- •Теоретико-методологічні основи і методологія психології вищої школи.
- •Основні методи психології вищої школи
- •.Завданням сучасної психології вищої школи є:
- •Психологічна структура особистості.
- •Загальна хар.Псих.Процесів.Та їх розвиток у студ.
- •Види психічних процесів
- •Методики вивчення психічних процесів
- •Психічні стани в учасників навчально-виховного процесу…..
- •Темперамент в учасників навчально-виховного процесу….
- •Здібності в учасників навчально-виховного процесу….
- •Характер в учасників навчально-виховного процесу….
- •Соціально-психологічна хар.Навчального закладу як великої соц..Групи
- •Соціально-психологічна характеристика студ.Та педагогічного колективу
- •Соціально психологічні проблеми згуртованості студ.Колективу.
- •Проблема лідерства у студ.Колективах та їх значення для освітньої організ.
- •Значення лідерства у студентських колективах
- •Спілкування,його місце і роль у навчальному закладі.
- •Культура спілкування учнів як психологічний феномен
- •Педагогічне спілкування у діяльності інженера-пед та його особлив.
- •Психологічні способи впливу у процесі спілкування
- •1. Способи спілкування та їх різновиди.
- •Гуманістична психологія як основа ефективного функціо.Освітніх закладів.
- •. Стилі керівництва управлінського персоналу навч.Зак.
- •Поняття про мотивацію та її значення для процесу управління
- •Зміст та структура психологічного клімату в освітніх організаціях.
- •Структура та динаміка конфліктів в освітніх орг..Та способи їх запобігання.
Здібності в учасників навчально-виховного процесу….
ЗДІБНОСТІ - це поєднання сприятливих Індивідуально-своєрідних особливостей та властивостей психіки, які виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат.
Рівень розвитку здібностей залежить:
• від якості знань і вмінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;
• природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;
• більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів (Б.І. Додонов).
Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Здібності — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.
Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості: чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви,мислення і т.д.
Виділяють:
-
загальні здібності, які включають, ті якими визначаються успіхи людини в видах основної діяльності;
-
спеціальні здібності, які сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності.
Важливим фактором розвитку здібностей є стійкі спеціальні інтереси до вивчення змісту якоїсь галузі людської діяльності.
Найчастіше виділяють такі види здібностей:
-
навчальні та творчі;
-
розумові та спеціальні;
-
математичні;
-
конструкторсько-технічні
-
музичні;
-
літературні;
-
художньо-зображувальні;
-
фізичні;
-
унікальні (парапсихологічні, у швидкій лічбі, запам'ятовуванні тощо).
-
Характер в учасників навчально-виховного процесу….
-
характер — динамічна, упорядкована сукупність стійких, індивідуально психологічних особливостей, котрі формуються в процесі життєдіяльності людини і виявляються в її діяльності та суспільній поведінці: у ставленні до колективу, до інших людей, до праці, навколишньої дійсності та самої себе.
В системі відносин особистості виділяють чотири групи рис характеру, що утворюють симптомокомплекси:
-
ставлення людини до інших людей, до колективу, до суспільства: індивідуалізм; колективізм (товариськість, чуйність, повага до інших, і «протилежні» риси — замкнутість, черствість, грубість, зневага до людей);
-
риси, що показують ставлення людини до праці, до своєї справи (працьовитість, схильність до творчості, сумлінність в роботі, відповідальне ставлення до справи, ініціативність, наполегливість і «протилежні» їм риси — лінь, схильність до рутинної роботи, несумлінність у роботі, безвідповідальне ставлення до справи, пасивність);
-
риси, що показують, як людина ставиться до самого себе (почуття власної гідності, гордість, що правильно розуміється особою, і пов'язана з нею самокритичність,скромність і «протилежні» їм риси: зарозумілість, що іноді переходить у нахабність, марнославство,егоцентризм, як схильність розглядати в центрі подій себе і свої переживання, егоїзм — схильність піклуватися переважно про своє особисте благо);
-
риси, що характеризують ставлення людини до речей (акуратність або неохайність, дбайливе або недбале поводження з речами).