Образотворче мистецтво:

У грудні 1917 р. Центральна Рада утворила Українську академію мистецтв. Першими академіками стали Михайло Бойчук (ректор), Микола Бурачек, Михайло Жук, Василь Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Абрам Маневич. За радянської влади академію реорганізували в художній інститут.

Г. Нарбут — всесвітньо відомий графік. На замовлення Центральної Ради, а потім гетьманського уряду зробив ху­дожнє оформлення різноманітних державних паперів — банкнот, поштових марок, обкладинок до ратифікаційних актів, грамот з нагоди урочистих подій. Він — автор українського державного герба і печатки, форми для військового строю. З грудня 1918 р. став ректором Української академії мистецтв.

Помер 1920 р. під час окупації Києва польськими військами.

Скульптура:

У жовтні 1918 р. в Ромнах на Сумщині за Гетьманату відкрито перший в Україні пам'ятник Т. Шевченку (скульп­тор І. Кавалерідзе).

У травні 1919 р. вийшов декрет РНК УСРР “Про знесення з майданів і вулиць пам'ятників, збудованих царям і царським посіпакам”. Натомість створювалися пам'ятники “видатним революціонерам”.

5. Особливою сферою духовного життя була релігія. Під впли­вом розгортання боротьби за відродження української держав­ності у суспільстві стало поширюватися прагнення до націо­нального оновлення церковного життя.

Українське духовенство висловилося за незалежну (автоке­фальну) православну церкву. У березні 1917 р. виник Виконавчий комітет духовенства і мирян, який розгорнув активну дія­льність за створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Восени 1917 р. сформувалася тимчасова Всеукраїнська православна церковна Рада. Проте, всі ці події роз­вивалися на тлі політичної нестабільності та постійних змін державної влади. Зокрема, захоплення більшовиками Києва на початку 1918 р. обернулося для українського духовенства терором. Прихід до влади П. Скоропадського позначився пріоритетністю Московського патріархату, але водночас гетьманський уряд виступив проти відокремлення церкви від держави, що посилило протиріччя в українському суспільстві. Відновлення у 1919 р. більшовицької влади в Україні супроводжувалося новим наступом проти церкви. РНК проголосив Закон про відокремлення церкви від держави і школи від церкви. Утвердження при владі Директорії активізувало рух за автокефалію Української православної церкви — у травні 1920 р. вона була все ж таки проголошена. Але з поразкою УНР і поверненням більшовицького режиму розпочався новий наступ на УАПЦ. Велика кількість священиків і віруючих зазнала репресій.

Висновок: Отже, в культурному та духовному житті українського суспільства періоду визвольних змагань сталися значні зрушення.

Підсумок лекції: Культурні процеси 1917—1920 рр. посіли в історії українського народу певне місце. Вони відбувалися на зламі історичних епох, втілювали яскраві, неповторні прикмети часу і лягли в основу подальшого розвитку української культури.

Закріплення нових знань і вмінь студентів:опитування:

1. Які позитивні і негативні чинники впливали на розвиток культури під час визвольних змагань українського народу?

2. При якому урядові й коли була відкрита УАН?

3. Хто був першим президентом УАН?

4. Хто став на чолі Нового драматичного театру ім. І. Франка?

5. Назвіть українських письменників періоду який вивчаємо?

6. Як ви вважаєте, чому радянській владі потрібні були державні заклади культури?

Домашнє завдання:опрацювати конспект і текст підручника, підготуватися тематичної атестації (тема №3).