KPV_L2
.docТема: Методи відпрацювання технологічності конструкцій.
(Технологічність конструкції та оцінка технологічності на стадіях проектування)
-
Задачі (види робіт) технологічної підготовки виробництва (ТПВ)
-
Вимоги до технологічності конструкцій
-
Правила відпрацювання конструкцій на технологічність
-
Засоби відпрацювання конструкцій на технологічність та економічність
-
Комплексні та одиничні показники технологічності
-
Нормативні і базові показники технологічності
-
Аналіз матеріалоємності конструкцій
-
Аналіз трудомісткості конструкцій
-
Уніфікація, об’єкти уніфікації, методи оцінки рівня уніфікації
-
Аналіз технологічності на стадіях проектування.
За технологічну конструкцію одягу приймається таке конструктивне рішення деталей, вузлів та виробу в цілому, яке дозволяє при мінімальних витратах на конструктивну і технологічну підготовку виробництва застосувати найбільш прогресивні методи виготовлення, які забезпечують високу якість виробу.
Технологічність конструкції на підприємстві забезпечується ТПВ на підставі ДСТ ЄСТПВ.
ТПВ вирішує наступні задачі:
-
розробка і впровадження нових методів обробки;
-
застосування сучасного обладнання;
-
розробка засобів малої механізації, автоматизації та удосконалення робочих місць;
-
нормування сировини;
-
оцінка якості та технологічності виробів.
На основі вимог ДСТ ЄСТПВ та з урахуванням особливостей конструктивного устрою одягу визначаються вимоги до технологічності конструкції.
Вимоги до технологічності конструкції:
-
складова одиниця виробу (пілочка, спинка, рукав) повинна членуватися на раціональну кількість складових частин;
-
конструкція одиниці, що складається, повинна передбачати базову складову частину;
-
конструкція одиниці, що складається, повинна забезпечувати її компоновку з уніфікованих складових частин та елементів;
-
види з’єднань, їх конструкція і розташування повинні забезпечувати можливість автоматизації та механізації;
-
методи виготовлення повинні забезпечувати одночасну обробку декількох деталей або одиниць, що складаються,;
-
форма контурних ліній деталей, що з’єднуються, повинна забезпечувати їх повну спряженість;
-
конструкція деталей і вузлів повинна забезпечувати створення об’ємної форми сучасними методами формоутворення (пароповітряний манекен).
-
перевага надається конструктивному методу формоутворення.
Правила (засоби) відпрацювання конструкції на технологічність і економічність
-
Скорочення або повне виключення внутрішньопроцесної примусової ВТО (заміна спрасування і відтягування деталей по зрізах конструктивними елементами формоутворення: виточками, членуваннями, подовженням лінії відльоту коміра і т.д.)
-
Застосування суцільнокроєних деталей (виключення зайвих швів, наприклад, обшивних по краю деталі: борт, клапан, комір; зшивних: передній і нижній шов рукава, шов пришивання стояка до коміру, бокові шви, підзор та підкладка кишень).
-
Забезпечення конструктивної і технологічної прийнятності за рахунок застосування уніфікованих деталей.
-
Заміна ручних способів обробки машинними (виключення крейдування, скорочення ручного ВТО).
-
Використання уніфікованих технологій.
-
Застосування точного крою.
-
Додаткове членування деталей без зміни зовнішнього виду.
-
Застосування адаптивного конструювання (відпрацювання конфігурації зрізів деталей).
-
Ущільнення розкладок (зміна напряму нитки основи, розбивка деталі на дрібні частини: підборту, поясу, обшивки, коміру і т.д.; перенесення конструктивних швів: плечових, бокових, ліктьових).
Комплексні та одиничні показники технологічності
Для оцінки технологічності конструкції одягу використовують комплексні і одиничні показники:
Виробнича технологічність оцінюється наступними комплексними показниками, які складаються з одиничних:
1 прогресивність конструкції:
1.1 мінімальна кількість деталей і з’єднань;
1.2 коефіцієнт застосування нових матеріалів;
1.3 коефіцієнт механізації та автоматизації;
1.4 коефіцієнт застосування паралельно-послідовних методів обробки;
1.5 застосування раціональних методів формоутворення.
2 працемісткість виготовлення виробу
При проектуванні:
2.1 коефіцієнт працемісткості виготовлення швів;
2.2 коефіцієнт уніфікації;
При виготовленні:
2.3 складність обробки виробу;
2.4 відносний показник працемісткості.
3 матеріалоємність виробу:
3.1 витрати матеріалів;
3.2 процент між лекальних відходів;
3.3 коефіцієнт використання матеріалів.
площа розкладки
площа лекал
Експлуатаційна технологічність оцінюється наступними показниками:
1 зручність використання:
2 зручність догляду;
3 термін фізичного зносу;
4 витрати на догляд.
Кількість комплексних і одиничних показників технологічності, що розраховуються, повинна бути мінімальною, але достатньою для відпрацювання конструкції на технологічність на усіх етапах проектування.
Нормативні і базові показники технологічності
Аналіз одиничних показників технологічності і економічності конструкції виконують шляхом порівняння їх з базовими та нормативними показниками, які є оптимальними для кожного конкретного асортименту виробів при виготовленні їх в умовах масового виробництва.
Значення величин нормативних і базових показників знаходяться в довідковій і технічній літературі.
До цих показників відносяться:
Вн – процент міжлекальних відходів;
Мб – матеріалоємність базова;
Тб – працемісткість виготовлення базова;
Сб – складність обробки базова.
Уніфікація, об'єкти уніфікації, методи оцінки рівня уніфікації
Уніфікація конструкцій одягу полягає у приведенні різноманітних форм деталей і вузлів всередині кожного виду одягу до розумної одноманітності (однаковості) без збитку для якості, зовнішнього вигляду виробів та інтересів споживачів.
За видом уніфікація може бути повна або часткова.
Повну уніфікацію застосовують:
-
для похідних деталей (кишені, хлястики, клапани, пояси, обтачки, деталі підкладки та прокладу, і т.д.);
-
для основних деталей асортиментних видів одягу, які не піддаються змінам моди (чоловічі сорочки, спеціальний та відомчий одяг).
Часткову уніфікацію застосовують для основних деталей асортиментних видів побутового одягу.
Об'єкти уніфікації:
-
основні та додаткові формоутворюючі деталі;
-
функціонально-декоративні та декоративні деталі;
-
функціонально-декоративні вузли;
-
похідні деталі конструкцій;
-
деталі підкладки;
-
конструктивні лінії основних і додаткових формоутворюючих деталей;
-
величини припусків;
Ступінь уніфікації оцінюється коефіцієнтами уніфікації деталей, конструктивних ліній, вузлів.
Коефіцієнт уніфікації деталей визначається за формулою:
,
де Ду – кількість уніфікованих деталей,
Д – загальна кількість деталей.
Коефіцієнт уніфікації конструктивних ліній та вузлів розраховуються аналогічно.
Аналіз технологічності конструкцій на стадіях проектування
(!!!! Питання розглядається під час виконання лабораторних робіт)
Технічна пропозиція – оцінка моделей в ескізах за наступними показниками:
1. Виробнича технологічність – методи формоутворення, працемісткість виконання швів, раціональність конструктивних рішень, номенклатура матеріалів та фурнітури, використання уніфікованих деталей.
2. Експлуатаційна технологічність – зручність використання, зручність догляду.
Оцінка виконується в бальній системі, що вибирається самостійно.
Ескізний проект – проробка конструкції, виконується експериментальна розкладка і розраховуються показники, що визначають матеріалоємність виробу:
-
ширина тканини;
-
довжина розкладки
-
абсолютний показник матеріалоємності
-
відносний показник матеріалоємності
-
абсолютний показник витрат матеріалів при розкрої
-
коефіцієнт використання матеріалів
-
процент міжлекальних витрат
-
норма витрат тканини при виконанні крейдування
Технічний проект – відпрацювання технологічності конструкції, розрахунок показників працемісткості виготовлення виробу та рівня уніфікації.
-
коефіцієнт уніфікації
-
абсолютний показник працемісткості
-
відносний показник працемісткості
-
коефіцієнт механізації
-
порівняльна (відносна) складність обробки