- •Сучасні уявлення про філософію, її особливості та основні функції в системі культури.
- •Світогляд.
- •Виникнення філософії та основні історичні етапи розвитку.
- •Основні філософські школи стародавньої Індії і їх проблематика.
- •Основні філософські школи стародавнього Китаю і їх проблематика.
- •Проблема буття в Античній філософії.
- •Гносеологічні ідеї в Античній філософії.
- •Уявлення про сутність, призначення та моральність людини в античній філософії.
- •Соціологічні ідеї в Античній філософії.
- •Теоцентризм Середньовічної філософії.
- •Ідея людини як образу і подібності бога в Середньовічній філософії.
- •Концепція історичного процесу. Середньовічна есхатологія та теодицея.
- •Гуманізм і проблема цілісної людської індивідуальності у філософії Відродження.
- •Пантеїзм і діалектика Ніколо Кузанського та Джордано Бруно.
- •Соціальні концепції н. Макіавеллі, т.Мора, т.Кампанелли.
- •Емпіризм та раціоналізм у філософії хvіі-хvііі ст.
- •Вчення про субстанцію у філософії хvіі-хvііі ст.
- •Проблема людини у філософії хvіі-хvііі ст.
- •Суспільно-правовий ідеал у філософії Просвітництва.
- •21. Сутність “коперніканського перевороту” і.Канта.
- •22. Морально-етична концепція і. Канта
- •Діалектика і проблема свободи у філософії г.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Фойєрбаха.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії. К Маркс про
- •26. Антираціоналістична установка “Філософії життя”.
- •27. Екзистенціалізм с.Кіркегора.
- •Психоаналітична онтологія людського буття з. Фройда. Проблеми онтології у психоаналізі.
- •29. Основні джерела становлення та розвитку філософської думки в Україні.
- •30. Філософські погляди викладачів Києво-Могилянської академії.
- •Філософія г.С(Савича).Сковороди.
- •32. Філософські погляди п.Юркевича і п.Куліша
- •34. Екзистенціалістична концепція буття (дивись в лекції)
- •35. Неотомістська концепція буття.(див. У лекції)
- •36. Поняття розвитку. Основні концепції розвитку.
- •3 7. Поняття “дух”, “душа”, “свідомість”, їх роль в осмисленні внутрішнього світу людини. (див лекцію)
- •38. Походження та сутність свідомості. Основні концепції походження свідомості. (див лекцію)
- •39. Сутність марксистської концепції свідомості.
- •40. Сутність феноменологічної концепці їсвідомості.
- •Феномен несвідомого, його природа та функції.
- •Структура свідомості: розум, емоції, воля. (кн..Ст 321-323) і лекція
- •Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать:
- •Ціннісно- вольовий рівень, до якого належать:
- •Абстрактно-логічне мислення. Це найважливіший пласт свідомості, який виступає в таких формах:
- •Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:
- •Суспільна та індивідуальна свідомість і несвідоме.
- •Головне питання гносеології та основні підходи до його розв’язання.
- •44.Головне питання гносеології та основні підходи до його розв’язання.
- •Суб’єкт і об’єкт пізнання, характер взаємодії.
- •Основні форми пізнання: буденне, релігійне, художнє та наукове пізнання.
- •Поняття науки. Особливості наукового пізнання.
- •Рівні та форми наукового пізнання.
- •Поняття методу та методології. Основні методи наукового пізнання
- •50. Філософське вчення про істину поняття її критерія. Основні концепції істини.
- •5. Семантична- твердження є істиним тоді, коли смисил співпадає з фактом дійсності.
- •51. Концепція діяльної сутності людини, її межі.
- •52. Філософський аспект проблеми походження людини. Основні концепції походження людини.
- •53. Субстанціоналістська та екзистенціальна концепції людського існування.
- •54. Поняття “особа”, “індивід”, “індивідуальність”.
- •55. Спілкування та розуміння, як засіб колективного існування людини.
- •56. Рушійні сили і суб’єкти історичного процесу.
- •57. Конечність і сенс людського життя.
- •58. Майбутнє людства як предмет дослідження та прогнозування.
- •59. Поняття суспільства. Основні підходи до розуміння суспільства
- •60. Цінності, їх природа, ієрархія та співвідношення з ідеалом.
- •61. Поняття культури. Структура і функції культури.
- •64. Соціальна структура суспільства.
- •64. Поняття соціальна структура. Основні концептуальні підходи до структурування суспільства.
- •Соціологія виділяє такі види соціальних структур:
- •Сучасні уявлення про філософію, її особливості та основні функції в системі культури.
44.Головне питання гносеології та основні підходи до його розв’язання.
.Проблемма пізнаваності світу. Сутність агностицизму. (шпора з Інтернету)
Пізнання – процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як теорія пізнання. Теорія пізнання (гносеологія) – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони його функціонування та умови й критерії його істинності й достовірності.Головним у теорії пізнання є питання про відношення знання про світ до власне світу, чи спроможна наша свідомість (мислення, відчуття, уявлення) давати адекватне відображення дійсності.Вчення, що заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності, дістало назву агностицизму. Помилковим є уявлення про агностицизм як про вчення, що заперечує пізнання взагалі. Агностики вважають, що пізнання можливе лише як знання про явища (Кант) або про власні відчуття (Юм). Головною ознакою агностицизму є заперечення можливості пізнання саме сутності дійсності, яка прихована видимістю.Пізнання людиною світу, формування пізнавальних образів починається з чуттєвого контакту зі світом, з чуттєвого відоораження, з живого споглядання .Під "живим спогляданням", "чуттєво-сенситивним відображенням" розуміють чуттєве відображення дійсності в таких формах, як відчуття, сприймання, уявлення.Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їхнього безпосереднього впливу на органи чуття людини. Відчуття – це ті канали, які зв'язують суб'єкт із зовнішнім світом. Але, будучи результатом безпосереднього впливу лише окремих властивостей та сторін об'єктів, відчуття хоч і є джерелом пізнання, дає не цілісну характеристику дійсності, а лише однобічну її картину. Більш складною формою відображення є сприймання.Сприймання – це чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії їх на органи чуття людини. Сприймання – це цілісний, багатоаспектний чуттєвий образ дійсності, який виникає на основі відчуттів, але не є їхньою механічною сумою. Це якісно нова форма чуттєвого відображення дійсності, яка виконує дві взаємозв'язані функції: пізнавальну та регулятивну. Пізнавальна функція розкриває властивості та структуру об'єктів, а регулятивна – спрямовує практичну діяльність суб'єкта згідно з цими властивостями об'єктів. Сприймання має активний характер, воно відображає в єдності із всебічними характеристиками об'єкта також і все багатогранне життя суб'єкта: його світоглядні установки, минулий досвід, інтереси, прагнення, надії.Уявлення – це чуттєвий образ, форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за відбитими в пам'яті слідами предметів, що раніше сприймалися суб'єктом. Уявлення – це чуттєвий образ предмета, який уже не діє на органи чуття людини; це узагальнений образ дійсності. Уявлення поділяються на образи пам'яті та образи уяви. За допомогою образів уяви твориться картина майбутнього.Мислення – це процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, умовиводи, категорії.Поняття – це форма раціонального пізнання, в якій відображається сутність об'єкта і дається його всебічне пояснення. Поняття як знання сутності, знання про загальне і закономірне формується врешті-решт на основі практики, оскільки саме в процесі практики суб'єкт може визначити суттєві і несуттєві сторони дійсності. В поняттях предмети та явища відображаються в їхніх діалектичних взаємозв'язках та розвитку. Зміна понять є результатом зміни наших знань про дійсність або самої дійсності, що відображається в поняттях.Судження – це елементарна найпростіша форма вираження змісту поняття, така логічна форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно об'єкту пізнання. В судженнях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення.Умовивід – це такий логічний процес, у ході якого із кількох суджень на основі закономірних, суттєвих і необхідних зв'язків виводиться нове судження, яке своїм змістом має нове знання про дійсність. Перехід до нового знання в умовиводі здійснюється не шляхом звернення до даних чуттєвого досвіду, а опосередковано, на основі логіки розвитку самого знання, його власного змісту. За характером одержання нового знання умовиводи поділяються на такі основні види: індуктивні – рух думки від суджень менш загального характеру до більш загального; дедуктивні – рух думки від суджень більш загального характеру до менш загального; умовиводи за аналогією – в ході яких на підставі подібності чи відмінності деяких точно виявлених властивостей ряду об'єктів доходять висновку про подібність чи відмінність інших властивостей цих об'єктів.