39. Сутність марксистської концепції свідомості.
- Свідомість суспільна за своєю природою. Вона виникає, функціонує і розвивається як компонент практичної діяльності суспільної людини;
- Людина мислить за допомогою мозку. Діяльність високоорганізованої нервової системи мозку є умовою виникнення і розвитку людської свідомості;
- Свідомість предметна, тобто направлена на буття. Пізнати, освоїти предмет, розкрити його сутність - у цьому полягає сенс свідомості;
- Свідомість включає в себе не тільки відображення об'єктивного світу, а й усвідомлення людиною своєї психічної діяльності (Самосвідомість);
- Разом з тим свідомість не зводиться ні до мислення, ні до актів самосвідомості, а охоплює як абстрагуюча діяльність мислення, так і продуктивна уява. Крім того, свідомість включає в себе інтуїцію і людські емоції, волю, совість і т.д. Отже, свідомість є сукупністю, осередком психічних функцій людини;
- Свідомість тісно пов'язане з мовою. У ньому вона знаходить своє матеріальне втілення. Матеріалізуючись в мові, продукти діяльності свідомості можуть бути передані наступним поколінням. Мова є лише одна з форм матеріалізації свідомості, вона втілюється і в предметах культури - продукти праці, творах мистецтва тощо;
- Поряд з теоретичним відображенням дійсності свідомість включає в себе ціннісні установки особистості, її соціальні орієнтації;
- Існують відмінності між повсякденною свідомістю (нею люди керуються у повсякденному житті) і науковою свідомістю, між індивідуальною свідомістю і суспільною свідомістю, що виражає інтереси класів, груп, суспільства в цілому. Форми суспільної свідомості - наука, мистецтво, мораль і т.д.;
- Функція свідомості полягає не тільки в тому, щоб вірно орієнтувати людину в навколишній дійсності, а й у тому, щоб через відображення сприяти перетворенню реального світу.
40. Сутність феноменологічної концепці їсвідомості.
Феномен несвідомого, його природа та функції.
Окрім процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, є дії, котрі здійснюються несвідомо і нею не контролюються.
Несвідоме – це певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутності явної причини, свідомого контролю і регулювання. Воно виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, спогадах, сновидіннях, гіпнотичних станах і т.д.
Несвідоме – це дії, котрі здійснюються автоматично, рефлекторно, коли причина їх ще не встигла дійти до свідомості (наприклад, реакція захисту і т.п.). Несвідоме в широкому розумінні слова – це сукупність психічних процесів, котрі не представлені у свідомості суб’єкта.
Проблема несвідомого завжди була предметом гострої дискусії між вченими, різними філософськими напрямками. Одні філософи (матеріалісти) стверджували, що психічні процеси, котрі здійснюються несвідомо, мають фізіологічну, матеріальну обумовленість.
У поведінці людини, її духовно-практичній діяльності провідну роль відіграє свідомість, а не інстинкти (несвідоме). Інші (З.Фрейд та його учні), навпаки, у діяннях людини пріоритет віддавали несвідомому. За Фрейдом, наприклад, поведінка, характер, культура людини визначається вродженими емоціями, інстинктами, потягами – несвідомим. Фрейд вважав, що головним регулятором людської поведінки служать потяги й бажання суб'єкта.(«Я» «ВОНО» «НАД Я») Якщо порівняти наше «Я» з променем світла, скажімо, зі свічкою, яку ми висвітлюємо якесь приміщення, то до сфери свідомості відноситься те, що на даний момент висвічується. Якщо ми знаходимося у величезному залі, то свічка висвітлює порівняно малий простір, подібно до того, як у кожну мить ми усвідомлюємо невелике число зовнішніх предметів, образів нашої пам'яті. Коло потенційно усвідомлюваного багато ширше: у нас є маса спогадів, ми можемо переходити від предмета до предмета. Це і є область перед свідомого, тобто актуально неусвідомлюваного, але доступного для свідомості. Несвідоме, на думку вченого, є головним і первинним регулятором людської діяльності, глибинною основою психіки, що визначає все свідоме життя людини. Виходить так, що свідомість людини є другорядним, вторинним регулятором її поведінки, вчинків; що людина у своїй практичній діяльності керується емоціями, хотіннями, потягами та інстинктами. Такий підхід до співвідношення несвідомого і свідомості є перебільшенням значення першого, його абсолютизація, що не має достатньої підстави.
Надалі поняття несвідомого було істотно розширене. Зокрема учень Фрейда Юнг у рамках створеної ним наукової дисципліни - аналітичної психології - увів термін "колективне несвідоме". На думку Юнга, існує не тільки несвідоме суб'єкта, але й сімейне, родове, національне, расове й колективне несвідоме. Колективне несвідоме несе в собі інформацію психічного світу всього суспільства (Схід, з його містичним колесом життя, реінкарнацією і переселенням душ, формує людину при абсолютизації колективного несвідомого, принижуючи всяке особистісне начало в людині. Західна культура характеризується переважанням раціональності, практицизму і науковості у всіх сферах буття, а панівна в багатьох європейських країнах протестантська мораль, заснована на індивідуалізмі та підносить суб'єкта, відзначена зневагою до колективно-несвідомим основам культури), у той час як індивідуальне - інформацію психічного світу конкретної людини.
Розвиток уявлень про природу несвідомого, специфіку його проявів, про механізми і закономірності регуляції життєдіяльності став умовою створення цілісної картини психічного життя особистості. Це дало змогу виділити, принаймні, такі групи проявів несвідомого:
— неусвідомлювані збудники діяльності (смислові установки і неусвідомлені мотиви), що визначають її, виходячи з сенсу бажаного майбутнього;
— неусвідомлювані регулятори і засоби здійснення рухів, дій, діяльності, до яких належать моторні установки і стереотипи автоматизованої дії, що зумовлюються образами, неусвідомленим передбаченням подій, обумовлених минулим досвідом в аналогічних ситуаціях;
— моделі потрібного майбутнього, що будуються на основі інформації про поточну ситуацію і минулого досвіду, що, однак, не мають стереотипного характеру, бо людина завжди діє з необхідністю вірогідного прогнозу і вибору оптимальних шляхів розв'язання задач, досягнення мети.
Однак ці неусвідомлювані явища можуть усвідомлюватися людиною, якщо на шляху завченої, тобто автоматизованої, дії (розумової, фізичної, моральної, естетичної) трапляється непереборна перешкода.