Загальна хар.Псих.Процесів.Та їх розвиток у студ.

Психічні процеси — складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості. Психічні процеси мають свій специфічний зміст (пізнавальні, емоційні, вольові) і розкриваються через розвиток цього змісту.

У сучасній психології прийнято вважати, що психічні процеси тісно взаємозалежні й, суворо кажучи, зливаються в один цілісний процес, властивість за назвою "психіка". Поділ свідомості на психічні процеси умовно, воно не має теоретичного обґрунтування. У науці розробляються інтегративні підходи до психіки, і класифікація психічних процесів має скоріше педагогічну і пропедевтичну цінність, що сходить у міру розвитку науки.

Взаємозв'язок психічних процесів виражається, наприклад, у тім, що сприйняття неможливо без пам'яті, запам'ятовування неможливо без сприйняття, а увага неможлива без мислення.

Види психічних процесів

Психічні процеси - процеси, умовно виділені в цілісній структурі психіки.

Виділення психічних процесів - суто умовний поділ психіки на складові елементи, що з'явилося через істотного впливу механістичних уявлень на вчених-психологів в період становлення наукової психології; також дане виділення можна зв'язати c аналітичними тенденціями в науці XIX - початку XX століття.

Усі психічні явища по їх тривалості можна розділити на 3 групи:

психічні процеси;

психічні стани;

психічні властивості.

Особливість психічних процесів у тому, що вони найбільш короткочасні, бистропротекающие. Вони є актуальним відгуком на події.

У сучасній психології прийнято вважати, що психічні процеси тісно взаємопов'язані і, строго кажучи, зливаються в один цілісний процес, властивість під назвою "психіка". Ділення свідомості на психічні процеси умовно, воно не має теоретичного обгрунтування. В даний час в науці розробляються інтегративні підходи до психіки, і класифікація психічних процесів має скоріше педагогічну і пропедевтичну цінність, спадну по мірі розвитку науки.

У психічних процесах, по Веккер, можна виділити два рівня організації: перший пов'язаний з нервовими процесами, організованими на рівнінейронних зв'язків, дані процеси необов'язково виділяються і визначаються у свідомості особистості. Другий рівень пов'язаний з свідомістю і включає в себе пізнавальні процеси.

Взаємозв'язок психічних процесів виражається, наприклад, у тому, що сприйняття неможливо без пам'яті, запам'ятовування вимагає сприйняття, аувагу неможливо без мислення.

1. Види психічних процесів

1.1. Пізнавальні

• Відчуття

• Сприйняття

• Мислення

• Увага

• Пам'ять

• Уява

• Мова

1.2. Емоційні

• Емоції

• Почуття

• Афекти

• Стрес

1.3. Вольові

• Боротьба мотивів

• Прийняття рішення

• Постановка мети

• Методики вивчення психічних процесів

Кожний психічний стан є переживанням суб'єкта й водночас діяльністю його різних систем, він має зовнішнє вираження і виявляється у зміні ефекту діяльності, яку виконують. Тільки за сукупністю показ­ників, що відображають кожний з цих рівнів, можна зробити висновок про наявність у людини того чи іншого стану. Ні поведінка, ні різні психо­фізіологічні показники, взяті окремо, не можуть достовірно диферен­ціювати один стан від іншого. Провідне місце в діагностиці станів нале­жить переживанням, пов'язаним зі ставленням особистості. Виокремлен­ня останнього як чільного чинника психічного стану особистості дає змогу розглядати психічний стан саме як якісну характеристику психіки особистості, що об'єднує у собі психічні процеси та властивості особистості та здійснює вплив на них.

Наукою доведено, що існує зв’язок основних властивостей нервових процесів з важливими для діяльності психофізіологічними особистісними якостями людини. Так, із силою нервових процесів пов’язані довгочасна витривалість та витривалість до екстремального напруження, стійкість. Реакції на випадкові подразники зумовлюються рівноважністю нервових процесів. Швидкість перебігу розумових процесів і пам’яті залежить від рухливості, лабільності та сили нервових процесів.

Функціональний стан ЦНС можна розглядати як інтегральний показник працездатності людини, оскільки він безпосередньо пов’язаний зі станом окремих фізіологічних систем організму.

Для визначення загальних та окремих властивостей нервової системи існує багато методів. Однак більшість із них є досить складними, вимагають застосування відповідної апаратури. Також використовують природні експерименти і деякі види тестів:

· вивчення стану нервової системи за допомогою буквених тестів;

· визначення сили нервової системи на основі показника часу реакції на подразник;

· вивчення стану нервової системи на основі дослідження змін, що відбуваються в аналізаторних апаратах;

· вивчення властивостей нервової системи за показником «збудження—гальмування»;

· вивчення властивостей нервової системи за допомогою методики «теппінг-тест» та ін.