1. Сучасні уявлення про філософію, її особливості та основні функції в системі культури.

ФІЛОСОФІЯ (грец. phileo – люблю, sophia – мудрість; любомудріє) - тео­ретичний світогляд,вчення ,особлива форма пізнання світу, яка виробляє систему знань та цінностей про фундаментальні принципи і основи буття, про найзагальніші сутністні характеристики людського ставлення до природи, суспільства і духовного життя у всіх його основних проявах, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Філософія вивчає всі феномени культури під кутом зору всезагальності, тобто їх су­тності, місця та функцій в суспільстві. Філософія вибудовується із сумнівів і об­ґрунтовувань, доведень, живе у вільних дискусіях, а тому по справжньому можли­ва лише в демократичному суспільстві.

ФІЛОСОФІЯ, РЕЛІГІЯ, МИСТЕЦТВО - за Г.Гегелем, три основні форми людської духовно-практичної діяльності, які фіксують три основні властивості людського інтелекту: філософія (і наука) уособлюють здатність розуміти, мистецтво -- здатність переживати дійсність, релігія — здатність відчувати спорідненість людського духу з фундаментальними початками буття.

Предмет філософії

На відміну від окремих наук, що вивчають лише деякі області дійсності, предмет філософії охоплює найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнання, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї існуючої культури, її світоглядних структур. Таким чином філософія — раціональна самосвідомість людства, наслідок його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини в світі.

Предметом філософії є виявлення найбільш загальних закономірностей розвитку світу, виражених в принципах, філософських законах та категоріях. Предметом філософії є не тільки вивчення теперішнього і минулого, але можливо і майбутнього. Тому й називається наукою мудрості (слово філософія – з грецьк. мови любов до мудрості). Крім того предмет філософії характеризується своїм гуманістичним характером, бо в центрі його змісту перебуває людина. Філософія – форма суспільної свідомості яка виробляє загально цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, досліджує відношення мислення до буття, практичне, пізнавальне, цінністне, етичне та естетичне відношення людини до світу.

1) предмет філософії є історично змінним, оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини;

2) уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми і здатні окреслити “топографію” людськості;

3) філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої самоідентифікації, вона

покликана тримати весь час у полі уваги та у актуальному стані всі основні виявлення людини як людини. Саме тому Р.Декарт був правий, коли стверджував, що лише філософія відрізняє нас від дикунів.

філософію завжди треба розглядати не лише в аспекті вічного, характерного для людини завжди, а й в аспекті конкретних окреслень. І коли ми сьогодні, наприклад, використовуємо здобутки античної філософії, ми повинні розуміти, що це наше саме сьогоднішнє її бачення, а не власне антична філософія, як органічна частина давньої цивілізації.

філософське мислення більшою мірою є мисленням про мислення, думкою про думку

Серед функцій філософії найперше значення мають такі:

- світоглядна: філософія допомагає людині знайти й обґрун­тувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;

- пізнавальна: завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;

- логічна: філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;

- соціально-адаптивна: філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;

- виховна: філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.

Усі названі функції мають як індивідуально-особистісне, так і суспільне значення. До того ж вони врешті і ведуть людину до найважливішого – до ознайомлення із тим, які саме життєві позиції вона може зайняти та які наслідки їх та як саме можуть вплинути на хід її життя. Філософські дослідження як правило і резюмуються виявленням та окресленням такого роду позицій. У філософії вони мають свої назви та особливості визначення. Звичайно, що перш за все мова йде про позиції світоглядні. Тут найчастіше філософсько-світоглядні позиції визначаються через розуміння вихідних початків буття:

• Монізм (існує один-єдиний початок буття)

• Дуалізм (існує два окремих та незалежних одне від одного початків буття, взаємодія між якими і визначає увесь стан буття; це можуть бути, наприклад, дух та матерія, добро та зло)

• Плюралізм (існує багато відносно автономних початків буття)

• Динамізм (початок буття є активний і рухливий)

• Динамізм органічний (еволюціонізм)

• Динамізм механічний (атомізм, деїзм)

• Догматизм, консерватизм (початок буття є незмінний)

• Ідеалізм (коренем буття є дух, ідея)

• Матеріалізм (коренем буття є чуттєва матерія)

Філософія в культурі

Філософія займала і займає важливе місце в культурі людства – всіх матеріальних та духовних продуктів і цінностей, створених людьми, на відміну від природи, що виникає й існує без стороннього втручання. Стародавні греки виділяли 3 розділи к-ри:

• пов'язаний з істиною – предмет науки;

• пов'язаний з красою – предметт мистецтва;

• пов'язаний з визначенням добра і зла – предмет філософії.

Філософію Арістотель ділить на 3 галузі:

1. теоретичну – про буття, називаючи її «першою філософією», наукою про перші причини та начала. Метою її є знання заради знання.

2. практичну – про діяльність людини. Метою практичної філософії є знання заради діяльності.

3. поетичну, або творчу, метою якої є знання заради творчості.