Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза: порядок проведення.

Участь громадськості в процесі державної екологічної експертизи може здійснюватись шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових зауважень, пропозицій, включення представників громадськості до складу державних експертних комісій, груп по проведенню громадської екологічної експертизи.

Підготовка висновків екологічної експертизи і прийняття рішень Щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи здійснюється з урахуванням громадської думки. Оцінка впливу на навколишнє середовище є по суті першою стадією державної екологічної експертизи. Висновки громадської екологічної експертизи можуть бути висвітлені у засобах масової інформації, надіслані відповідним радам, органам виконавчої влади, іншим заінтересованим особам та замовникам екологічної експертизи.

Слід відмітити, що в законі вказано про можливість, але не обов'язок органів державної екологічної експертизи враховувати висновки громадської екологічної експертизи, тобто висновки громадської екологічної експертизи мають рекомендаційний характер, що по суті зменшує надані громадянам можливості впливу на прийняття екологічно значущих рішень.

Екологічна безпека - такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я лю­дей.

Критерії безпечного стану навколишнього природ­ного середовища визначаються системою екологічних нормативів, технічних, санітарно-гігієнічних, будіве­льних та інших норм і правил, що містять вимоги щодо охорони довкілля. Відповідно до них здійснюються: розміщення, проектування, будівництво, реконструк­ція, введення в дію та експлуатація підприємств, спо­руд та інших об'єктів.

Дотримання нормативів і правил екологічної без­пеки забезпечується державою за допомогою: ство­рення системи екологічного законодавства, яка, з одного боку, спрямована на охорону сфер, де виявля­ються негативні наслідки антропогенної діяльності, а з іншого - на сфери, де виникають екологічні проблеми; формування системи управління охороною навколишнього природного середовища, яка включає до себе як органи загальної компетенції, так і спеціально уповноважені органи виконавчої влади, та ін.

Класифікацію екологічної безпеки можна провадити за різними критеріями: за джерелами небезпеки, територіальним принципом, масштабами шкідливого впливу, за способами і заходами забезпечення. Кожна з них має внутрішню диференціацію.

За територіальним принципом розрізняють: глобальну (міжнародну); національну (державну); регіональну; місцеву; об’єктову екологічну безпеку. За способами забезпечення — техногенно-екологічну, радіоекологічну, соціаяшадгколопчну, природну, економіко-екологічну безпеку та ін.

За об'єктами загальну екологічну безпеку довкілля яка включає: а) глобальну екобезпеку, що забезпечується суверенітетом держави над своїми об'єктами і передбачає їх захист від трансграничного забруднення шляхом міжнародних погоджених дій; б) національну екобезпеку, яка ґрунтується на суверенітеті народу України над природними багатствами, які належать йому на праві власності і Концепції національної безпеки; в) локальну екобезпеку — безпеку екосистем, природних комплексів; і г) особисту екологічну безпеку громадян.