2.3. Класифікація деталей машин

Розрізняють деталі і складальні одиниці двох видів:

1) загального призначення, що зустрічаються майже у всіх машинах (болти, вали, підшипники, зубчасті колеса тощо);

2) спеціальні деталі і складальні одиниці, що входять до складу тільки визначених видів машин (поршні, шатуни, колінчаті вали тощо).

Деталі загального призначення поділяються на три основні групи:

1) з'єднання – деталі і складальні одиниці, що служать для з'єднання між собою частин машин і споруджень;

2) передачi – це деталі і складальні одиниці, що служать для перетворення і передачі руху від однієї частини машини до іншої;

3) деталі і складальні одиниці, що обслуговують передачі (вали, підшипники, муфти, деталі системи змащення).

В окрему групу входять рами, корпуси, пружини й інші деталі.

З'єднання деталей машин поділяються на дві підгрупи: роз’ємні і нероз'ємні.

Роз’ємні з'єднання допускають зручне розбирання деталей машин без руйнування елементів, що з'єднуються (різьбові, клинові, штифтові, шпонкові, зубчасті і профільні).

Нероз'ємні з'єднання можна розібрати тільки після їх повного або часткового руйнування (клепані, зварні, паяні, клейові).

4. Загальні відомості про передачі.

Передачі служать для передачі енергії від двигунів до робочих органів машини з перетворенням швидкостей, сил і обертальних моментів (рис. 2.4.1).

Рис.2.4.1. Передача енергії від двигуна до робочих органів машини.

Д – двигун, П – передача, РМ – робочий орган машини.

Передачі поділяють на передачі безпосереднього контакту і передачі гнучким зв’язком (рис 2.4.2.).

Передачі безпосереднього контакту поділяють на фрикційні, зубчасті, черв’ячні i гвинт-гайка.

Передачі гнучким зв’язком поділяють на пасові і ланцюгові.

Рис.2.4.2. Передачі: a)фрікційна, б) зубчаста, в) черв’ячна, г) пасова, д) ланцюгова,

e) гвинт-гайка.

У кожній передачі розрізняють двi основні ланки: вхідну (ведучу) і вихідну (ведену).

Між цими ланками в багатоступінчатих передачах розташовуються проміжні ланки.

Параметри, що відносяться до ведучої ланки, позначаються індексом 1, а до веденої – індексом 2 (рис.2.4.3.).

Рис.2.4.3. Ведуча (1) і ведена (2) ланки зубчастої передачі.

До основних характеристик передач відносяться:

1) потужність N₁ на вході і N₂ на виході (кВт);

2) швидкохідність, що виражається кутовою швидкістю ведучої ₁ і веденої ₂ ланок, або частотою обертання, відповідно n₁ і n₂.

Одиниці виміру:  [1/c], n [1/хв].

Кутову швидкість мрожна виразити через частоту обертання:

 =  n / 30.

Крім основних, розрізняють такіпохідні характеристики:

1) коефіцієнт корисної дії (ККД):

 = N₂ / N₁ ;

коефіцієнт корисної дії привода, що складається з декількох послідовно розташованих передач, дорівнює:

_п = ₁ · ₂ · ₃ · ... · _k ;

2) передаточне відношення (передаточне число) – це відношення кутової швидкості ведучої ланки до кутової швидкості веденої ланки:

u = ₁ / ₂;

передаточне відношення привода, що складається з k передач:

u_np = u₁ · u₂ · u₃ · ... · u_k.

3. лінійна швидкість ведучої (або веденої) ланки:

v =  · d / 2 , [м/с];

де d – діаметр відповідної ланки;

4) колова (окружна) сила передачі:

F_t = N / v = 2 T /d , [Н];,

де T – обертовий момент (момент, що крутить) на ведучій ланці:

T = N /  , [Нм];

4) обертовий момент на веденій ланці:

T₂ = T₁·  · u, [Нм];