Рухливі ігри

М'ячем із кола. Цю гру мож­на проводити на майданчику або в залі. Грають дві команди по 10 осіб. Для гри креслять коло діа­метром 20-25 метрів. Усередині нього креслять друге коло діамет­ром, удвічі меншим від першого.

Перед грою одна команда (за жеребом) розміщується по меншому колу а інша відходить убік метрів на 10-12 у накреслений заздалегідь квадрат. Тут один із гравців ховає в кишеню або за пазуху невеликий гумовий м'яч. Після цього гравці другої команди розміщуються по великому колу. Руки вони тримають за спиною, в кишенях або за пазухою. Кожен намагається показати, що м'яч у нього. Гравець, у якого захований м'яч, дочекавшись зручного мо­менту, кидає м'яч у когось із гравців першої команди. В кого попадає м'яч, той виходить із кола. Якщо гравець промахнувся, він сам вибуває з гри. Переможений із першої команди може залиши­тися в колі, якщо він устигне підня­ти м'яч і кинути його в когось із гравців іншої команди до того, як вони втечуть у квадрат. Коли всі гравці однієї команди опиняться поза грою, гра починається зно­ву. Цього разу м'яч ховає команда-переможець.

Упіймався. Для гри потрібна мотузка довжиною 2-3 метри з прив'язаним на кінці грузилом - мішечком з піском. Гравці утворю­ють коло, в центрі якого стоїть ведучий із мотузкою в руках. Він починає розкручувати мотузку так, щоб вона оберталася над самою землею. Діти перестрибують че­рез мотузку. Ведучий поступово піднімає площину обертання мо­тузки вище й вище, поки хтось із дітей не «впіймається», тобто не зачепиться через мотузку. Той, хто впіймався, стає ведучим. Гра три­ває.

Захист фортеці. Фортеця - піраміда з трьох палиць. Захисник фортеці - ведучий. Нападники - всі інші діти (8-10 осіб). Вони ут­ворюють коло, в центрі якого роз­ташовано цю фортецю, а поруч із нею - ведучий. Для гри потрібен волейбольний м'яч. Ним діти по­винні спробувати збити фортецю. Але ведучий захищає її, відбива­ючи м'ячі, що летять у фортецю. Щоб перехитрити захисника, на­падники перекидають м'яч один одному, вибираючи найзручніший момент для атаки на фортецю. Але й захисник не дрімає. Кому вдається збити фортецю, той стає її захисником, і бій починається знову.

Триста. В цю гру грають фут­больним м'ячем в одні ворота. Ворота можуть бути справжніми або умовними, наприклад із двох каменів. Грають дві команди, кількість гравців у кожній - не більше чотирьох. Одна команда стає біля воріт, а гравці іншої ко­манди б'ють по воротах із одинадцятиметрової позначки. В той час, як один із гравців б'є, інші гравці з цієї команди стоять біля воріт і, якщо м'яч від одного з гравців, який стоїть у воротах, відскочить у поле, добивають його. За м'я­чем, що відскочив у поле, можуть вийти декілька гравців команди й спробувати відібрати його.

Коли всі гравці проб'ють по воротах, команди міняються місцями. За влучення у ворота очки нараховують у такий спосіб:

• якщо м'яч залетить у ворота на висоті нижче пояса і ніхто з гравців не зачепить його, тому, хто забив, дають 50 очок;

• та сама висота, але хтось зачепив м'яч - 25 очок;

• якщо м'яч пролетить на ви­соті вище пояса і ніхто з гравців його не зачепить - 75 очок, а якщо зачепить - 50 очок;

• якщо м'яч відскочить від од­ного з гравців, який стоїть на во­ротах, і команда, що б'є, все-таки заб'є його, то дають 15 очок.

• Гра полягає в тому, щоб якнай­швидше набрати 300 очок. Якщо команда набрала понад 300 очок, то зайві очки вирахову­ють від трьохсот.

• Якщо в розпорядженні є справжні футбольні ворота, то можна грати до 500 очок, однак при цьому додають такі умови:

• за влучення в штангу - 50 очок;

• у хрестовину - 150 очок;

• у перекладину - 100 очок.

Ці додаткові очки нараховують за умови, що буде забито гол.