- •1. Визначення сутність та зміст соціології.
- •2. Об’єкт та предмет соціології як науки.
- •3.Основні категорії соціології
- •4.Співвідношення соціології з іншими науками про людину і суспільство.
- •5. Функції і завдання соціології.
- •6. Структура соціологічного знання та характеристика її складових елементів.
- •7. Сучасні соціологічні теорії.
- •8. Визначте суть «соціологічного закону» та поясніть його відмінність від законів інших наук
- •9. Конт як основоположник соціології
- •10. Основні передумови виникнення соціології як самостійної галузі наукових знань
- •11. Сутність концепції о.Конта,а також роль позитивізму і його основних напрямів у подальшому розвитку соціології
- •12. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки
- •13. Визначення суспільства і його ознаки.
- •16. Визначте основну сутність понять: соціальна спільнота, соціальна група, соціальний інститут, соціальна організація та приведіть конкретні приклади.
- •17. Проблеми громадянського суспільства в Україні.
- •18. Соціальна структура суспільства та її основні елементи.
- •19.Сутність поняття «соціальний статус» та його видові особливості, а також, взаємозв’язок з поняттями «соціальна роль», «соціальний ранг»
- •20. Поясніть зміст соціальної стратифікації, розкрийте сутність основних стратифікаційних моделей сучасного суспільства.
- •21. Розкрийте значення категорії «соціальна мобільність» та її роль у динаміці соціальної структури сучасного суспільства.
- •22. Соціально-класова структура сучасного українського суспільства.
- •23.Соціалізація особистості та її основні складові.
- •24. Покажіть, які існують погляди на соціалізацію особистості
- •25.Розкрийте природу процесу соціалізації та його основні етапи
- •26. Характеристика сучасних моделей соціалізації
- •27. У чому полягає сутність поняття «людина», «індивід» та «особистість» і іх співвідношення?
- •28. Соціальний конфлікт, його сутність і види.
- •29. Поясніть причини що викликають соціальні конфлікти в суспільстві
- •30. Поясніть механізми соціального конфлікту та визначте основні етапи його розвитку
- •32. Визначте особливості соціальних конфліктів в Україні.
- •33.Психологічний клімат трудового колективу.
- •34. Методи соціологічних досліджень
- •35. Метод спостереження в соціології.
- •36. Метод опитування в соціологічних дослідженнях.
- •37. Соціологія праці ( предмет,об’єкт,функції завдання,категорії ).
- •38. Розкрийте сутність мотивації і стимулювання праці
- •39. Економічна соціалізація:основні поняття, функції та категорії.
- •40. Соціологічні теорії управління наукового менеджменту ф.Тейлора та «людських відносин» е.Мейо
- •41. Праця як соціальний процес та основа життєдіяльності людини
- •42. Соціологічний погляд на проблеми Права і Закону
- •43.Правова соціалізація особистості
- •44. Правова держава та її сутність
- •45. Соціальна природа правомірної та проти правомірної поведінки .
- •46. Права ісвободи людини як соціальна норма.
- •47. Мета та програма соціологічного дослідження
- •48. Соціологія культур(предмет , об’єкт, функції)
- •49. Соціологія релігії: предмет, основні категорії та функції.
- •50. Соціологія молоді(предмет,об’єкт,основні проблеми)
- •52.Процеси інтеграції та диференціації в соціології освіти
- •53. Концепція влади в політичні соціології м.Вебера
- •54. Соціологія особистості(предмет,основні етапи і проблеми)
- •55. Контент-аналіз та екзит-пол як важливі методи соціологічного дослідження
- •56. Поняття цінність у соціології та ціннісні орієнтації особистості
- •57. Стадії соціалізації особистості з. Фрейда.
- •59. Марксиська теорія суспільства.
- •60. Соціологія освіти (предмет, основні проблеми, методи, категорії).
- •61. Значення праці м.Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму»
- •63. Соціологія громадської думки(предмет, основні проблеми і завдання)
- •64. Сучасна типологія суспільств
- •65. Соціальні інститути суспільства та їхня роль.
- •66. Соціальні процеси, соціальні зміни і соціальний розвиток як категорії
- •67. Соціологічна система о. Конта та її вплив на розвиток соціології.
- •69. Самогубство , як соціальне явище з погляду е.Дюркгейма.
- •70. Вплив культури на соціалізацію особистості
- •71. Основні проблеми сучасної української культури.
- •72. Проблема сучасної освіти в Україні.
- •73. Завдання вищої освіти в Україні в контесті вимог Болонського процессу.
- •74. Сім я, як суспільне явище і соціальний інститут.
- •75. Основні проблеми сучасної української молоді
- •76. Молодь як специфічна соціальна група.
- •77. Державна молодіжна політика в Україні
- •78. Політична культура та свідомість сучасного українського суспільства.
- •79. Проблеми сучасної сім*ї в Україні
- •80.Концепції виникнення суспільства
- •81. Особливості сучасного етапу розвитку ураїнського суспільства
- •83. Погляди Платона і Арістотеля на суспільство і державу.
- •84. П.Сорокін як найвидатніший соціолог 20 ст.
- •85. Правова культура сучасного українського суспільства
- •86. Основні світові релігії та особливості релігійної ситуації в Україні
- •87. Соціологія політики та її особливості в україні
- •89.Значення моральной доктрини християнства…
- •90.Функції і канали висловлювання громадської думки.
- •91. Особливості функціонування соціального феномену свободи слова в Україні
- •92. Основні форми і методи маніпулювання громадською думкою.
- •93. Девіантність особистості як біопсихічне явище
- •94. Соціальна статика та динаміка о.Конта
- •95. Основні етапи розвитку української соціології
- •96. М.Шаповал як видатний представник української соціології.
- •97. Макросоціологічна концепція суспільства Золотого мільярду.
- •98. Соціальна адаптація та інтеріоризація особистості
- •99. Проблеми права соціології к.Дюркгейма .
- •100. Основні типи держав та державного устрою.
- •101. Соціологія управління та соціотехнічний експеримент ф. Тейлора.
- •102. Вплив релігії на свідомість і релігійну поведінку особистості.
- •103. Соціологічні погляди м. Вебера на проблему бюрократії.
- •104. Роль в.Липинського та його визначення сутності політичної еліти суспільства.
- •105. Поняття соціальних змін і їх рушії.
- •106. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •107. Проблеми та основні форми модернізації суспільства.
- •108. Значення системи соціального контролю в життєдіяльності суспільства.
12. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки
Соціологія — порівняно молода наука. Її інституціоналізація відбувалася з середини XIX ст., хоч дехто з дослідників вважає, що перші соціологічні концепції з'явилися ще у спробах античних мислителів пояснити суспільне життя. Щоб охарактеризувати історичний розвиток соціології, важливо відійти від уявлення про цей процес як про хаотичне нагромадження персоналій, шкіл, парадигм тощо. Західні дослідники пропонують кілька варіантів періодизації історії соціології, які в принципових моментах збігаються. Перший етап: становлення соціології як самостійної науки на основі методології позитивізму (типові теорії такого типу знаходимо у О. Конта, Г. Спенсера). Другий етап: формування національних соціологічних шкіл, початок існування «великих соціологічних теорій», що претендують на універсальність пояснення будь-яких проявів соціальності і закладають основи власне соціологічної методології. Третій етап: вихід соціології за національні межі, її інтернаціоналізація.У цей період важливим чинником розвитку соціології стало протистояння методологічних орієнтацій макро- і мікросоціології, що довели існування істотно різних картин соціальної реальності. Четвертий етап почався у 80-х роках і тісно пов'язаний з «постмодернізмом» як тлом, на якому розвивалася сучасна культура. Цей етап позначений заявами про чергову методологічну кризу в соціології, що веде до усвідомлення необхідності нового бачення світу, корегування уявлень про предмет, метод, суб'єкта пізнання тощо.
Перший період розвитку соціологічної науки характеризувався пануванням позитивістської методології. Чіткіше вона була сформульована у працях О. Конта. За його визначенням, пізнання суспільства стає дійсно науковим лише тією мірою, в якій воно опановує «позитивний метод», тобто методологію виявлення на основі спостереження та експерименту «незмінних природних явищ». Науку про суспільство, яка будується на основі позитивного методу, завершує соціологія — універсальна наука, «наука всіх суспільних наук».
У другій половині XIX ст. відбувається урізноманітнення методологічних орієнтацій соціологічного пізнання, з'являються соціологічні теорії, які тривалий час визначали основні тенденції розвитку соціології (вчення Е. Дюркгейма, М. Вебера, К. Маркса). Саме ці теорії вважаються «класичними» у сучасній соціологічній науці.
Е. Дюркгейм, французький соціолог і філософ вказував, що для перетворення соціології на самостійну науку необхідно чітко визначити її предмет та відповідний метод.
13. Визначення суспільства і його ознаки.
Суспільство — це відносно стійка система соціальних зв’язків і відносин, що склалися між людьми в процесі історичного розвитку їх спільної життєдіяльності, спрямованої на відтворення умов для існування та задоволення життєвих потреб. Цілісність суспільства тримається завдяки дії звичаїв, традицій, законів тощо. Культурна антропологія трактує суспільство, як сукупність груп індивідів, що вирізняються особливою культурою (системою цінностей, традицій, звичаїв тощо) і існує незалежно від інших груп, тобто не є підгрупою. Суспільству притаманна низка ознак, які відрізняють його від інших груп:
- спільна територія, яка становить основу соціального простору, що в ньому проживають, взаємодіють, формують і розвивають між собою взаємозв’язки члени суспільства. Зазвичай вона збігається з державними кордонами;
- загальноприйнята система норм і цінностей, система культури, що є основою зв’язків між людьми. Завдяки цьому суспільство має велику інтегруючу силу. Воно соціалізує кожну людину, кожне покоління людей, підпорядковуючи їхню поведінку чинним нормам і включаючи її до загальної системи зв’язків;
- здатність підтримувати й постійно відновлювати високу інтенсивність внутрішніх взаємозв’язків, забезпечувати стійкість соціальних утворень. Е. Дюркгейм уважав, що основою стійкості та єдності суспільства є колективна свідомість, наявність спільної волі, які можуть стримати розвиток згубної сили людського егоїзму. Стійкість суспільства, на думку Р. Мертона, зберігається завдяки наявності фундаментальних цінностей, які засвоюються спільнотою індивідів, а на думку Е. Шилза, — завдяки владі, що забезпечує контроль над усією територією і нав’язує відповідну систему цінностей;
- автономність, саморегуляція, саморозвиток, що забезпечуються тими інститутами й організаціями та на підставі тих норм, принципів, традицій і цінностей, які виникають у самому суспільстві. Суспільство здатне без втручання зовнішніх сил створювати для людей такі форми організації та умови їх життя, які необхідні для задоволення їхніх потреб, їхнього самоствердження й самореалізації. Такі суттєві ознаки і характеристики суспільства, що на них указують провідні вчені і дають змогу трактувати його як соціальну систему, як цілісність, що має якості, котрих немає у жодної з її складових. Соціологічне вивчення суспільства як соціальної системи розпочинається з виявлення його складових і принципів дії механізму, котрий їх пов’язує і забезпечує системну цілісність.
14.Особливості індустріального та постіндустріального суспільства. Індустріальне суспільство Арон визначає як таке, в якому переважає велика промисловість, існує технологічний поділ праці. Він також виділяє два типи індустріального суспільства: капіталістичне й радянське. Капіталістичному типу економіки притаманна приватна власність на засоби виробництва, децентралізоване регулювання економіки, поділ суспільства на наймачів — власників засобів виробництва і найманих робітників, гонитва за прибутком як рушієм виробництва та циклічні коливання економіки. Ці ознаки властиві суто капіталістичному типу індустріального суспільства— чистому капіталізмові. Реальний же капіталізм за низкою ознак ніби наближається до соціалізму. Із соціалізмом його зближує характер власності, використання прибутку, розподіл тощо. В «індустріальному суспільстві» формується, на думку Гелб-рейта, нова класова структура. Зникає конфлікт між багатими й бідними, йому на зміну приходить новий конфлікт — між «класом освічених» і «неосвічених і малоосвічених». Вирішальною силою «індустріального суспільства» стає «клас освічених», складовою частиною якого є «техноструктура».Велика роль у «індустріальному суспільстві» Гелбрейта належить державі. Технічний прогрес автоматично зумовлює необхідність планування на державному рівні, регулювання державного попиту, перерозподілу національного доходу через систему податків, сприяння розвитку науково-технічного прогресу, освіти, національної оборони. При цьому Гелбрейт підкреслює незалежність корпорацій, їхню самостійність, «автономію» щодо держави. Державу й корпорації він розглядає як дві незалежні сили, котрі плідно співпрацюють одна з одною.У концепції «індустріального суспільства» Гелбрейта є й критичні ноти. Він критикує мілітаризм, гонку озброєнь, розуміє складність розв'язання соціальних проблем у межах «індустріального суспільства». Останнє завдання він покладає на інтелігенцію, яка керуватиметься не тільки економічними пріоритетами, а сприятиме розвитку «естетичних цінностей». Для визначення сучасного суспільства американський соціолог Деніел Белл (нар. у 1919 р.) запровадив термін «постіндустріальне суспільство». Постіндустріальне суспільство — стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству. Таке суспільство перебуває на стадії тертіальних промислів, у сфері послуг якого зайнято не менше 50 відсотків працюючого населення. Воно виробляє як аграрні, так і промислові товари, набагато перевищуючи власні потреби. Крім надвиробництва, йому властиві ускладнення соціальних зв´язків, максимальний розвиток маркетингу, спрямованість у майбутнє, динамічна міжособистісна комунікація, велика роль наукових досліджень, освіти, престиж освіченості. Серед інших характеристик сучасного суспільства: рольовий характер взаємодії (очікування та поведінка людей зумовлюються їх суспільним статусом і соціальними функціями); поглиблений розподіл праці; формальна система регулювання відносин (на основі писемного права, законів, положень, договорів); складна система соціального управління (відокремлення інституту управління, соціальних органів управління та самоврядування); секуляризація (набуття світських ознак) релігії; виокремлення різноманітних соціальних інститутів. У постіндустріальний період відбуваються зміни в усіх системах та підсистемах суспільства. Якщо раніше земля, праця, капітал були ключовими елементами виробництва, то в постіндустріальну епоху в багатьох галузях виробництва головною складовою стає інформація. У політичній сфері згасає роль національної держави, відбувається децентралізація політичної влади, яка частіше делегується згори донизу. Політика перестає бути сферою класового конфлікту, політична боротьба розгортається не за контроль над власністю, а за вплив на державу. У соціальному житті відбувається перехід від ієрархії (поділу на нижчі та вищі чини) до сіткової організації. Власність перестає бути головним критерієм соціальної диференціації. Класову структуру поступово змінює статусна ієрархія, яка формується на підставі освіти, рівня культури та ціннісних орієнтацій. Вісь соціального конфлікту пролягає не по лінії володіння чи неволодіння власністю, а по лінії володіння знаннями та контролю над інформацією.Постіндустріальне суспільство характеризується виникненням нових систем: телекомунікаційних технологій та освіти. Телекомунікації визначають комунікаційну та інформаційну спроможності суспільства в цілому, створюють кожній людині можливість безпосереднього спілкування з іншими суб´єктами суспільства, без посередництва жодних груп, ідеологій, підвищують роль кожної людини як особистості. Освіта теж трансформується з інституту в самостійну систему, яка визначально впливає на сферу праці та економіки, є стратегічним ресурсом державних політичних структур, пріоритетним статусом У зв´язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація, його ще називають інформаційним суспільством, в якому інтелектуальні технології, інформація, обробка знань посідають дедалі важливіші місця.
15. Проаналізуйте, чим відрізняються поняття «соціальна система» та «соціальна структура», а також визначте їхню сутність, види, характерні риси й особливості.
У соціології поняття "соціальна структура" тісно пов'язане з поняттям "соціальна система". Соціальною системою іноді називають суспільство. Це - сукупність різноманітних соціальних явищ і процесів, які детерміновані соціальними відносинами та зв'язками, в результаті чого виникає цілісний соціальний організм. Окремі соціальні явища та процеси виступають як системоутворюючі елементи, без яких неможливе існування тієї чи іншої соціальної системи (різновиду). Соціальна структура суспільства є частиною соціальної системи і об'єднує два компоненти - соціальній склад і соціальні зв'язки. У найзагальнішому вигляді вона розуміється як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних груп, соціальних інститутів і відносин (зв'язків) між ними. У свою чергу, будь-яка соціальна система (в тому числі і суспільства) містить визначену соціальну структуру. "Соціальний склад" - це набір елементів, які складають дану структуру. Другий компонент являє собою набір зв'язків цих елементів. Таким чином, поняття соціальної структури включає в себе, з одного боку, соціальний склад або сукупність різних типів спільностей всередині суспільства, з іншого боку - це соціальні зв'язки всіх складових частин. Виходячи із розуміння суті соціальної структури суспільства, можна визначити її як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою впорядкованих щодо один до одного соціальних спільностей, верств, груп, а також відносин між ними. Це - свого роду "анатомія" суспільства, об'єктивний диференційований поділ суспільства на окремі прошарки, групи, які об'єднуються на основі однієї або кількох ознак.
Вивчаючи соціальну структуру суспільства, соціологія аналізує процеси виникнення або стирання граней між різними групами, прошарками (зближення, віддалення за різними критеріями). Соціальна структура означає стійкий зв'язок соціальних елементів у соціальній системі. Основним елементом соціальної структури є соціальні спільності (класи, прошарки, нації, професійні, демографічні, територіальні, політичні групи, але не випадкові нестійкі об'єднання людей). Кожний з цих елементів, у свою чергу, є складною будовою, притаманною певним внутрішнім прошаркам, зв'язкам. Соціальна структура відображає особливості соціальних відносин класів, професійних, культурних, національно-етнічних та демографічних груп, які визначаються місцем та роллю кожної з них у системі економічних відносин. Соціальна структура формувалася, "карбувалася" в процесі історичного розвитку. Вона і нині видозмінюється.
Таким чином, під соціальною структурою розуміється сукупність стійких зв'язків і відносин між елементами, що складають систему, які визначають її якісну своєрідність і будова. На відміну від системи, яка є результат інтеграційних зв'язків елементів, структура виражає їх якісну своєрідність, дозволяє системі придбати визначеність і стійкість. Структура - це спосіб зв'язку елементів один з одним, і вона виражається у вигляді різноманітних функцій.
Отже, всяка система відображає властиву процесу (або явища) цілісність, тільки в рамках якої можливо його існування, а структура виражає якісну визначеність його, яка знаходить своє вираження в специфіці функціонування даної конкретної системи.