86. Основні світові релігії та особливості релігійної ситуації в Україні

 Невід'ємна складова духовного життя народу - релігія. Релігійний світогляд не тільки визначає культурно-побутові відмінності та особливості демографічних процесів, а також впливає на політичне і соціально-економічне становище країн і регіонів. Найпоширеніші у світі три релігії, які через це дістали назву світових: християнство, іслам та буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм. Світові релігії з'являлися в епохи великих історичних поворотів, переходу від одних суспільних відносин до інших. Буддизм - у VI ст. до н.е., коли у Північній Індії розхитувався становий, варновий устрій; християнство - у I ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії під час кризи рабовласницького ладу; іслам - у VII ст. н.е. у Західній Аравії в період переходу до класового суспільства.    Християнство поширене на всіх материках. Воно має три гілки - католицьку, православну і протестантську. Його сповідує понад чверть людства, з них 3/5 - католики, 1/3 - протестанти, 1/10 - православні.Католицизм поширений у країнах Південної Європи, а також у Франції, Польщі, країнах Латинської Америки окремих країнах заходу та півдня Африки, на Філіппінах; протестантизм - у країнах Північної Європи, деяких країнах Середньої та Центральної Європи, у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії. Православ'я дотримуються греки, народи півдня Центральної Європи (серби, македонці, болгари), країн СНД (росіяни, українці, білоруси, грузини тощо) та Ефіопії. Послідовники ісламу становлять близько 20% населення землі. Іслам поширений переважно в країнах Центральної Азії.    Буддизм сповідують до 10% людства, він поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії.    Релігії, що притаманні одній нації, складають групу національних релігій: синтоїзм - Японія; індуїзм - Індія, Бангладеш; конфуціанство і даосизм - Китай; іудаїзм - Ізраїль. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Сучасна релігійна ситуація в Україні позначена цілою низкою особливостей: • Значна кількість громадян вагаються між вірою і безвір'ям. Решта — невіруючі, переконані атеїсти, просто байдужі до релігії. Разом із тим, майже 85 % опитаних заявили, що вони пройшли обряд хрещення, тобто формально є християнами.• Релігійність віруючих має помітно поверховий, а часто демонстративний характер і зводиться лише до виконання формальних християнських вимог, наприклад, носіння натільного хрестика. • Релігійна свідомість людей, як віруючих, так і невіруючих, характеризується помітною невизначеністю. Як правило, вони визнають існування Бога, однак не завжди вірять в існування душі, гріха, Раю і пекла. • Релігійність населення Західноукраїнського регіону в цілому є вищою за релігійність жителів інших областей України. • Центрами релігійної діяльності стали міста, тоді як у дореволюційні часи та у перші десятиліття радянської влади релігійним було передусім українське село. Центрами поширення нетрадиційних релігій є Донецька і Київська області, Автономна Республіка Крим (до половини всіх зареєстрованих організацій) — регіони без усталеної релігійної традиції або такі, де результати політики викорінення релігії виявилися найбільш успішними. • Наявна проблема кадрів: якщо православні і католицькі релігійні об'єднання відчувають потребу у кваліфікованих кадрах священнослужителів Спостерігається розкол в українському православ'ї. Нині в Україні діють: Українська автокефальна православна церква Українська православна церква Київського Патріархату Українська православна церква Московського Патріархату.