32.Лін та відн невя теод ходу

Абс лінійна нев’язка характ собою величину не замикання теод ходу на його кінцевій точці внаслідок похибок кутових і лінійних вимірювань. Після обч лінійного невʹязки знах відносну нев’язку ходу. Знайдена відносна нев’язка ходу не повинна перевищувати допуску, але якщо перевищує допустиму нев’язку, то необхідно перевірити записи у польових журналах. Якщо х відносна нев’язка ходу не перевищує встановленого допуску, то якість лінійних вимірювань призначають задовільною і виконують зрівнювання приростів коор, яке полягає у введенні в них відповідних поправок.

33.Обч та врівні приро корд

Приріст координат Dx і Dy визн за фор-ми прямої геодез задачі (на калькуляторі чи за п’ятизначними матем-ми табл, табл приросту коорд чи табл логарифмів; попередньо слід ознайомитися із правилами користув таблицями): Dx=S·cosr; Dy=S·sinr. Визн алгебраїчну суму значень Dx і Dy (вона повинна дорівнювати 0). Однак, внаслідок помилок польових вимірювань і обчисл виникають лінійні нев’язки приростів координат – ±Dx і ±Dy.

За величиною ±Dx і ±Dy визначається загальна абс лінійна похибка за формулою:

fабс. =Öf2Dx+f2Dy.

Відносна помилка визначається за формулою: fвідн.=1/(Р:fабс),

де Р – периметр полігону.

35.Обч кут невяз теод ходу та її

Якщо fвідн. не перевищ 1:2 000, поправки fDx і fDy із оберненим знаком розприділяються між приростами Dx і Dy. Для цього спочатку одержують поправки у визначені прирости координат за формулами: nxi=(fDx:P) ´Si; nуi=(fDу:P) ´Si, де P і S виражають у десятках або сотнях метрів з метою спрощення підрахунків. З формул видно, що значення поправки пропорційне довжині сторони полігона (його горизон прокладині). Знак поправки зажди обернений до знака нев’язки. Поправку визн до 0,001, а потім заокруглюють до 0,01 м. Контролюють цей етап такою вимогою: сума поправок повинна=нев’язці з протилежним знаком.Знайдені значення поправок необхідно звірити їх значенням нев’язки. Якщо отримана сума відрізняється на деяку величину від нев’язки за рахунок заокруглень, то слід виправити так, щоб їхня сума за модулем не відрізнялася від значення нев’язки. Знайдені поправки додають алгебраїчно до відповідних приростів. Для контролю підсумовують виправлені значення приростів, їхня сума повинна дорівнювати 0.

У замкнутому полігоні-багатокутнику теоретична сума внутрішніх кутів визначається за формулою Sbтеор.=180°(n-2), де n – число вершин (кутів) полігона. Однак сума зміряних кутів Sbфакт. буде відрізнятися від теоретичної суми на певну величину – величину кутової нев’язки:

fbпракт.=±Sbфакт. – Sbтеор.

Допустима помилка повинна складати: fbдоп. = ±1,5t¢Ön,

де n – кільк кутів полігона, t¢ – точність приладу. Для точних вимірювань ця формула виглядає так:fbдоп. = ±1кореньn.Якщо фактична помилка не перевищує величину допустимої, її розприділяють на всі кути із оберненим знаком і отримують виправлені кути.

Ув’язка кутів складається з визначення поправок n1, n2, n3, ... nn, внесення їх у польові виміри і отримання виправлених значень кутів, сума яких повинна= теоретичній. У теодолітних ходах кутову нев’язку розподіляють з оберненим знаком порівну на всі кути, тобто поточна поправка визн за формулою:

ni = fbпр. : n.

Контроль підрахунків кутових поправок такий: сума поправок повинна =нев’язці з оберненим знаком, тобто

Sn = – fbпр.

Виправлені значення кутів одержують за формулою:

bвип.i = bвип.i +ni.

Контроль обчислень на етапі: сума виправлених кутів дорівнює теоретичній

36.Призначення теод ходів Теодо ходом наз хід, кути якого вимірюють теодолітом, а довжини ліній – за допомогою світло- або оптичного віддалеміра, землемірної стрічки. Довжина сторони ходу не повинна первищ 350 метрів і бути не меншою 20 метрів.

Перед початком вимірювань т. теод ходу, або т. повороту, закріплюють на місцевості. При виборі місцеполо точок керуються зручністю подальшого викор їх та забезпеченням довготривалого збереження. Закріплюють точки тимчасовими або постійними геодез знаками. За тимчасові знаки служать дерев’яні стовпи і кілки, металічні костилі та труби. Центри знаків маркірують (тобто позначають) фарбою або цвяхами. Тимчасові знаки викор на невеликих ділянках, а також і тоді, коли немає необхідності у тривалому їх зберіганні. Довговічні т. закріплюють залізобетонними пілонами, трубами, дерев’яними стовпами, встановленими на залізобетонний моноліт, та обкопують рівчаками встановленої форми. Як правило, вимірюють кути між сторонами ходу (кути повороту), що лежать праворуч за ходом і більш зручні в подальших обчисленнях (можна вимірювати й ліві кути). Вимірювання виконують одним повним прийомом, коливання значень кутів у напівприйомах не повинні перевищувати 1,5. Довжини сторін вимірюють світловіддалемірними насадками, оптичними віддалемірами, електронними та тахеометрами, землемірними стрічками, рулетками та іншими приладами, які забезпечують потрібну точність вимірювань. При необх визначають кути нахилу, якщо вони більші від 1,5° вводять поправки у виміряні довжини сторін.Для визнач коорд точок ходу за допом формул прямої геодез задачі необхідно знати початковий дирекц кут вихідної сторони та коорд вихідних точок ходу (в існуючій чи умовній системі). Ці дані модна отримати шляхом так званої прив’язки теодолітного ходу до пунктів держ геоїд мережі, тобто включенням у нього пунктів існуючої опорної мережі. Хід, не прив’язаний до пунктів геодез мережі, має назву вільного. Таким ходом може бути замкнутий теод хід. Вихідні коорд однієї з т. ходу та вихідний дирекц кут у ньому вибирають умовно. Знімання місцевості ведеться із точок опорної мережі полярним способом: за далекоміром визн відстані до точок, на горизонт крузі знімаються горизонт кути. Результати знімання запис в журнал. Одночасно викреслюється абрис.