причини:інфекційні захворювання (ящур, віспа, вірусний гепатит і інші), фактори, які зумовлюють розвиток набряків, гострі та хронічні інтоксикації і ін.

Патогенез та мікроскопічні ознаки. Водянкова дистрофія розвивається частіше як продовження зернистої дистрофії за механізмом декомпозиції. Внаслідок енергетичного дефіциту, накопичення недоокислених продуктів, підвищення онкотично-осматичного тиску та проникливості клітинних мембран в клітину надходить велика кількість рідини. Активовані в кислому середовищі лізосомні ферменти розривають внутрішньомолекулярні зв'язки макромолекул білків з приєднанням води, яка надійшла з міжклітинної речовини. Тобто відбувається розчинення цитоплазми і органел клітини з утворенням вакуолей, заповнених рідиною. Подальше розчинення цитоплазми і збільшення в ній рідини може привести до каріоцитолізу. Клітина при цьому збільшується, ядро, цитоплазма та органели розчиняються, зберігається лише оболонка. Така клітина має вигляд балона, заповненого рідиною. Цю стадію вакуольної дистрофії (а це вже розвивається колікваційний некроз клітини) називають балонною дистрофією (розвивається так звана балонізація клітин).

Макроскопічногідропічну дистрофію не діагностують.

Завершення.При зберіганні ядра і більшої частини цитоплазми з органелами усунення причини може привести до відновлення структури і функції клітини. При значному руйнуванні цитоплазми і ядра процес завершується колікваційним некрозом клітини (балонною дистрофією).

Функціональне значення. Даний патологічний процес супроводжується різким зниженням або випаданням функції уражених органів.