- •Аналіз підручника з математики для учнів 4 класу Богданович м.В. Математика
- •3. Відповідність розміщення матеріалу принципам дидактики:
- •5. Співвідношення арифметичного, алгебраїчного і геометричного матеріалу у підручниках:
- •7. Як підручник орієнтує вчителя на ознайомлення дітей з властивостями арифметичних дій, з формуванням математичних понять:
- •15.0Формлеиия підручника (апарат орієнтування у підручнику математики для початкових класів, зміст форзаців, якість ілюстративного матеріалу, шрифт підручника, виділення головного в уроці):
- •11. Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок учнів з математики. Рівні та критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.
- •1. Етап - ознайомлення зі змістом задачі
- •14. Прості задачі, пов’язані з поняттям різниці і кратного відношення двох чисел та методика навчання учнів їх розв’язуванню.
- •15. Складені задачі у початковому курсі математики. Прийоми ознайомлення учнів із складеною задачею. Способи розв’язання текстових задач (арифметичний, алгебраїчний, графічний, практичний).
- •16. Складові процесу навчання розв’язування складених задач (етапи: ознайомлення із змістом задачі, пошук способу розв’язання задачі).
- •17. Складові процесу навчання розв’язування складених задач (етапи: розв’язання задачі, перевірка розв’язання і відповідь, творча робота над задачею).
- •31. Усна і письмова нумерація чисел 21 - 100. Зміст матеріалу, що розглядається в даній темі. Випадки додавання і віднімання, що ґрунтуються на нумерації.
- •32. Усне додавання без переходу і з переходом через десяток у межах 100. Теоретичні основи обчислювальних прийомів.
- •33. Усне віднімання без переходу і з переходом через десяток у межах 100. Теоретичні основи обчислювальних прийомів.
- •34. Письмове додавання і віднімання двоцифрових чисел.
- •35. Ознайомлення з дією множення. Складання і засвоєння таблиць множення.
- •36. Ознайомлення з дією ділення. Зв’язок між діями множення і ділення. Складання і засвоєнні таблиць ділення. Види завдань на засвоєння табличних результатів множення і ділення.
- •37. Нумерація чисел 101- 1000. Випадки додавання і віднімання, що ґрунтуються на нумерації чисел
- •38. Усне додавання в межах 1000. Послідовність вивчення. Структурні записи та теоретичні основі обчислювальних прийомів.
- •39. Усне віднімання в межах 1000. Послідовність вивчення. Структурні записи та теоретичні основі обчислювальних прийомів.
- •40. Письмове додавання і віднімання в межах 1000. Алгоритми виконання.
- •41. Усне множення в межах 100 і 1000. Послідовність вивчення. Властивості множення, на яких ґрунтуються обчислювальні прийоми.
- •42. Усне ділення в межах 100 і 1000. Послідовність вивчення. Властивості ділення, на яки: ґрунтуються обчислювальні прийоми.
- •43. Методика ознайомлення учнів з властивостями множення суми на число і ділення числа на добуток. Застосування цих властивостей. Множення суми на число
- •Ділення числа на добуток.
- •44. Методика ознайомлення учнів з властивостями множення числа на суму і ділення суми на число. Застосування цих властивостей.
- •45. Письмове множення чисел в межах 1000
- •46.Письмове ділення чисел в межах 1000.
- •48. Основні положення десяткової системи числення. Принципи, що лежать в основі усної та письмової нумерації. Натуральний ряд чисел. Цілі невід’ємні числа.
- •49. Додавання багатоцифрових чисел. Узагальнення та систематизація знань учнів про дію додавання.
- •50. Віднімання багатоцифрових чисел. Узагальнення та систематизація знань учнів про дію віднімання
- •53. Іменовані числа. Прості і складені. Перетворення іменованих чисел. Дії з іменованими числами. Додавання і віднімання складених іменованих чисел, виражених у мірах довжини, маси і часу.
- •55.Зміна суми, зміна різниці залежно від зміни одного із компонентів цих дій. Використання знань про зміну суми і різниці. Використання способу округлення чисел.
- •56. Зміна добутку і зміна частки залежно від зміни одного із компонентів цих дій. Використання знань про зміну добутку і частки.
- •58.Величини, що вивчаються в початковому курсі математики. Поняття маси. Одиниці маси. Співвідношення між ними.
- •59.Методика формування часових уявлень в учнів початкових класів (година, хвилина, секунда, доба, місяць, рік, століття (вік), поняття „високосний рік”).
- •Формула площі прямокутника
- •63. Види задач, пов’язаних з дробами. Методика навчання розв’язанню задач на знаходження дробу від числа і числа за його дробом.
- •69. Формування поняття периметра геометричної фігури. Периметр прямокутника. Формула обчислення периметра прямокутника (квадрата) за його сторонами.
- •70. Ознайомлення з многокутниками та їх елементами (сторона, вершина, кут, діагональ). Класифікація (види) трикутників за кутами та сторонами.
- •72. Формування уявлень про геометричні фігури (тіла) у просторі: кулю, циліндр, конус, піраміду, прямокутний паралелепіпед (куб). Методика ознайомлення учнів з елементами прямокутного паралелепіпеда.
- •73. Позакласна робота з математики в початкових класах. Види позакласної роботи з математики, їх коротка характеристика.
72. Формування уявлень про геометричні фігури (тіла) у просторі: кулю, циліндр, конус, піраміду, прямокутний паралелепіпед (куб). Методика ознайомлення учнів з елементами прямокутного паралелепіпеда.
Формування початкових геометричних уявлень пов’язане з узагальненням фактів, які сприймаються дітьми через живе споглядання та практичне ознайомлення з предметами і їхнім властивостями. Виконуючи дії з предметами, дитина виділяє колір, величину та форму предметів, а також просторові зв’язки та інше. На основі цих чуттєвих характеристик у дітей формуються певні геометричні узагальнення.
Формуючи поняття про певну геометричну фігуру, вчителю необхідно знати, як ця фігура означається в систематичному курсі геометрії, і враховувати це означення у процесі пояснення: не потрібно вимагати від учнів заучування цього означення, а треба досягти такого рівня усвідомлення форми і властивостей даної фігури, щоб учні самостійно сформулювали це означення на доступному їм рівні.
Вивчення геометричного матеріалу необхідно супроводжувати практичними вправами, при цьому учні будуть сприймати не лише готові геометричні фігури і тіла, вони самостійно будуть створювати і відтворювати досліджувані геометричні форми, використовуючи для цього вирізання і наклеювання, моделювання, вирізання розгорток і склеювання, креслення, конструювання геометричних фігур з інших фігур та інше . Отримані знання використовуються дітьми на практиці не тільки на уроках математики, при обчисленні периметру та площі, а також на уроках художньої праці, образотворчого мистецтва, на уроках природознавства.
Можливі такі види роботи з геометричними тілами: розгляд предметів, моделей, малюнків, що мають певну геометричну форму; поступове введення назв геометричних тіл; знаходження в навколишньому середовищі предметів відповідної назви (форми).
Уже в 2 класі програма передбачає формування найпростіших просторових понять: куба, паралелепіпеда, циліндра, піраміди, кулі, конуса, а також умінь вирішувати задачі на обчислення площі поверхні та об'єму паралелепіпеда, що супроводжується кресленням розгорток, склеюванням фігур за їх розгортками. Подібні задачі не тільки розвивають просторові уявлення і формують практичні навички, але є також засобом наочної інтерпретації досліджуваних арифметичних фактів. У початкових класах геометричні фігури розглядаються лише за формою і розмірами без аналізу їх властивостей
Вивчення геометричного матеріалу супроводжується використанням наочності. На кожному етапі навчання і для кожного рівня навчальної діяльності учнів роль і місце засобів унаочнення різні. При вивченні геометричних фігур основними засобами наочності для учнів 1 – 4 класів є спочатку конкретний предмет, який замінює геометрична матеріальна модель, а потім геометричний рисунок.
Робота з формування геометричних уявлень має проводитися так: властивості фігур учні виявляють експериментально, одночасно засвоюють необхідну термінологію й дістають певні навички; головне місце в навчанні повинні посідати практичні роботи учнів, спостереження й робота з геометричними об'єктами.
Оперуючи різноманітними предметами, моделями геометричних фігур, розглядаючи їх у процесі численних дослідів, учні помічають найзагальніші їх ознаки (що не залежить від матеріалу, кольору, положення, маси і т.п.).
У методиці формування геометричних уявлень важливо іти від «речі» до фігури (до її образу), а також навпаки, – від образу до реальної речі.
Уже в процесі початкового ознайомлення з геометричними фігурами в І класі діти виконують розумові операції аналізу й синтезу. Важливим завданням учителя, яке визначає методику навчання на цьому етапі, є аналіз фігури, на основі чого виділяються її істотні властивості (ознаки) і неістотні. Так, істотним для прямокутника істотним є те, що він чотирикутник (чотири кути) і всі його кути – прямі. Все інше не істотне.
Геометри́чне ті́ло — зв'язна частина простору, обмежена замкнутою поверхнею своєї зовнішньої границі.
Куля – тіло, утворене обертанням круга навколо його діаметра. Центром кулі називають центр круга, обертанням якого її утворено. Відрізок, який сполучає центр кулі з довільною точкою її поверхні, - радіус кулі. Відрізок, який сполучає дві довільні точки поверхні кулі, - її хорда. Хорда кулі, яка проходить через центр, - діаметр кулі.Поверхня кулі називається сферою. Також дуже часто кулею називають частину простору, обмежену сферою.
Циліндр — геометричне тіло, яке складається не більше ніж з двох паралельних кругів, які суміщаються паралельним перенесенням, та всіх відрізків, що сполучають відповідні точки цих кругів. Основа перетинає кожну твірну бічної поверхні рівно один раз.
Ко́нус — геометричне тіло, отримане шляхом об'єднання всіх променів, що виходять з однієї точки — вершини конуса, і таких що проходять через довільну плоску поверхню. Іноді конусом називають частину такого тіла, отриману об'єднанням усіх відрізків, що з'єднують вершину і точки пласкої поверхні.
Піраміда — багатогранник із чотирма вершинами, і з чотирма трикутними гранями, в кожній з вершин якого сходяться по 3 грані.У чотиригранника 4 грані, 4 вершини і 6 ребер. Паралельні площини, що проходять через парчотиригранника, що схрещуються, визначають описання чотиригранника паралелепіпед.
КУБ
Елемент наочності є дуже важливим під час ознайомлення учнів з геометричним матеріалом в будь-якому класі, тому роботу на цьому уроці треба організувати так, щоб всі пояснення вчителя супроводжувалися, якщо це можливо, демонстраціями.
Отже, Розпочати пояснення краще з того, що показати учням, як з кубиків складаються геометричні тіла різної форми
Ознайомлюючи учнів із поняттям «прямокутний паралелепіпед», треба показати якомога більше предметів довкілля, що мають форму прямокутного паралелепіпеда, і запропонувати учням навести свої приклади таких предметів.
Під час ознайомлення учнів із поняттями «грань», «ребро», «вершина» прямокутного паралелепіпеда краще спочатку показати ці елементи на демонстраційній моделі, а потім уже переходити до рисунка в підручнику, бо робота з рисунком викликає в деяких учнів труднощі.
Також бажано пояснити учням, що прямокутний паралелепіпед — це тіло, яке складається з відомих їм геометричних фігур — відрізків (ребра) і прямокутників (грані). А тому ці геометричні фігури можна виміряти й тоді отримати такі величини:
Отже, ознайомлення учнів із прямокутним паралелепіпедом має відбуватися таким же чином, як і з прямокутником. Особливу увагу необхідно звернути на суттєві і несуттєві (матеріал, колір, розмір моделі) ознаки. Варто також запропонувати учням знайти у навколишньому середовищі об’єкти, моделлю яких є прямокутний паралелепіпед. Вивчення ж його властивостей слід також здійснити на практичній роботі.
Окремо слід розглянути паралелепіпед, сторони якого рівні, тобто куб, та його властивості.