Поради організатору гри

Заповіді витівника

1. Усмішка та гарний настрій – основа успіху.

2. У грі дитина не повинна бути пасивною.

3. Говори чітко, стисло, голосно.

4. Витівникові треба бачити все.

5. Заздалегідь знайди собі помічників.

6. Добираючи ігри, враховуй вік учасників, особливості дітей, умови проведення.

7. Гра не повинна принижувати людську гідність.

8. Кожна гра повинна створювати позитивний емоційний настрій навіть для дітей, які програли.

9. Будь готовий пропонувати іншу гру, якщо перша не удалася.

10. Витівник “вболіває” за все.

11. Підтримуй та підхвалюй гравців та болільників.

12. Хвали всіх за участь.

Закони гри

1. Пам`ятайте про закон усіх ігор: один за всіх та всі – за одного.

2. Ставте інтереси команди вище за свої.

3. Починаючи гру, попередньо обговоріть увесь її хід. Заздалегідь спланована гра допомагає оцінити свої сили, розвиває почуття взаємодопомоги.

4. Не грайте на проїзних дорогах. Гру з м`ячем проводьте якнайдальше від вікон, клумб та грядок.

5. Грайте чесно, дружно, дотримуючись установлених правил.

6. Ніколи не сердьтесь, якщо в грі вас ненавмисно штовхнули або наступили на ногу.

7. Граючи, повністю підкоряйся вимогам капітана; дій в інтересах команди, а не власних.

8. Не заважай іншим і не допускай ніякої грубості. Намагайся управляти своєю поведінкою, веди себе дисципліновано, чітко, організовано.

9. Не гарячись, проявляй більше видумки та кмітливості.

10. Грай сміливо, з ініціативою, погоджуючи дії з товаришами.

11. Щоб грати не набридло, пропонуй та внеси нові правила, знай різні варіанти ігор.

12. Ці закони забувати не можна.

Методика пояснення гри

1. Назва гри та її стисла характеристика (наприклад, в цій грі важлива не тільки швидкість бігу, але ще більше спостережливість, як у справжнього розвідника). Пропонуючи дітям нову гру, необхідно її пояснити. Краще це робити у колі, причому тому, хто пояснює, краще стояти на лінії кола, а не в центрі, щоб половина тих, хто слухає не опинилася за спиною того, хто пояснює.

2. Ролі граючих та їх вихідне положення.

3. Хід гри та цілі, до яких прагнуть граючі.

4. Чим закінчується гра.

5. Правила в кінці пояснення гри треба чітко сформулювати, щоб їх твердо запам`ятали. Спитайте, чи все зрозуміло в грі її майбутнім учасникам, покажіть при необхідності окремі моменти та прийоми гри, домовтесь про сигнали початку та припинення гри (свисток, словесна команда, вимах прапорцем або рукою, початок або припинення музичного супроводження та ін..)

Варіанти запрошення до гри

• запропонувати дітям жетони різного кольору: “Прошу підійти до мене дітей(гостей, учасників), у яких тільки червоні (зелені, сині) жетони”;

• можна використовувати картки з цифровим позначенням: “Запрошую до центру зали учасників тільки з парними (непарними) номерами або у кого числа 5, 10, 15 тощо;”

• для всіх учасників задаються декілька питань або загадок, які достатньо складні, щоб виключити відповідь хором; той, хто вірно відповів, стає учасником, наприклад: гра “Подорож по країні казок”. Вожатий питає: ”Діти, чи любите ви казки? Підніміть, будь ласка, руки, хто прочитав 10 казок? А хто 30? А хто 100?” Спочатку піднімають руки майже всі діти, а вкінці залишаються лише декілька дітей. Тоді і запрошуються учасники, які підняли руки останніми;

• у підлітковій аудиторії обираються два капітани, вожатий пропонує їм запросити по одній дівчині, потім знову просьба “здвойтесь” і так до десяти. Таким чином, учасники гри самі збирають команду з тих, на кого сподіваються та кому симпатизують;

• в виборі відомого у рухливих іграх краще використовувати лічилки. Лічбу може проводити сам організатор або діти;

• учасників конкурсів можна вибирати так: вожатий кидає дітям м`яча та домовляється, хто його ловить: “Ці м`ячі ловлять тільки хлопці (тільки дівчата) і вони підходять до мене” і т.д.

• в процесі гри між вожатим та дітьми повинен бути діалог. Якщо гра носить словесний характер, то вожатий повинен повторити відповідь дитини незалежно від того, правильна вона чи ні, наприклад: гра “Герої казок”. Хлопці називають казкових героїв, а дівчата – казкових героїнь. Організатор повинен повторити за кожною дитиною ім.`я названого нею персонажу. В такому разі діти уважно слідкують за тим, що відбувається.

• Важливо регулювати темп гри, не припускати пауз, вести гру в гарному настрої, з посмішкою.

• Тривалість гри залежить від інтересу аудиторії до гри; якщо видовищний запас вичерпаний, то слід зняти це завдання або замінити його іншим.

При підбитті підсумків можливі наступні варіанти

- якщо проводяться тематичні ігри, в яких приймають участь дві чи декілька команд, то для оцінки конкурсів необхідно журі. Слово журі – це закон. Конкурси можуть оцінюватися за бальною системою, у кожного члену журі своя табличка з балами, які вони виставляють, потім підраховується середній бал або журі ставить колективну оцінку виступів тій чи іншій команді;

- іншою формою гри може бути жетонна система. Вона зручна при обчисленні активності особистісної участі граючих, наприклад: у вікторинах, конкурсах, концертах, олімпіадах тощо, коли за правильну відповідь учасник гри отримує жетон.

По закінченні гри переможцем є учасник, який набрав найбільшу кількість жетонів. Ця система необхідна, коли в іграх приймає участь велика кількість дітей і працюють одночасно декілька ігрових площадок.

Тоді організаторам необхідно завчасно оговорити, за скільки жетонів діти отримують приз. За таких умов активність гравців дуже велика. Вони прагнуть побувати на всіх гральних майданчиках, щоб отримати якомога більше гральних жетонів; не менш значимий і ритуал нагородження. На початку бажано висловити декілька добрих слів на адресу команди, яка програла та посіла “почесне місце”, а потім нагороджувати переможців. Нагороди не повинні бути рівноцінними, можуть бути придумані нагороди для болільників, глядачів у вигляді: вимпелу, значка, малюнка, іграшки тощо.

Необхідно відмітити ряд вимог до вожатого – організатора дитячих ігор. В першу чергу це естетика його зовнішнього вигляду; особливі вимоги пред’являються до культури мовлення, емоційності; доброзичливе ставлення до кожної дитини; добросовісна підготовка та професіоналізм. Все це, безумовно, впливає на ставлення до вожатого та на успіх у його роботі.

Що треба знати організатору гри?

• перед початком гри треба зацікавити дітей її змістом, вивчити умови проведення гри, познайомити з правилами, розподілити завдання;

• кожна гра повинна бути забезпеченою гігієнічним, безпечним, естетичним інвентарем;

• необхідно привчати дітей контролювати та регулювати свої дії та сили в грі;

• бажано залучати самих дітей під час проведення різних ігор суддями, членами журі (дітей середнього та старшого віку цікавлять ігри з розподілом на команди);

• необхідно вносити в гру елемент романтики, загадки, використовуючи для цього розвідку, конверт з завданнями;

• декілька хвилин вільного часу, які з`явилися між справами, повинні бути використані для рухливих ігор, ігор-жартів;

• самоконтроль, стриманість, впевненість у своїх діях, спокійний та зацікавлений тон – те, що допоможе вихователю вирішити конфліктну ситуацію.

Готуючи місце для гри, треба перевірити все навкруги, щоб нічого не мішало учасникам і не могло нанести травм.

Багато ігор потребують розподілу на команди. Краще за все розподілитися “за домовленістю”. Гравці, вговорюючись між собою, беруть назви (птахів, рослин, міст, рік тощо) та, розібравшись за парами, пропонують капітанам вибрати любе з двох назв. Вибирати партнера до пари бажано свого зросту та ваги. Тоді, розділившись, команди будуть приблизно рівними. Треба визначити, кому належить починати гру або водити.

Щоб обійтись у грі без спорів та розборів, кидають жереб. Один із гравців, наприклад, затискає у кулаку камінець. Інший угадує, в якій він руці. Угадав – його правда.

Вікові особливості дітей молодшого віку, які вожатому необхідно враховувати при організації ігрової діяльності. Граючи та слухаючи вожатого, діти в цьому віці вчаться діяти в колективі. Які умови виконання дітьми доручень у цьому віці? Доручення повинні бути у кожної дитини простими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати, та в той же час достатньо важкими, щоб їх хотілося виконувати.