Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
sotsyologia (1).doc
Скачиваний:
130
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
859.65 Кб
Скачать

29. Поясніть причини що викликають соціальні конфлікти в суспільстві

Конфлікт як соціальне явище є породженням певних соціально-психологічних чинників, втілених в інтересах конкретних соціальних суб'єктів — учасників конфліктної ситуації. Він є сукупністю об'єктивних і суб'єктивних передумов, наслідком взаємодії різноспрямованих прагнень, що постають у найрізноманітніших комбінаціях. До найголовніших причин належать:

1. Протилежні орієнтації сторін — суб'єктів взаємодії. У соціальній практиці різноспрямованість інтересів не менш поширена, ніж їх консолідація. Нерідко егоїстичні інтереси стосуються однієї і тієї ж цілі, яку неможливо реалізувати одночасно, без посягання на інтереси інших суб'єктів соціуму, що, безумовно, породжує конфліктні ситуації.

2. Різноспрямованість ідеологічних засад. Виникнувши на основі різних поглядів, конфлікти часто переростають у безкомпромісну боротьбу за певне спрямування політичного, соціально-економічного розвитку держави, стосуючись таких суто прагматичних аспектів, як власність тощо. Часто вони стосуються релігійних, соціокультурних питань.

3. Різновекторність соціально-економічних орієнтацій. Передусім вони пов'язані з соціально-економічною нерівністю, нерівноправним розподілом матеріальних і духовних благ. Нерідко вони проявляються на етапі трансформації суспільно-економічних систем, що зумовлено певними змінами у сфері власності і привласнення, які, у свою чергу, породжують відповідні стратифікаційні зміни.

4. Суперечності між елементами соціальної структури. Обумовлені вони неузгодженістю цілей та завдань різних рівнів організації суспільства (центр — периферія).

5. Соціально-психологічні та морально-етичні. Вони постають у формі незадоволення окремих індивідів їх статусом у певному середовищі, що породжує різноманітні спроби змінити його.

Конфлікти в сучасному суспільстві є породженням і проя­вом об’єктивно існуючих соціальних суперечностей, пов’яза­них з проблемою нерівності можливостей людей у різних сферах життя. Нерівність можливостей визначається кон­кретними умовами — належністю до тієї чи іншої соціальної верстви, держави, регіону, організації, руху тощо. Конфлікти відбуваються, коли ситуація не відповідає духовним цінно­стям людей.

Рушійними силами конфлікту (або глибинними їх причинами) є потреби, інтереси, цінності та норми. Вони виступають збудниками конфліктів повсюди, де можуть бути незгоди: в управлінні, в економічних, організаційних проце­сах, у цілях, засобах, методах діяльності, в емоційних, психіч­них, фізичних станах, у знаннях, уміннях, способах, особистих якостях, в оцінках, судженнях, у поглядах та позиціях.

30. Поясніть механізми соціального конфлікту та визначте основні етапи його розвитку

Процес розвитку соціального конфлікту містить декілька стадій: 1 - передконфліктна ситуація. На цій стадії формуються передумови для конфлікту. Це є зростання напруги між потенційними суб'єктами конфлікту, що викликана певними суперечностями. Однак протиріччя не завжди переростають у конфлікт. Лише ті протиріччя, які усвідомлюються потенційними суб'єктами конфлікту як несумісні, ведуть до загострення соціальної напруги. Причини виникнення соціальної напруги можуть бути різними (реальне придушення інтересів, потреб і цінностей людей; невірна або викривлена інформація про певні факти, події). Передконфліктну стадію можна умовно розділити натри фази розвитку, для яких є характерними наступні особливості у взаємодії сторін:

• виникнення протиріч з приводу певного спірного об'єкту; зростання недовіри та соціальної напруги, пред'явлення претензій, зменшення контактів і накопичення образ;

• прагнення показати правомірність своїх вимог та звинувачень противника в небажанні вирішити спірні питання "справедливими" методами;

• руйнування структур взаємодії; перехід від взаємних звинувачень до погроз, зростання агресивності. Таким чином конфліктна ситуація поступово трансформується у відкритий конфлікт. Але сама по собі вона може існувати довго і не переростати в конфлікт. Для того, щоб конфлікт став реальним, необхідний інцидент.

2 - інцидент - формальний привід для початку конфлікту. Наприклад, вбивство в м. Сараєво наступника австро-угорського престолу Франца Фердінанда групою боснійських терористів 28 серпня 1914 р. стало формальною причиною для початку Першої Світової війни. Інцидент може відбутись випадково, а може бути спровокований суб'єктами конфлікту. Інколи конфлікт може закінчуватись саме на цій стадії. Це буває тоді, коли конфліктанти вирішують свої непорозуміння. 3 - ескалація. Виявляє себе в тому, що конфлікт реалізується в окремих актах — діях та протидіях конфліктуючих сторін. 4 - кульмінація. Це крайня точка ескалації, коли напруга виражається у вибуховому акті. 5 - завершення конфлікту відбувається за допомогою насильства, примирення, розриву. Способи завершення конфлікту направлені в основному на зміну самої конфліктної ситуації, або шляхом впливу на учасників, або шляхом зміни характеристики об'єкту конфлікту, або іншими способами. Це, зокрема, можуть бути такі: усунення об'єкту конфлікту; заміна одного об'єкту іншим; усунення однієї сторони учасників конфлікту; зміна позицій однієї зі сторін; недопущення безпосередньої або опосередкованої взаємодії учасників. 6 - післяконфліктна ситуація. Етапи створення соціального конфлікту: Перший — це виникнення об’єктивної проблемної ситуа­ції як основи майбутнього конфлікту. Другий етап — усвідомлення об’єктивної проблемної си­туації і своїх інтересів у ній. З точки зору назрівання конфлік­ту і можливостей запобігання йому на латентній стадії він є ключовим і вбирає в себе принаймні три аспекти розвитку подій. Перший аспект — це усвідомлення хоч би одним із суб’єктів своїх інтересів у проблемній, тобто потенційно конфліктній ситуації. Ці інтереси можуть бути реальними або хибно усвідомленими, але без процесу усвідомлення їх конфлікт не виникне. Другий аспект являє собою розумін­ня перешкод щодо задоволення своїх інтересів. Третій аспект полягає в усвідомленні інтересів і перешкод, що існують стосовно другої сторони. Класифікація цих пе­решкод може бути здійснена за градацією і принципами, які застосовані при розгляді другого аспекту. Третій етап можна охарактеризувати як спробу вирішити потенційно конфліктну ситуацію неконфліктними способа­ми. Вони полягають у тому, що одна зі сторін, щоб відстояти свої інтереси, здійснює певні конкретні дії, але в такій формі, що не передбачає конфлікту з другою стороною. Часто кон­фліктні дії здійснюються таким чином, щоб не втягувати до процесу їх вирішення потенційних суб’єктів об’єктивно наз­ріваючого конфлікту. При взаємному розумінні інтересів обох сторін і відповідних практичних дій саме на цьому етапі виникає реальна можливість не дати проблемній ситуації пе­рерости в реальний конфлікт.

31. Розкрийте основні методи розв’язання конфліктів та способи управління ними. Використовуються різні методи вирішення соціального конфлікту:Метод уникнення конфлікту — відхід з політичної арени того або іншого політичного діяча або загроза такого відходу; уникнення зустрічей з супротивником. Проте уникнення конфлікту не означає його ліквідацію, оскільки залишається сама його причина. Метод переговорів дозволяє уникнути застосування насильства, оскільки в процесі переговорів сторони обмінюються думками, що неминуче знижує гостроту конфлікту, допомагає зрозуміти аргументи сторін, об’єктивно оцінити істинне співвідношення сил і умови примирення. Переговори дозволяють розглянути альтернативні ситуації, добитися взаєморозуміння, прийти до згоди, консенсусу, відкрити шляхи до співпраці. Метод використання посередництва — примирлива процедура, коли підібраний посередник (організації або приватна особи) може швидко врегулювати конфлікт там, де без його участі злагода була б неможлива. Метод відкладання — ніби тимчасова “здача своїх позицій”, проте у міру накопичення сил, засобів, в ході зміни ситуації на її користь сторона, яка “здала свої позиції”, здійснює спробу повернути втрачене. Метод третейського розгляду, або арбітраж. При розборі суворо керуються нормами законів, у тому числі міжнародного права. Для прискорення процесу вирішення конфлікту рекомендується звертати увагу на наступні моменти методологічного характеру:під час переговорів пріоритет повинен віддаватися обговоренню питань, шо стосуються змісту конфлікту;сторони повинні прагнути зняти психологічну і соціальну напруженість;необхідно демонструвати взаємну повагу одного до іншого;учасники переговорів повинні гласно і доказово розкривати позиції один одного і свідомо створювати атмосферу публічного обміну думками;всі учасники переговорів повинні проявляти схильність до консенсусу, тобто до згоди. В сучасному суспільстві, в якому зростають відмінності між людьми в прибутках, статусі, культурі і т.п. соціальні конфлікти будуть неминучі. Існують ще дві категорії методів управління конфліктом: структурні і міжособистісні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]