2.2 Аналіз експлуатаційної ситуації

У аналізі експлуатаційної ситуації проводиться виявлення усіх видів факторів дії, які виникають у процесі виготовлення та експлуатації швейного виробу (рисунок 2).

Важливою умовою створення одягу високої якості є розробка моделей одягу, що відповідають умовам його експлуатації. Крім того, одяг має відповідати зовнішності людини та її вподобанням, внутрішньому світу особистості. Тобто, розміри, форми, конструкції, матеріали для одягу повинні обиратись відповідно до його призначення та умов експлуатації. Відповідність одягу цим вимогам забезпечується вірним вибором виробу, згідно з його пизначенням, що в свою чергу потребує від швейної промисловості виготовлення одягу, різного по нуменклатурі.

На гірськолижну куртку в процесі експлуатації та при догляді діють фактори які призводять до погіршення її зовнішнього вигляду.

Основні фактори,що діють:

1.прання;

2.хімічна чистка;

3.тертя по згинам;

4.тертя по площині;

5.інсоляція;

6.дія поту;

7. розривальні навантаження.

В залежності від кожного виду дій факторів на матеріали верху виникають передумови відмови виробу (потертості, деформації, заломи, складки, зміна кольору пофарбування та інші), які записуються у таблицю 2 у відповідності з місцем розташування діючих факторів.

а) вид спередуб) вид ззаду

Рисунок 2 – Види факторів, які виникають у процесі виготовлення та експлуатації виробу.

Таблиця 2 – Види відмов

Види систем	Фактори зносу
	механічні	фізико-хімічні	біологічні	комбіновані
1	2	3	4	5
Людина-одяг	Зміна фарбування; потертість; деформації; складки	Зміна фарбування; зменшення міцності та жорсткості	-	Зміна фарбування; потертість
Людина-одяг-предмети	Зміна фарбування; потертість; деформації	Зміна фарбування; зменшення міцності	-	Зміна фарбування; зменшення міцності; зміна лінійних розмірів
Людина-одяг-кліматичне середовище	-	-	Зміна фарбування; зменшення міцності	-

2.3 Формування вимог до матеріалу верху виробу та складання номенклатури показників якості

Визначення вимог до властивостей матеріалів є найбільш важливим у процесі конфекціювання. Весь комплекс споживчих і техніко-економічних властивостей (їх групові й одиничні показники) матеріалів для одягу формується на різних етапах виробництва і залежить від вихідної сировини, структури, обробки цих матеріалів, формування споживчих властивостей.

На підставі встановлених вимог до якості одягу формулюються вимоги до матеріалів, що комплектують конкретний заданий виріб. Ці вимоги встановлюються диференційовано в залежності від класу одягу, його призначення і виду, з урахуванням умов експлуатації та ін., а також з урахуванням як споживчих, так і техніко-економічних показників якості.

При оцінці якості текстильних матеріалів склалася певна номенклатура одиничних показників якості, представлена у відповідних стандартах. Ця номенклатура поєднує велику кількість показників, серед яких є як показники якості, так і параметри продукції. При цьому всі ці показники підрозділяються на загальні, обов'язкові для всіх груп матеріалів, і спеціалізовані (додаткові), застосовувані лише для окремих груп в залежності від їх призначення. До складного комплексу показників якості матеріалів пред'являються вимоги з боку споживачів і з боку виробництва. У зв'язку з цим усі численні показники якості матеріалів теж умовно розділені на дві групи – споживчі і техніко-економічні.

Споживчі показники якості матеріалів.

Споживчі властивості і їх показники якості текстильних матеріалів визначають споживчий попит на одяг. До цих властивостей відносяться зовнішній вигляд матеріалу (зовнішній прояв властивостей – фактура, оздоблення, колористична гама, блиск, зминальність, відповідність зовнішнього оформлення вимогам моди та ін.) і здатність матеріалу створювати і зберігати в процесі експлуатації просторову форму (внутрішній прояв властивостей).

Номенклатура споживчих властивостей і показників якості текстильних матеріалів включає, як було сказано вище, такі групові показники, як призначення, ергономічність, надійність в експлуатації (споживанні), естетичність, безпека споживання.

У свою чергу, групові показники містять у собі одиничні показники, номенклатура яких поєднує більше 60 найменувань , серед яких є не тільки показники якості, але і параметри продукції (вид волокон і їх процентний вміст, вид і лінійна густина ниток, вид переплетення, щільність переплетення та ін.), а також геометричні показники (товщина, ширина, довжина, поверхнева густина).

Нижче представлена, коротка характеристика найбільш значимих групових показників якості.

1. Показники призначення характеризують відповідність матеріалу призначенню одягу і представлені двома підгрупами показників якості – соціального призначення і функціональними:

• показники соціального призначення характеризують відповідність текстильного матеріалу і, відповідно, одягу з нього, масовому попиту споживачів і здатність товару задовольняти цю потребу. Ця підгрупа включає ті показники, які характеризують матеріал з боку соціальної адреси і споживчої групи населення (для чоловіків, для жінок, для дітей) і у відповідності з цим матеріали повинні мати різну поверхневу щільність, різні структурні характеристики і різне художньо-колористичне рішення;

• функціональні показники характеризують відповідність матеріалу цільовому призначенню конкретного виду одягу. Вони визначають основні функції, для виконання яких призначений матеріал, і обумовлюють область його використання. Наприклад, для білизняних матеріалів важливі показники гігроскопічності, повітропроникності, зносостійкість і стійкість до багаторазового прання, для костюмних тканин більш важливі показники – жорсткості, незминальності, формостійкості, стійкості до хімічних чищень та ін.

Показники призначення можуть включати і естетичні показники, і показники надійності, і ергономічності в залежності від виду матеріалу і вимог споживачів до нього.

2.Показники ергономічності текстильних матеріалів характеризують зручність і комфорт експлуатації виробу в системі "людина – виріб – навколишнє середовище" і враховують відповідність матеріалів різним ергономічним вимогам людського організму. У цю групу входять дві підгрупи показників, що характеризують вплив обраних матеріалів на самопочуття і працездатність людини, на зручність при носінні виробу:

• гігієнічні показники (вологість, гігроскопічність, паропроникність, повітропроникність, теплозахисні характеристики і т.д.), що визначають відповідність матеріалів гігієнічним умовам життєдіяльності людини;

• показники комфортності (поверхнева густина, товщина, жорсткість і т.д.), що визначають ступінь відповідності матеріалів фізіологічним і психологічним особливостям людини.

3.Показники надійності характеризують здатність матеріалів зберігати зовнішній вигляд, розміри і форму у виробі на різних стадіях зношування, їх цілісність протягом всього періоду експлуатації, а також довговічність. Для текстильних матеріалів надійність у споживанні характеризується такими властивостями, як формостійкість (збереження розмірів і форми після мокрих обробок і хімічного чищення, незминальність та ін.) і зносостійкість (збереження зовнішнього вигляду – стійкість фарбування до різних фізико-хімічних впливів, утворення пілей, зміна лінійних розмірів, стійкість проти закочування ворсу, міцність закріплення петель та ін.), а також витривалість і довговічність (стійкість до стирання на згинах, характеристики міцності та ін.).

Показники надійності визначають безвідмовність і довговічність виробів з текстильних і не текстильних матеріалів.

4.Показники естетичності відображають естетичні властивості матеріалу і його товарний вид (художньо-колористичне оформлення, колір, малюнок, блиск, структура, обробка, фактура поверхні, туше (гриф) та ін.).

Ці показники характеризують виразність, оригінальність і стильову відповідність матеріалу вимогам моди на певний період часу. Для продукції текстильної промисловості естетичні показники мають першочергове значення – вони визначають інформаційну виразність виробу, цілісність композиції і досконалість виробничого виконання.

5.Показники безпеки використання матеріалів для одягу визначають ступінь нешкідливості і безпеки матеріалів і ступінь захищеності людини від впливу небезпечних і шкідливих факторів (наприклад, здатність матеріалів викликати алергію, токсичність хімічних компонентів, час займистості, вогнетривкість, бактерицидність та ін.).

6.Показники екологічності матеріалів характеризують їх нешкідливість для навколишнього середовища в процесі переробки і використання швейних виробів (наприклад, ступінь виділення часток пилу при переробці, вміст шкідливих домішок, виділення газоподібних речовин з неприємним запахом і т.д.).

Техніко-економічні показники якості.

До цих показників відносяться групові показники стандартизації й уніфікації, технологічності, економічності.

Показники стандартизації визначають ступінь відповідності текстильних матеріалів стандартним показникам структури, якості і нормам (волокнистий склад, поверхнева густина, лінійна густина ниток основи і утоку, щільність тканини, розривне навантаження і розривне подовження, вологість та ін.); показники уніфікації визначають рівень відповідності параметрів будови матеріалів визначеним вимогам (ширина, лінійні розміри штучних текстильних виробів та ін.).

Показники технологічності характеризують властивості матеріалів, що впливають на процеси виробництва – моделювання, конструювання і технологію виготовлення одягу (товщина, жорсткість, драпірувальність, зминальність і незминальність, обсипальність і прорубка ниток, розсувальність ниток у швах, повна деформація). Ці показники визначають вибір конкретної моделі і її конструкцію, трудомісткість виготовлення виробу з конкретного матеріалу, впливають на витрату матеріалу, кількість відходів, припуски на обробку, конструкцію швів, вибір устаткування, швейних ниток і голок.

Економічні показники якості визначають економічну доцільність використання конкретного матеріалу для конкретного виду одягу, встановлюють в кінці вартість виробу (ціна, матеріалоємність, трудомісткість переробки, раціональність використання, сорт та ін.). Економічні показники складають істотну частину загальних вимог до матеріалів. Вони визначають можливість виготовлення й існування того чи іншого виробу. І це визначається вже на стадії проектування. Але економічні вимоги відбивають і процес існування виробу. Задовольняючий естетичні і функціональні вимоги виріб початково одержує високу ціну. Але проходить певний час, змінюються критерії моди чи з'являються нові матеріали, які краще забезпечують ті чи інші функції виробу, і вартість виготовленого раніше виробу різко падає: втрачається соціальна (моральна) цінність виробу, хоча його фізична цінність може залишатися незміною.

Номенклатура показників якості матеріалу верху виробу представлена в таблиці 3.

Таблиця 3 – Номенклатура показників якості матеріалу верху виробу

Група вимог

Характеризована властивість

Показники якості

Продовження таблиці 3

Призначення	Соціальна Функціональна		Художньо-колористичне призначення Поверхнева густина
			Жорсткість Незминальність Водоопірність
Ергономічності	Гігієнічність Комфортність		Водопоглинання Час висихання Водоопір Паропроникність Повітропроникність
			Поверхнева густина Жорсткість Товщина Розтяг при навантажені Надійність

Продовження таблиці 3

Надійності	Формостійкість		Зміна лінійних розмірів Зміна лінійних розмірів після прання
		Зносостійкість	Стійкість пофарбування до різних дій Витривалість та довговічність Стійкість до витирання по площині Стійкість до витирання на згинах
		Витривалість	Стійкість до прання Зміна лінійних розмірів після прання
		Міцність	Розривне навантаження Подовження при розриві
	Технологічності	Геометричні	Товщина
		Механічні	Жорсткість Незминальність
	Безпеки споживання		Вміст речовин, які негативно впливають на організм

Розглянувши вимоги до виробу, тип споживача, можливі взаємодії матеріалу виробу в системах ЛЮДИНА→ОДЯГ; ЛЮДИНА→ОДЯГ→ПРЕДМЕТИ; ЛЮДИНА→ОДЯГ→НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.