Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)

Рогова дистрофія характеризується надлишковим чи якісно порушеним утворенням рогової речовини в роговіючому епітелії, або утворенням рогової речовини там, де в нормі вона не зустрічається. Процес може бути місцевим і розповсюдженим.

Причини:білкова недостатність, інфекційні та інвазійні хвороби, механічні, хімічні і фізичні фактори, недостатність вітамінів, макро- і мікроелементів, хронічні запалення, пухлини та ін.

Розрізняють наступні види рогової дистрофії:

1. Гіперкератоз– надлишкове утворення рогової речовини клітинами роговіючого епітелію. Загальний гіперкератоз (іхтіоз) – спадкове захворювання новонароджених тварин, яке характеризується утворенням рогових нашарувань на шкірі у вигляді рибної луски або панциру черепахи. Місцевий гіперкератоз розвивається при дії механічних подразників (сухі мозолі, в результаті подразнень збруєю у коней чи намордником у собак), на поверхні гусок, при плоскоклітинній карциномі (“перлинний рак”) та ін.

2. Паракератоз – якісно порушене утворення рогової речовини, при якому клітини епідермісу на певних ділянках втрачають здатність виробляти кератогіалін. Паракератоз може розвиватись при недостатності цинку, кальцію, фосфору, дерматитах, лускоподібному лишаї та ін. На поверхні шкіри при цьому процесі утворюються товсті кірочки, які мають тенденцію до підвищеного злущування. В слизових оболонках шкірного типу (передшлунки жуйних тварин) та в епідермісі шкіри можливе сосочкоподібне потовщення епідермісу внаслідок гіперплазії шару шипоподібних клітин та подовження шипоподібних відростків. Таке ураження називають акантозом (від грец. akantha – шип, голка).

3. Лейкоплакія – патологічне зроговіння слизових оболонок. Такий процес можуть відмічати при недостатності вітаміну А або при хронічних запаленнях слизових оболонок. При цьому відбувається метаплазія (перехід, перетворення) залозистого або нероговіючого епітелію слизових оболонок в багатошаровий плоский роговіючий епітелій. На поверхні слизових оболонок виникають ущільнені тяжі та бляшки сіро-білого кольору.

Завершення.При своєчасному усуненні причини порушена тканина може відновлюватися. Якщо причина не усунена, патологічний процес завершується некрозом епітеліальних клітин. Іхтіоз несумісний з життям.

Значення для організму. Патологічний процес може ускладнюватися збудниками інфекційних захворювань. При лейкоплакії різко знижується функція і резистентність слизових оболонок, при тривалому перебігу може розвинутись ракова пухлина (малігнізація).

Позаклітинні диспротеїнози

Білкові позаклітинні дистрофії – це структурні прояви порушень обміну білків, які виявляються в сполучній тканині, в стромі органів і в стінках судин.

Сполучна тканина складається з клітин, основної речовини і волокон. Основними клітинами цієї тканини є фібробласти, які синтезують білок колаген і глікозаміноглікани (одним з основних представників останніх є гіалуронова кислота), а самі перетворюються в фіброцити – зрілі несинтезуючі клітини. З колагену будуються колагенові волокна, а з глікозаміногліканів – основна речовина сполучної тканини (білково-полісахаридний комплекс). Сполучна тканина містить також і інші клітини: тучні клітини або лаброцити (джерело біологічно активних речовин), фагоцити, плазмоцити, лімфоїдні клітини та ін.

При порушенні обміну речовин в сполучній тканині розвиваються дистрофічні процеси, до яких відносять мукоїдне та фібриноїдне набрякання, гіаліноз і амілоїдоз, причому перші три види часто є послідовними стадіями дезорганізації сполучної тканини.